ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/5272/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Куля Т.Т.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника прокуратури - Романюк Д.В.,
представник позивача - не з'явився,
представника відповідача - Ємчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд. 27, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) до Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд. 77, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 16 жовтня 2023 року.
26 червня 2023 року, Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації (далі - позивачі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карпатського біосферного заповідника (далі - відповідач), якою просить:
1) прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі;
2) визнати протиправною бездіяльність Карпатського біосферного заповідника щодо не укладення охоронного договору з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації відносно пам'ятки археології національного значення - «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, яка знаходиться в с. Велика Уголька, Тячівського району на території Карпатського біосферного заповідника, охоронний номер 070012-Н;
3) зобов'язати Карпатський біосферний заповідник (код ЄДРПОУ 00276104) укласти з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 44361754) охоронний договір на пам'ятку археології національного значення - «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, яка знаходиться в с.Велика Уголька Тячівського району на території Карпатського біосферного заповідника, охоронний номер 070012-Н, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;
4) судовий збір стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури;
5) про дату розгляду справи повідомити Тячівську окружну прокуратуру, Закарпатську обласну прокуратуру та сторін по справі (а.с.1-12).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тячівською окружною прокуратурою виявлені порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства України з питань охорони культурної спадщини. Так, за інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації, на території Карпатського біосферного заповідника розташована пам'ятка археології національного значення - «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, яка знаходиться в с. Велика Уголька Тячівського району на території Карпатського біосферного заповідника, а саме: в кварталі 21 виділ 6 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення, яка постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, охоронний номер 070012-Н.
Пам'ятка археології розташована на земельній ділянці природно-заповідного фонду України державної форми власності площею 2484 га кадастровий номер 2124480600:03:003:0001, яка передана в постійне користування Карпатському біосферному заповіднику на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК №001682 від 10.07.2000, виданого Великоуглянською сільською радою.
Поселення виявлено в 1972 році Закарпатською палеолітичною експедицією Інституту археології АН УРСР. Археологічні дослідження проводились у 1972 році. Стоянка розташована на схилі гори, культурні шари залягають у щебенистому суглинку. Археологічними дослідженнями виявлено рештки вогнища, охра, кілька десятків кам'яних знарядь праці і відщепів і один кістяний наконечник списа.
Стоянка розміщена у печері «Сталактитова печера Молочний камінь», яка відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА від 17.05.2023 №773/02-01 та Переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, розташованих у Закарпатській області, перебуває на обліку як геологічна пам'ятка природи місцевого значення та на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.11.1968 №568 «Про організацію нових природних заповідників Української РСР» увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника.
Відповідно до паспорту пам'ятника історії та культури, складеному 21.11.1988 завідуючим сектором археології відділу охорони пам'ятників ЗКМ, пам'ятник є першою на Закарпатті печерною стоянкою людей кам'яного віку, важливою пам'яткою для вивчення господарства населення краю в палеолітичну добу та перебуває у використанні Карпатського заповідника.
В порушення вимог ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, Карпатським біосферним заповідником не укладено охоронний договір з Департаментом, як органом охорони культурної спадщини.
Департаментом культури Закарпатської обласної державної адміністрації питання укладення з Карпатським біосферним заповідником охоронного договору щодо об'єкта культурної спадщини «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, не порушувалось. Разом з тим, як слідує з листа Департаменту від 01.05.2023 №01-12/453 до теперішнього часу охоронне зобов'язання не укладено, звернення щодо укладення охоронного договору на вищевказану пам'ятку архітектури до Департаменту не надходили, облікова документація на пам'ятку не розроблялася, балансоутримувачем пам'ятки є Карпатський біосферний заповідник.
Відповідно до інформації Углянської сільської ради від 28.04.2023 № 343 охоронний договір щодо об'єкта культурної спадщини «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери радою не укладався, оскільки балансоутримувачем об'єкту культурної спадщини є Карпатський біосферний заповідник.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
З метою, зупинення порушень пам'яткоохоронного законодавства, забезпеченні укладення відповідачем охоронного договору на пам'ятку археології національного значення «Стоянка печерна», 1,5 млн. -10 тис. років до нашої ери (охоронний номер 070012-Н), розташовану на території Карпатського біосферного заповідника з метою встановлення режиму використання пам'ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму, прокуратура звернулася з даним позовом до суду.
03 липня 2023 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.73, 74).
20 липня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачеві в їх задоволенні повністю (а.с.79-84).
09 серпня 2023 року представник прокуратури скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив (а.с.119-125).
Судовий розгляд даної справи неодноразово відкладався з існуванням на те об'єктивних причин.
Представник Тячівської окружної прокуратури у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив та просила суд позов задовольнити.
Представник Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації у судове засідання не з'явився, хоча був судом належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог повністю з мотивів наведених у відзиві на позову заяву та просила суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представника прокуратури та представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Тячівською окружною прокуратурою виявлені порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства України з питань охорони культурної спадщини.
Так, за інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації (далі - Департамент), на території Карпатського біосферного заповідника розташована пам'ятка археології національного значення - «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, яка знаходиться в с.Велика Уголька Тячівського району на території Карпатського біосферного заповідника, а саме - в кварталі 21 виділ 6 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення, яка постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, охоронний номер 070012-Н.
Пам'ятка археології розташована на земельній ділянці природно-заповідного фонду України державної форми власності площею 2484 га кадастровий номер 2124480600:03:003:0001, яка передана в постійне користування Карпатському біосферному заповіднику на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК №001682 від 10.07.2000, виданого Великоуглянською сільською радою.
Поселення виявлено в 1972 році Закарпатською палеолітичною експедицією Інституту археології АН УРСР. Археологічні дослідження проводились у 1972 році. Стоянка розташована на схилі гори, культурні шари залягають у щебенистому суглинку. Археологічними дослідженнями виявлено рештки вогнища, охра, кілька десятків кам'яних знарядь праці і відщепів і один кістяний наконечник списа.
Стоянка розміщена у печері «Сталактитова печера Молочний камінь», яка відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА від 17 травня 2023 року №773/02-01 та Переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, розташованих у Закарпатській області, перебуває на обліку як геологічна пам'ятка природи місцевого значення та на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.11.1968 №568 «Про організацію нових природних заповідників Української РСР» увійшла до складу Карпатського біосферного заповідника.
Відповідно до паспорту пам'ятника історії та культури, складеному 21.11.1988р. завідуючим сектором археології відділу охорони пам'ятників ЗКМ, пам'ятник є першою на Закарпатті печерною стоянкою людей кам'яного віку, важливою пам'яткою для вивчення господарства населення краю в палеолітичну добу та перебуває у використанні Карпатського заповідника.
В порушення вимог ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, Карпатським біосферним заповідником не укладено охоронний договір з Департаментом, як органом охорони культурної спадщини.
Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації питання укладення з Карпатським біосферним заповідником охоронного договору щодо об'єкта культурної спадщини «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, не порушувалось. Разом з тим, як слідує з листа Департаменту від 01 травня 2023 року за №01-12/453 до теперішнього часу охоронне зобов'язання не укладено, звернення щодо укладення охоронного договору на вищевказану пам'ятку архітектури до Департаменту не надходили, облікова документація на пам'ятку не розроблялася, балансоутримувачем пам'ятки є Карпатський біосферний заповідник.
Відповідно до інформації Углянської сільської ради від 28.04.2023 № 343 охоронний договір щодо об'єкта культурної спадщини «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери радою не укладався, оскільки балансоутримувачем об'єкту культурної спадщини є Карпатський біосферний заповідник.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам'ятка археології (далі - археологічна пам'ятка) - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно частин першої та другої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Положеннями статті 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.
Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.
Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.
Згідно частини третьої статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охороиних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Об'єкт культурної спадщини «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Разом з тим, Карпатським біосферним заповідником до теперішнього часу не укладено охоронний договір щодо вказаного об'єкту.
Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника (користувача) пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника (користувача) повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.
Такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №826/4605/16, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі №826/10265/14).
Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 зазначив наступне:
Пунктом 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний був протягом місяця з часу включення об'єкту постановою Кабінету Міністру України від 03.09.2009 №928 до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини укласти охоронний договір на вказаний об'єкт культурної спадщини національного значення з позивачем як органом охорони культурної спадщини.
Згідно з п. 2.1 Положення про Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 31.03.2021 № 230 (далі - Положення), Департамент забезпечує реалізацію державної політики на території Закарпатської області та у межах повноважень у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, міжнаціональних відносин, прав національних меншин, прав громадян на свободу світогляду та віросповідання.
Відповідно до п.п. 3.17 Положення Департамент укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини.
Всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач з моменту виявлення об'єкта культурної спадщини - археологічної пам'ятки національного значення «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери й дотепер не виконує свого обов'язку з укладення охоронного договору на вказану пам'ятку історії з органом охорони культурної спадщини.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17: триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаній) з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Відповідно, на дату звернення прокурора до суду з позовом у даному випадку не припинили існувати підстави для звернення до суду.
З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов'язаний укласти охоронний договір на пам'ятку археології національного значення «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, розташовану на території Карпатського біосферного заповідника, з Департаментом культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом.
Слід зазначити, що збереження об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань та обов'язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Виявлення та охорона об'єктів культурної спадщини становлять значний суспільний інтерес, оскільки це є важливим напрямком гуманітарної політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність - найвищою.
Генеральною конференцією Організації Об'єднаних Націй ухвалено ряд міжнародних актів про охорону культурної та природної спадщини, таких як: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок (1956), Рекомендація про збереження краси пейзажів і місцевостей (1962), Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських або приватних робіт (1968), а також Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972) тощо.
У згаданій Рекомендації 1972 року наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв'язку з чим, кожну країну на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов'язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням,
Таким чином, з огляду на міжнародні зобов'язання, взяті на себе Україною, та положення ст. 54 Конституції України держава зобов'язана забезпечувати збереження об'єктів, що становлять культурну цінність. Збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства. Запорукою піднесення української культури та духовного розвитку суспільства в дусі патріотизму і любові до України є збереження та примноження культурної спадщини, яку ми отримали від попередніх поколінь.
Водночас за останні роки питання захисту культурної спадщини через невиконання чинного законодавства України та міжнародних зобов'язань набуло особливої гостроти.
У зв'язку із не укладенням охоронного договору, об'єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені належного правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.
Такий стан із збереженням пам'яток є неприпустимим, завдає значної шкоди іміджу нашої держави на міжнародній арені, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини.
З метою сприяння розвитку культурного потенціалу України, збереження, популяризації та ефективного використання національного культурного надбання, створення умов для туристичної привабливості об'єктів культурної спадщини Президент України Указом від 18.08.2020 № 329/2020 доручив Кабінету Міністрів України розробити низку заходів, які сприятимуть підтримці сфери культури, охороні культурної спадщини.
У свою чергу, розуміючи важливість культурної спадщини для нинішнього та майбутнього поколінь, Радою національної безпеки і оборони України 20.08.2021 прийнято рішення про вжиття невідкладних заходів, спрямованих на збереження та охорону культурної спадщини, вчасного виявлення об'єктів культурної спадщини, своєчасного та належного занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, організації дієвих заходів захисту об'єктів культурної спадщини від знищення, руйнування або пошкодження.
Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень пам'яткоохоронного законодавства, забезпеченні укладення відповідачем охоронного договору на пам'ятку археології національного значення «Стоянка печерна», 1,5 млн. -10 тис. років до нашої ери (охоронний номер 070012-Н), розташовану на території Карпатського біосферного заповідника з метою встановлення режиму використання пам'ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму).
Так, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Згідно з Положенням про Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 31.03.2021 № 230, Департамент:
- здійснює заходи щодо збереження культурної спадщини (ч. 2 п. 2.29 Положення);
- здійснює контроль за збереженням і переміщенням культурних цінностей, включених до Державного реєстру національного культурного надбання, Музейного фонду України (п. 3.6 Положення);
- забезпечує у встановленому порядку захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; (ч. 2 п. 3.11 Положення);
- забезпечує у встановленому порядку встановлення режиму використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їхніх територій, зон охорони (ч. 6 п. 3.11 Положення);
- укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини, (п.п. 3.17 Положення).
- є юридичною особою публічного права (п. 11 Положення).
Бездіяльність Департаменту культури полягає у невжитті заходів претензійно-позовної роботи самостійно або із залученням інших структурних підрозділів Закарпатської обласної державної адміністрації, спрямованих на усунення порушень пам'яткоохоронного законодавства.
Так, на запити окружної прокуратури від 21.04.2023 до Департаменту щодо надання інформації про укладання охоронного договору на пам'ятку археології національного значення «Стоянка печерна», 1,5 млн. 10 тис. років до нашої ери, Департаментом повідомлено, що охоронні договори не укладалися, звернення від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не надходили, однак не вказано, чи звертався Департамент до Закарпатського біосферного заповідника або чи збирається вживати будь-які заходи на усунення вище наведених порушень закону з боку відповідача.
Тячівською окружною прокуратурою листом від 18.05.2023 № 07.52-104-2580 вих-23 Департамент було повідомлено про необхідність вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на усунення порушень пам'яткоохоронного законодавства з боку Карпатського біосферного заповідника, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Проте до теперішнього часу охоронний договір на пам'ятку археології національного значення «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери так і не укладено, з відповідним позовом Департамент до Карпатського біосферного заповідника так і не звернувся, що свідчить про те, що фактично Департамент самоусунувся від виконання покладних на нього обов'язків.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з відповідним позовом на захист порушених інтересів держави, про що Департамент повідомлено листом від 19 червня 2023 року.
Правовідносини за участю органу охорони культурної спадщини (у даному випадку - Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської облдержадміністрації) та власника пам'ятки культурної спадщини (у цьому спорі - відповідача) мають публічний характер, оскільки пов'язані з реалізацією державного управління охороною культурної спадщини.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.
Враховуючи вищезазначене суд приходить висновку, про наявність всіх підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд. 27, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) до Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд. 77, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Карпатського біосферного заповідника щодо не укладення охоронного договору з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації відносно пам'ятки археології національного значення - «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, яка знаходиться в с. Велика Уголька, Тячівського району на території Карпатського біосферного заповідника, охоронний номер 070012-Н.
3. Зобов'язати Карпатський біосферний заповідник укласти з Департаментом культури Закарпатської обласної військової адміністрації охоронний договір на пам'ятку археології національного значення - «Стоянка печерна», 1,5 млн. - 10 тис. років до нашої ери, яка знаходиться в с. Велика Уголька Тячівського району на території Карпатського біосферного заповідника, охоронний номер 070012-Н, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець