ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16 жовтня 2023 року Справа № 280/5299/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію ОСОБА_1 станом на:
01 січня 2022 року на підставі довідки виданої Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань № 3/785 від 31 травня 2023 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії , сума 14228,60 грн.
01 січня 2021 року на підставі довідки виданої Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань № 3/784 від 31 травня 2023 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на сума 12636,36 грн.
01 січня 2020 року на підставі довідки виданої Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань № 3/783 від 31 травня 2023 на сума 11303,31 грн.;
Також, просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 копійок) та судовий збір у розмірі 858 гривень 88 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з щорічним підвищенням розміру прожиткового мінімуму встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року в розмірі 2102 гривні, Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року в розмірі 2270 гривень, Законом №1928 «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року в розмірі 2481 гривень уповноваженим органом надані оновлені довідки про розмір грошового забезпечення вже з зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років розрахованих відповідно до прожиткових мінімумів на 2020-2022 роки, що є підставою для перерахунку та виплати пенсії відповідно до норм законодавства зазначених вище. Всі видані позивачу довідки про розмір грошового забезпечення були направлені ПСМУзПВП МЮ на адресу відповідача, який повинен був перерахувати та виплатити пенсію позивачу за 2020, 2021, 2022 рік. Але відповідач протиправно не прийняв надані довідки так як вважає, що вони видані уповноваженим органом без будь-яких підстав та протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача. Щодо скасування п.п.1,2 постанови №103 зазначає, що визнання вказаних норм протиправними та нечинними не позбавляє позивача права на перерахунок його пенсії у зв'язку із зміною (підвищенням) розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, а отже зазначені доводи відповідача є необґрунтованими. Стосовно посилань відповідача на неприйняття нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18, зазначає, що вказані доводи є необґрунтованими, оскільки таким порядком є Порядок №45. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 17 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
03 серпня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначає, що після визнання протиправними та скасування пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень Урядом про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалось. Змін до Постанови №704 у частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, що зазначені у наданих довідках, до теперішнього часу не внесено. Крім того, згідно з рішенням суду по справі №280/4599/22 від 26 вересня 2022 року, позивачеві проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції №3/246 від 07 червня 2021 року. Таким чином вважає, що вимога здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2020, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року виходячи з грошового забезпечення з включенням інших видів, ніж ті, які виплачувалися діючим військовослужбовцям з 05 березня 2019 року є протиправною. Також, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Щодо строку звернення до суду.
Відмова в перерахунку пенсії датована - 04 липня 2023 року. З даним позовом позивач звернувся до суду 12 липня 2023 року, тобто в межах строку встановленого статтею 122 КАС України. Матеріали справи не містять будь-яких доказів обізнаності позивача з вчиненням відповідачем оскаржуваних дій до дати отримання позивачем зазначеної відмови (листа) відповідача. Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Також дане питання вже було вирішено судом під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Щодо суті заявлених вимог.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з заявою в якій просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії та перерахунку його пенсії.
У відповідь на дану заяву позивачу надійшов лист від Південно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції відповідно до якого, позивачу направлено довідки про розмір грошового забезпечення: №3/783 від 31 травня 2023 року за нормами чинними станом на 01 січня 2020 року; №3/784 від 31 травня 2023 року за нормами чинними станом на 01 січня 2021 року; №3/785 від 31 травня 2023 року за нормами чинними станом на 01 січня 2022 року.
У зв'язку з тим, що розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, відповідно до довідок за 2020-2022 було збільшено він звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 04 липня 2023 року за вих.№10342-9704/П-02/8-0800/23 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії та повідомлено про те, що умови проведення перерахунку відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 були передбачені пунктом 1-2 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Після визнання протиправними та скасування пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося. Змін до постанову №704, у частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, що зазначені у наданих позивачем довідках, до теперішнього часу не внесено. Також повідомлено, що вищезазначені довідки повернуті до Південно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що Південно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції підготувало та надало довідки про розмір грошового забезпечення позивача: №3/783 від 31 травня 2023 року станом на 01 січня 2020 року; №3/784 від 31 травня 2023 року станом на 01 січня 2021 року; №3/785 від 31 травня 2023 року станом на 01 січня 2022 року.
Застосовуючи зазначені вище висновки в контексті обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що відмова ГУ ПФУ в Запорізькій області у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії, є протиправною.
Заначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах: від 22 вересня 2022 року у справі №500/2392/21, від 16 березня 2023 року у справі №500/8486/21, від 24 березня 2023 року у справі №160/19847/21 та від 22 червня 2023 по справі №500/1995/21, по аналогічним справам.
Відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.
Разом з тим суд зазначає, що перерахунку основного розміру пенсії позивача повинен відбуватись з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини), а не з 01 січня 2020, 2021 та 2022 років, як просить позивач в позовній заяві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у вищезазначених постановах від 22 вересня 2022 року у справі №500/2392/21, від 16 березня 2023 року у справі №500/8486/21, від 24 березня 2023 року у справі №160/19847/21 та від 22 червня 2023 по справі №500/1995/21.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд звертає увагу, що розмір грошового забезпечення позивача безпосередньо визначений в довідках Південно-Східного міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а отже не потребує додаткового зазначення в судовому рішенні.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач правомірність своїх дій належними та допустимими доказами не довів.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані статтею 139 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 858,88 грн, який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 лютого 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 квітня 2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем з метою отримання правничої допомоги 11 липня 2023 року укладено договір №109/п про надання правової допомоги з адвокатом Плужником М.В., предметом якого є надання правничої допомоги з юридичних питань.
Згідно акту прийому-передачі від 11 липня 2023 року адвокатом надано наступні послуги:
консультація з питання стягнення у судовому порядку про перерахунок пенсії;
складання адміністративного позову про стягнення у судовому порядку перерахунку пенсії;
правове супроводження ведення справи щодо стягнення у судовому порядку про перерахунок пенсії.
Квитанцією № 1 від 11 липня 2023 року підтверджується оплата послуг за договором №109/п від 11 липня 2023 року у сумі 5000,00 грн.
Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи ступінь складності справи, суд вважає обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру, співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
При цьому суд звертає увагу, що зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №109/п від 11 липня 2023 року такі послуги як консультація з питань стягнення у судовому порядку перерахунку пенсії та правове супроводження ведення справи щодо стягнення у судовому порядку перерахунку пенсії охоплюються і є складовими частинами послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати на них окремому відшкодуванню не підлягають.
За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсію ОСОБА_1 починаючи: з 01 лютого 2020 року на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/783 від 31 травня 2023 року, з 01 лютого 2021 року на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/784 від 31 травня 2023 року, з 01лютого 2022 року на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/785 від 31 травня 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 16 жовтня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов