ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17 жовтня 2023 року Справа № 280/4131/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)
про визнання протиправними та скасування вимог,
ВСТАНОВИВ:
14.06.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.01.2019 № Ф-416-49 У на суму 15 819,54 грн., від 14.08.2019 № Ф-416-49 У на суму 23 785,08 грн. та від 12.02.2020 № Ф-416-49 У на суму 5 508,36 грн. відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваними вимогами відповідач вимагає від ОСОБА_1 сплатити єдиний внесок. Водночас, позивач підприємницьку діяльність не здійснює, при цьому він є найманим працівником, а єдиний внесок за нього сплачує роботодавець. Крім того, позивач не подає звітність до податкового органу, і будь-яких перевірок відносно нього не проводилося, бухгалтерські документи не витребовувалися. Вказане свідчить про порушення контролюючим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Також, недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливості передбачати наслідки та, за необхідності, узгоджувати свою поведінку, що призвело до покладення надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску. Із посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем недоліки позову усунуто.
У зв'язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці питання щодо відкриття провадження у справі вирішується першого робочого дня - 17.07.2023.
Ухвалою суду від 17.07.2023 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4131/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 17.07.2023 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області засвідчену належним чином копію довідки органу Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7 відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 12.02.2020.
03.08.2023 до суду надійшли витребувані докази.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. від 10.08.2023 № 34707), в якому зазначено, що з 01.01.2017, у зв'язку з внесеними змінами до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, виник обов'язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. У зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 № Ф-416-49, від 14.08.2019 № Ф-416-49 та від 12.02.2020 № Ф-416-49. Звідси, вважає оскаржувані вимоги правомірними та просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, у відзиві зауважує про пропущення позивачем строку звернення до суду, у зв'язку із чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Щодо заявленого контролюючим органом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд зауважує наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
У постанові від 25.02.2021 № 580/3469/19 Верховний Суд зазначив, що платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону № 2464-VI.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Слід зазначити, що питання, яке ставить відповідач, вже вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження від 17.07.2023. При цьому, поновлюючи позивачу строк звернення до суду, суд виходив із того, що фактично позивач дізнався про зміст оскаржуваних вимог у червні 2023 року, при ознайомленні із матеріалами виконавчих проваджень відносно нього. Доказів того, що позивач отримував спірні вимоги до червня 2023 року, у справі відсутні.
Звідси, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає про таке.
10.01.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-416-49, відповідно до якої станом на 31.10.2018 заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 15 819,54 грн.
Також, 14.08.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-416-49, відповідно до якої станом на 31.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 23 785,08 грн.
12.02.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-416-49, відповідно до якої станом на 31.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 29 293,44 грн.
Вимоги контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків - позивача, наростаючим підсумком, а саме:
- з терміном сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);
- з терміном сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);
- з терміном сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);
- з терміном сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);
- з терміном сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (IV квартал 2018 року);
- з терміном сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. (І квартал 2019 року);
- з терміном сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року);
- з терміном сплати 19.10.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІІ квартал 2019 року);
- з терміном сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. (IV квартал 2019 року).
Вважаючи вищевказані вимоги протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою із вимогою про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції станом на 01.01.2017).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: слова "році" та "року" замінити відповідно словами "кварталі" та "кварталу".
Після внесених змін норма викладена в такій редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449; тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
При цьому, відповідно до чинного законодавства проведення перевірки платника єдиного внеску не є єдиною і обов'язковою передумовою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 15.05.2006.
Отже, починаючи з 01.01.2017 у позивача був наявний обов'язок нарахування та сплати єдиного соціального внеску, навіть за відсутності отриманого доходу від підприємницької діяльності та її фактичного нездійснення.
Водночас, суд враховує правовий висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом досліджено довідку форми ОК-5, надану ГУ ПФУ в Запорізькій області на вимогу ухвали суду, та встановлено, що у період з 01.01.2017 по 31.01.2018 платником єдиного внеску за позивача був його роботодавець - ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».
Таким чином, оскаржувані вимоги підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині, яка містить нарахування за зазначений період, а саме на суму 9 267,06 грн. кожна. Так, судом скасовуються нарахування за 2017 рік (в сумі 8 448,00 грн.) та нарахування за січень 2018 року (обчислені шляхом ділення загальної суми 2457,18 грн. за І квартал 2018 року на три місяці, що становить 819,06 грн.).
Стосовно нарахувань за період з лютого 2018 року по IV квартал 2019 року суд звертає увагу, що в довідці форми ОК-5 відсутня інформація про сплату єдиного внеску за позивача у вказаний період.
При цьому, до матеріалів справи надано докази працевлаштування позивача на території Республіки Польщі. Проте, частина наданих позивачем документів не стосується періоду, за який нараховано спірні суми єдиного внеску. Щодо документів за 2018 - 2019 роки суд звертає увагу на наступне.
11.03.1994 для України набула чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, за змістом статті 2 якої вона застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.
Податками на доход і на майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.
Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:
a) в Україні: (i) податок на прибуток (доходи) підприємств; і (ii) прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства; (надалі "український податок");
b) у Польщі: (i) прибутковий податок з юридичних осіб; (ii) прибутковий податок з фізичних осіб; (iii) сільськогосподарський податок; (надалі "польський податок").
Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 15 Конвенції з урахуванням положень статей 16, 18, 19 і 20 цієї Конвенції платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв'язку з цим, може оподатковуватись у цій другій Державі.
Згідно із частиною 1 статті 25 («Недискримінація) Конвенції громадяни Договірних Держав не будуть підлягати в другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим, ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддатися громадяни цієї другої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується, не дивлячись на положення статті 1, до фізичних осіб, які не є резидентами одної або двох Договірних Держав.
Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Разом із тим, надані позивачем до матеріалів справи докази не підтверджують сплати з його доходів пенсійних накопичень згідно із законодавством Республіки Польща.
Зважаючи на викладене, оскаржувані вимоги в частині нарахувань за період з лютого 2018 року по IV квартал 2019 року скасуванню не підлягають.
При цьому, судом враховано також і посилання позивача на те, що спірні вимоги направлено із порушенням строків. Так, п. 3 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Водночас, обов'язок сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за період з лютого 2018 року по IV квартал 2019 року виник у позивача не у зв'язку з прийняттям оскаржуваних вимог, а в силу вимог закону, а тому є передбачуваним наслідком правозастосування.
Суд враховує також положення статті 68 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.; присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 433,20 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (40,35%).
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 № Ф-416-49 в частині, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити єдиний внесок в сумі 9 267 (дев'ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 06 коп.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 № Ф-416-49 в частині, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити єдиний внесок в сумі 9 267 (дев'ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 06 коп.
4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-416-49 в частині, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити єдиний внесок в сумі 9 267 (дев'ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 06 коп.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 433 (чотириста тридцять три) гривні 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 17.10.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко