ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року Справа № 280/6385/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, військова частина НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати пункт № 6 наказу начальника відповідача (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 №42 «Про підсумки проведення службового розслідування», яким позивача, начальника другого відділу Сєвєродонецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Луганської області, притягнуто до повної матеріальної відповідальності за завданий державі матеріальний збиток на загальну суму - 164 281,17 грн;
2) визнати протиправним та скасувати в частині, що стосується позивача, пункт № 10 наказу начальника відповідача (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 №42 «Про підсумки проведення службового розслідування», а саме щодо: утримання грошового нарахування з особи, зазначеної в пункті № 6 даного наказу - ОСОБА_1 , в розмірі 20% його місячного грошового забезпечення, занесення суми нестачі до Книги обліку нестач в сумі 164 281,17 грн та обліку за ОСОБА_1 , зазначеної у пункті № 6 даного наказу суми у розмірі - 164 281,17 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Бубновим Д.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1135691 від 08.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира групи інженерного забезпечення частини. 24.02.2022 позивач (на той час займав посаду начальника другого відділу Сєвєродонецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - РТЦК та СП)) отримав наказ військового комісара Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ОТЦК та СП) про термінову евакуацію особового складу другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП, документації, майна, зброї та боєприпасів протягом двох годин. При цьому термінова евакуація особового складу здійснювалась легковим автомобілем «Шевроле Нива», вантажним автомобілем ГАЗ-3307, вантажним автомобілем МАЗ-53371, пасажирським автомобілем ГАЗ-32213-14; вантажний автомобіль ЗІЛ-431416 був у неробочому стані, так як перебував у ремонті через поломку головки блоку циліндрів. Під час евакуації майна служби зв'язку та ПЕОМ другого відділу солдат ОСОБА_2 доповів ОСОБА_1 про те, що радіостанція є великогабаритною, відсутня можливість її евакуювати через відсутність транспорту та місця для її завантаження, а також браку часу на її демонтаж. На території другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП в м.Лисичанськ залишився автомобіль ЗІЛ-431416 (майно автотранспортної служби), майно МПЗ (морально-психологічного забезпечення), майно речової служби. Водночас зауважено, що ОСОБА_1 не було здійснено розкрадання, знищення чи псування, створення нестачі або інше незаконне витрачання військового та іншого майна. Під час евакуації, з урахуванням обстановки, здійснення обстрілів і підходу до населеного пункту, пріоритет надавався на евакуацію в безпечне місце особового складу, всієї документації, всієї зброї і боєприпасів та робочої техніки. Проте, незважаючи на вказані встановлені під час розслідування обставини та фактично за відсутності вини ОСОБА_1 і у недоведенні його вини у завданій шкоді, позивача безпідставно було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 164281,17 грн шляхом винесення начальником Луганського ОТЦК та СП наказу № 42 від 14.09.2022 «Про підсумки службового розслідування». Враховуючи те, що у ОСОБА_1 відсутні обставини завдання ним шкоди та не доведений той факт, що шкода завдана внаслідок саме умисних протиправних дій позивача, на думку представника позивача, підстави для притягнення позивача до відповідальності відсутні, а пункти №№ 6, 10 наказу начальника Луганського ОТЦК та СП від 14.09.2022 № 42 є такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 14.08.2023 суд поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
12.09.2023 до суду від Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на позовну заяву (вх.№40179), в якому представник не визнає в повному обсязі позовні вимоги на підставі наступного. Невиконання службових обов'язків є дією чи бездіяльністю військовослужбовця, вчинення або не вчинення якої прямо передбачено нормативно-правовими актами. Так, представник відповідача вказує, що позивач при евакуації військового майна допустив бездіяльність, яка виражалась у самовпевненості, що за його бездіяльність не настане юридична відповідальність (видом якої є матеріальна відповідальність). Крім того, звертає увагу на те, що обов'язок збереження військового майна був закріплений у посадових обов'язках позивача. Більш того, представник підкреслює, що безпосередньо перед переводом до іншої військової частини позивач власноруч підписав акт службового розслідування, де були викладені результати службового розслідування, ознайомився з наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності та поставив свій підпис про ознайомлення, причому жодних зауважень, скарг та заяв не мав, тобто був згодний з усіма висновками як комісії, що проводила службове розслідування, так і притягнення до відповідальності, сам наказ не оскаржував до вищестоящого командування, що, на думку представника, є достатнім для надання оцінки рішенням (наказам) на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України. У зв'язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_1 , як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про розгляд справи повідомлена належним чином (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 14.08.2023 та копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами отримана уповноваженим представником 24.09.2023), проте пояснень щодо позову, право на надання яких передбачено статтею 165 КАС України, до суду не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-16).
Згідно із відомостями, вказаними у посвідченні офіцера НОМЕР_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 13.08.2021 № 205 позивач призначений на посаду начальника другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП Луганської області.
Надалі у зазначеному посвідченні міститься запис про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_5 наказом командира військової частини НОМЕР_4 за № 64.
У відповідності з наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України за № 251 від 15.03.2023 ОСОБА_1 призначено командиром групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 (а.с.18).
За змістом акту проведення службового розслідування від 14.09.2022, затвердженого начальником Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов рапорт начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_3 з інформацією щодо проведеної позапланової інвентаризації в ІНФОРМАЦІЯ_3 , його першому і другому відділі та встановленого під час інвентаризації факту, що станом на 15.08.2022 відсутнє деяке майно.
Під час проведення розслідування встановлено, що своїми діями позивач та інші військовослужбовці порушили вимоги статей 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»; вина військовослужбовців виражається у формі прямого умислу. Так, протиправні дії військовослужбовців полягають у невиконанні наказу щодо планової евакуації майна Сєвєродонецького РТЦК та СП та підпорядкованих відділів, що призвело до втрат військового майна.
За результатами службового розслідування запропоновано притягнути військовослужбовців та прирівняних до них осіб (у тому числі позивача) до матеріальної відповідальності. В разі порушення своїх функціональних обов'язків зазначених осіб попередити про можливе притягнення до дисциплінарної або інших видів відповідальності (а.с.20-24).
До вказаного акту долучені пояснення позивача ОСОБА_1 від 22.07.2022, в яких останній повідомляє про фактичні обставини. При цьому, зазначено, що в своїх діях та діях солдата ОСОБА_4 вбачає вину у формі самовпевненості та невиконання наказу щодо планової евакуації майна служби зв'язку, що призвело до втрат військового майна та зобов'язується відшкодувати матеріальну шкоду (а.с.25).
За результатами проведення службового розслідування наказом начальника Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 № 42 вирішено:
«…6. За порушення вимог в частині неналежного виконання наказів та розпоряджень командирів щодо збереження майна, внаслідок чого державі було завдано матеріальних збитків на загальну суму - 164281 грн 17 коп. (сто шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривня 17 коп.), притягнути до повної матеріальної відповідальності начальника другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП майора ОСОБА_5 на суму 164281 грн 17 коп. (сто шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривня 17 коп.), в тому числі: майно служби зв'язку на загальну суму 90227 грн 52 коп. (дев'яносто тисяч двісті двадцять сім гривень 52 коп.), майно продовольчої служби на загальну суму 49363 грн 16 коп. (сорок дев'ять тисяч триста шістдесят три гривні 16 коп.), майно речової служби на загальну суму 15275 грн 08 коп. (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 08 коп.), майно МПЗ на загальну суму 7886 грн 00 коп. (сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 00 коп.), майно автотранспортної служби на загальну суму 1529 грн 41 коп. (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять гривень 41 коп.) та звільнити від дисциплінарної відповідальності у зв'язку з добровільним погашенням суми нестачі відповідно вартості облікованого майна…
…10. Начальнику відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат Луганського ОТЦК та СП утримання грошового нарахування з осіб, зазначених в пунктах 1-8 цього наказу проводити в розмірі 20 відсотків їх місячного грошового забезпечення згідно ч. 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та занести суму нестачі до Книги обліку нестачі Луганського ОТЦК та СП в сумі 500166,11 (п'ятсот тисяч сто шістдесят шість грн..) 11 коп., з яких облікувати за кожним суми зазначені в пунктах 1-8 цього наказу...» (а.с.28-30).
У відповідності до акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків у зв'язку з вибуттям до нового місця служби до військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 . Луганський ОТКЦ та СП передала, а військова частина НОМЕР_1 прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення із списків особового складу 17.03.2023 не погашена. Заборгованість виникла внаслідок втрати (нестачі, крадіжки, знищення, пошкодження, псування або передвчасного виведення з ладу) військового майна на суму 164 281 грн 17 коп. Із загальної суми заборгованості частково погашено 26 855 грн 35 коп. Залишок заборгованості, що передається по цьому акту, становить 137 425 грн 82 коп. (а.с.31-32).
Не погоджуючись із пунктами 6 та 10 наказу начальника Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з основної діяльності) від 27.05.2022 №23 «Про підсумки проведення службового розслідування», позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023. Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 9 Статуту передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
Частиною першою, другою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов'язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постановах від 25.03.2020 у справі № 814/2281/16, від 25.06.2020 у справі № 825/2405/18, від 11.06.2020 у справі № 1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18, від 13.11.2019 у справі № 620/302/19, від 12.12.2018 № 813/2751/17.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.
Так, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника)
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис
Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Відповідно до пункту 2 розділу І службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Так, з метою уточнення причин і умов встановленню факту, що в ІНФОРМАЦІЯ_3 та першому і другому відділі Сєвєродонецького РТЦК та СП станом на 15.08.2022 під час проведення позапланової інвентаризації відсутнє деяке майно, було проведено службове розслідування.
При цьому, Розділом V Порядку №608 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування. Зокрема, відповідно до пунктів 1-6 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
За висновком акта проведення службового розслідування від 14.09.2022 запропоновано притягнути ОСОБА_1 (та інших військовослужбовців) до матеріальної відповідальності, що полягає в обов'язку погасити суму нестачі у розмірі 164281,17 грн, що була завдана шляхом невиконання наказу щодо планової евакуації майна Сєвєродонецького РТЦК та СП, що призвело до втрат військового майна.
Оцінка акту за результатами службового розслідування, в тому числі оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ній висновків, а також щодо самих висновків розслідування, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого за результатами такого розслідування.
Таким актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов'язки є наказ, що прийнятий за результатами розгляду акту. Саме наказ і є у цій справі предметом судового аналізу щодо відповідності вимогам чинного законодавства.
Зокрема, пунктами 6 та 10 наказу начальника Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 № 42 «Про підсумки проведення службового розслідування» притягнуто позивача до матеріальної відповідальності за порушення вимог в частині неналежного виконання наказу щодо збереження майна, внаслідок чого державі було завдано матеріальних збитків, крім того, наказано проводити утримання грошового нарахування з позивача в розмірі 20 відсотків його місячного грошового забезпечення.
За наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин, слід встановити, чи було заподіяно позивачем пряму дійсну шкоду (що є однією з умов притягнення до матеріальної відповідальності).
Зі змісту спірного наказу слідує, що відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав наказ щодо планової евакуації військового майна.
З пояснень, наданих позивачем під час службового розслідування, а також з позовної заяви встановлено, що зранку 24.02.2022 ОСОБА_1 (на той час начальник другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП) отримав наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 про термінову евакуацію особового складу, документації, майна, зброї та боєприпасів.
Другий відділ Сєвєродонецького РТЦК та СП до термінової евакуації розташовувався за адресою: м. Лисичанськ, Луганська область та знаходився на відстані близько 25 км від лінії розмежування з тимчасово окупованою з 2014 року Російською Федерацією територією Луганської області.
У свою чергу майно клієнтської частини ІТС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке обліковується по службі зв'язку, для запобігання його втрат, було закріплено окремим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про закріплення майна зв'язку та комп'ютерної техніки за відповідальними особами у першому та другому відділах ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.02.2022 № 75 за солдатом Є.Голтишовим другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП.
Так, 24.02.2022 проходила термінова евакуація особового складу другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП, документації, майна, зброї та боєприпасів, яка здійснювалась: легковим автомобілем «Шевроле Нива», вантажним автомобілем ГАЗ-3307, вантажним автомобілем МАЗ-53371, пасажирським автомобілем ГАЗ-32213-14.
Евакуація комп'ютерного майна ПЕОМ та майна позаштатної служби зв'язку, майна вузла зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювалась згідно з планом евакуації, з яким солдат ОСОБА_6 був ознайомлений. Під час евакуації майна служби зв'язку та ПЕОМ другого відділу солдат Є. Голтишов доповів про те, що радіостанцію Р-142/1, яка займає багато місця та важить близько 500 кг, немає можливості евакуювати у зв'язку з відсутністю транспорту та місця для її погрузки, про що він доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковнику ОСОБА_7 та отримав від нього наказ про залишення радіостанції. Таким чином, радіостанція Р-142/1 не була вивезена в повному обсязі тому, що не було часу на повний демонтаж.
Суд зазначає, що під час проведення службового розслідування не надано належну оцінку поясненням опитаних осіб. Так, суд звертає увагу, що майно зв'язку та комп'ютерної техніки у другому відділі Сєвєродонецького РТЦК та СП закріплено за ОСОБА_8 .
При цьому, позивачем наголошено, що саме евакуації в безпечне місце особового складу, документації, зброї та боєприпасів надавався пріоритет у зв'язку з обстановкою, що склалась.
Разом з тим, відповідачем не зазначається в чому саме полягає невиконання наказу позивачем про евакуацію майна, що призвело до втрат військового майна, оскільки загальновідомим є факт того, що з 24.02.2022 російські війська здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України у зв'язку із чим в Україні запроваджено дію правового режиму воєнного стану.
Суд вважає за необхідне відмітити, що Законом України від 15.03.2022 № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2124-IX) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет передбачає звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вказаним Законом внесено зміни, зокрема, до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Аналіз вказаних норм свідчить про те, що дія Закону № 2124-IX розповсюджується на матеріальну відповідальність військовослужбовців під час виконання бойових завдань.
Водночас, за приписами статті 9 Закону № 160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Суд зазначає, що, хоча при розгляді справи і не встановлено виконання бойових завдань чи інших обставин, що передбачають звільнення від відповідальності зв'язку з бойовим імунітетом, однак саме крайня необхідність зумовила залишення військового майна, адже за характером оперативної обстановки, яка склалась станом на 24.02.2022 у Луганській області, є достатні підстави стверджувати, що небезпека була реальною і саме через це було прийнято рішення про передислокацію (евакуацію) особового складу та військового майна.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги загальновідомі факти, суд дійшов висновку, що станом на 24.02.2022, при виконанні наказу про евакуацію особового складу та військового майна з території другого відділу Сєвєродонецького РТЦК та СП, обстановка на місцевості свідчила про існування реального ризику для життя та здоров'я осіб, які перебували у вказаний час у зазначеному місці.
Проте, акт службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, складений без дослідження усіх обставин та без ретельного дослідження причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди.
Крім того, суд погоджується й з твердженнями представника позивача щодо порушення вимог статті 8 Закону № 160-ІХ та пункту 3 розділу VIII Порядку № 608, а саме відсутності жодних документів, які повинні бути долучені до акта службового розслідування, щодо вартісної оцінки завданої шкоди (довідка та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності).
Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач своїм неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків, спричинив втрату або розкрадання військового майна, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наказ начальника Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 № 42 «Про підсумки проведення службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, а також проведення у зв'язку з цим утримання грошового нарахування в розмірі 20 відсотків його місячного грошового забезпечення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалюючи дане рішення суд керується також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункт 6 наказу начальника Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 № 42.
Визнати протиправними та скасувати пункт 10 наказу начальника Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2022 № 42 в частині щодо утримання грошового нарахування з ОСОБА_1 в розмірі 20 відсотків його місячного грошового забезпечення та занесення суми нестачі до Книги обліку нестач в сумі 164 281,17 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, юридична адреса: вул.Богдана Ліщини, буд.38, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402; код ЄДРПОУ 07668758.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.10.2023.
Суддя К.В.Мінаєва