ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2023 р. справа № 300/5397/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В.розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:
- визнати протиправними дії першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати перший відділ Івано-Франківський районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зняти та виключити із військового обліку ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
11.09.2023 року на адресу суду надійшов відзив від Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому відповідач заперечує проти задоволення даного позову, з мотивів викладених у відзиві.
Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, судом встановлено наступні обставини.
Згідно запису та відмітки у військово-обліковому документі ОСОБА_1 , у жовтні 2003 року був знятий з військового обліку за станом здоров'я, Івано-Франківським МВК Івано-Франківської області відповідно до п. 5 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується записом та відміткою на військово-обліковому документі.
Відповідно до епікризу, сформованого після закінчення лікування у 1992 році, Позивачу поставлено діагноз: хвороба Пертиса справа II степені. Згідно загального визначення, хвороба Пертеса - ураження, яке відносять до остеохондропатій - захворювань кістково-суглобового апарату. Зустрічається переважно в дитячому віці і мають стадійний перебіг з руйнуванням і наступним відновленням суглобових поверхонь кісток. При хворобі Пертеса відбувається руйнування голівки стегнової кістки.
Згідно витягу з історії хвороби № 3919/02, позивач знаходився на лікуванні в травматологічному відділі Державної Обласної дитячої клінічної лікарні, з 20 квітня 2002 року по 08 травня 2002 року, куди поступив зі скаргами на наявність ран по долонній та тильній поверхнях правої китиці. Встановлено, що 20 квітня 2002 року, позивач вистрілив монтажним пістолетом в свою праву китицю, після чого поставлено діагноз: відкриті відломкові переломи трапецієвої кістки і трапецієвидної кістки правої китиці зі зміщенням. Забійна рана долонної поверхні правої китиці із наявністю стороннього тіла.
24 січня 2003 року, Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний диспансер поставив Позивачу діагноз: вроджена вада серця, дефект міжпередсердної перетинки ст. І.
Даний діагноз також був підтверджений ультразвуковим дослідженням серця Івано-Франківської ОКЛ, протокол дослідження № 333.
Керуючись додатком № 1 «Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України» Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 № 2 (надалі - Положення № 2), шо було чинним на момент вчинення запису на військово-обліковому документі ОСОБА_1 , а також наведеними фактичними обставинами, позивач вважав, що його було визнано непридатним до військової служби саме з виключенням з військового обліку, відповідно до п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач вважав, що виходячи із запису у військово-обліковому документі у 2003 році, його було знято та виключено з військового обліку за станом здоров'я.
Проте, у грудні 2022 року, працівники першого відділу Івано- Франківського РТЦК та СП подзвонили за місцем роботи Позивача (Дзвиняцький ліцей Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області), та повідомили про обов'язок з'явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду та поновлення військово-облікових даних.
13.01.2023 року Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видана довідка № 6/67. в якій зазначено, що ОСОБА_1 1986 року народження, пройшов медичний огляд ВЛК 1-го відділу Івано-Франківського РТЦК та СП, яким встановлено, що позивач обмежено придатний до військової служби, непридатний до військової служби в ДШВ, МП, морській піхоті і т.д. Придатний до військової служби в частинах забезпечення, військових комісаріатах, установах, навчальних закладах.
Після проходження ВЛК, позивач звертався до першого відділу Івано-Франківського РТЦК та СП, з метою з'ясувати інформацію, про те чи поставлено його на військовий облік військовозобов'язаних, однак чіткої відповіді не отримав.
З метою з'ясувати статус позивача, його представник, адвокат Денега Д. М. звернувся з адвокатським запитом №2023/06-17 до Івано-Франківського МТЦК та СП з проханням надати інформацію про те чи перебував ОСОБА_1 на військовому обліку у Івано-Франківському МВК до жовтня 2003 року; чи був знятий та виключений ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я, відповідно до п. 5 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у жовтні 2003 року; чи підлягає ОСОБА_1 повторному взяттю на військовий облік.
19 червня 2023 року Івано-Франківський МТЦК та СП надав відповідь на адвокатський запит за №5/765, у якому зазначено, що до 2003 року громадянин ОСОБА_1 не перебував на обліку у Івано-Франківському МТЦК та СП.
Згідно військово-облікового документа громадянин ОСОБА_1 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у військовий час та зарахований на військовий облік військовозобов'язаних медичною комісією Богородчанського РВК Івано-Франківської області. В той же час, зазначено, що громадянин ОСОБА_1 зобов'язаний перепройти медичний огляд, відповідно до військово-облікового документу підлягав медичному переосвідченню у 2008 році.
Івано-Франківський МТЦК та СП у своїй відповіді на адвокатський запит, посилалось на Наказ Міноборони України №684 від 20.12.2017 року та Наказ Міноборони України № 402 від 2008 року, що на час внесення запису до військово-облікового документу позивача, ще не існувало, тому дані правовідносини не можуть бути врегульовані зазначеними вище нормативно-правовими актами.
Надалі, представник позивача, адвокат Денега Д. М. звернувся з адвокатським запитом №2023/06-56 до Першого відділу Івано-Франківського РТЦК та СП з проханням надати інформацію про те чи підлягає ОСОБА_1 повторній постановці на облік військовозобов'язаних; чи підлягає ОСОБА_1 , постановці на облік військовозобов'язаних у першому відділі Івано-Франківського РТЦК та СП.
05 липня 2023 року, Перший відділ Івано-Франківського РТЦК та СП надав відповідь на адвокатський запит №3/2433, у якому зазначено, що згідно військово-облікового документа громадянин ОСОБА_1 за рішенням комісії при Богородчанському РВК 15 січня 2023 був визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.
Відповідно до п. 5 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказу Міністра оборони України № 684 від 20.12.2017 року, громадянин ОСОБА_1 був знятий з військового обліку військовозобов'язаних. Зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не виключався з військового обліку, а був саме знятим з військового обліку.
На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року, громадянина ОСОБА_1 поновлено на військовий облік військовозобов'язаних осіб та за висновком ВЛК при першому відділі Івано-Франківського РТЦК та П від 13.01.2023 року №6/67 визнано обмежено придатним до військової служби. На підставі даного рішення ВЛК, громадянин ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу по мобілізації.
Не погоджуючись з діями Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 представник позивача, звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У ст.65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" (затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
У ст.1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ч.10 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
При цьому, ч.13 ст.2 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відповідно до приписів вищевказаної ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).
Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (п.1.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
У п.1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьомуПоложенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402, відповідно до п.3.3 якої військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов'язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.
З матеріалів справи видно, що позивач у жовтні 2003 року проходив військо-лікарську комісію. За результатом проходження військово-лікарської комісії здійснено запис в військово-обліковий документ позивача, в якому зазначається, що Комісією при Богородчанському РВК визнаний непридатним до військової служби в мирний час за гр. 1 ст. 38-в Наказу Міноборони України № 207 від 1999 року.
Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 14.10.2003 року, виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:
а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
б) які досягли граничного віку перебування в запасі;
в) які припинили громадянство України;
г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;
д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею;
е) які померли.
З даної статті в редакції чинній на момент занесення запису у військово-обліковому документі ОСОБА_1 та самого запису, суд приходить до висновку, позивача було виключено із військового обліку згідно з п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, відповідач протиправно постановив на військовий облік особу, яка була раніше виключена з військового обліку і постановці повторно не підлягає.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Також позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу, вказуючи розмір таких витрат 5000 грн.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 2 вказаної статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. З ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, н тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не с суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст. 139 КАС встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивач не надав належних доказів щодо зазначених витрат на професійну правничу допомогу, дана вимога позивача не може бути задоволена судом.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії першого відділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 .
Зобов'язати перший відділ Івано-Франківський районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зняти та виключити із військового обліку ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники процесу:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Івано-Франківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ЄРДПОУ - 09594484, вул. Шевченка, м. Богородчани, Івано-Франківської області, 77701).
Суддя /підпис/ Шумей М.В.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя ___________ Шумей М.В.
(підпис) (прізвище, ініціали)
"16" жовтня 2023 року
М.П.