ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" жовтня 2023 р. Справа № 924/890/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Борщинської Антоніни Павлівни, м. Хмельницький
до фізичної особи-підприємця Дешевової Тетяни Костянтинівни, м. Хмельницький
про стягнення 41422,39 грн заборгованості, 14885,07 грн інфляційних втрат, 3750,31 грн пені
встановив: фізична особа-підприємець Борщинська Антоніна Павлівна, м. Хмельницький звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Дешевової Тетяни Костянтинівни, м. Хмельницький про стягнення 41422,39 грн заборгованості з оплати вартості поставленого товару, 14885,07 грн інфляційних втрат, 3750,31 грн пені.
В обґрунтування позову вказує на невиконання відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого за договором №03-01/321 від 07.07.2021. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України.
Ухвалою суду від 22.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Копія ухвали суду від 22.08.2023 направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду із відмітками відділення поштового зв'язку - "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою". З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
07.07.2021 між фізичною особою-підприємцем Борщинською Антоніною Павлівною (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Дешевовою Тетяною Костянтинівною (покупець) укладено договір поставки №03-01/321 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставляти та передавати у власність покупцеві продукцію, визначено чинним договором (товар), а покупець, у свою чергу, зобов'язується приймати поставлений товар та сплачувати постачальнику його вартість в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Сторони погодили, що будь-яка партія товару, яка була або буде поставлена постачальником покупцю в період строку дії даного договору, поставлена постачальником на виконання цього договору та всі питання пов'язані із цим регулюються та встановлюються даним договором незалежно від того міститься чи ні у відповідній накладній посилання на цей договір (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору товар за даним договором постачається партіями. Повне найменування, кількість та вартість товару, що входить до складу кожної партії, зазначаються в підписаних сторонами видаткових (товарних) накладних.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання покупцем відповідного товару. Моментом фактичного отримання товару покупцем вважається дата підписання покупцем відповідних товарних (видаткових) накладних (п. 2.2 договору).
За умовами п. 4.2 договору поставка товару здійснюється у відповідності із цінами, зазначеними у відповідних видаткових (товарних) накладних на передачу товару.
Товар, що поставляється покупцю за даним договором, підлягає оплаті в розмірі його вартості, що вказана в накладних на передачу товару покупцеві, протягом 31 календарного дня з моменту прийняття товару покупцем (п. 4.3 договору).
У п. 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару, визначених п. 4.3 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, а також відсотки в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. Сплата пені та відсотків не звільняє покупця від виконання зобов'язання в натурі.
Підпунктом 7.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується своєчасно поставляти та передавати покупцеві товар на умовах DDP (склад (магазин) покупця) згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000 року), підпунктом 7.2.2 - покупець зобов'язується оплачувати вартість товару в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, укладений строком до 31.12.2021 і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі (п. 9.1 договору).
За умовами п. 9.4 договору кожна сторона самостійно несе повну відповідальність за правильність вказаних у договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
У серпні 2021 року на виконання договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 41422,39 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: від 09.08.2021 №НМОНО027944 на суму 7867,88 грн, від 10.09.2021 №НМОНО028744 на суму 4001,53 грн, від 17.08.2021 №НМОНО029787 на суму 0098,05 грн, від 20.08.2021 №НМОНО029830 на суму 19454,93 гривні.
Також сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків від 10.11.2021 №1, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 41422,39 гривні.
Позивач звернулась до відповідача з вимогою (від 10.12.2021), в якій вимагала сплатити заборгованість за договором в сумі 41422,39 грн протягом 5 банківських днів (опис вкладення від 10.12.2021, відомості щодо відстеження поштового відправлення).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, 07.07.2021 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено договір поставки №03-01/321, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставляти та передавати у власність покупцеві продукцію, визначено чинним договором (товар), а покупець, у свою чергу, зобов'язується приймати поставлений товар та сплачувати постачальнику його вартість в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
У підтвердження поставки товару за договором на суму 41422,39 грн позивачем надано підписані сторонами видаткові накладні від 09.08.2021 №НМОНО027944 на суму 7867,88 грн, від 10.09.2021 №НМОНО028744 на суму 4001,53 грн, від 17.08.2021 №НМОНО029787 на суму 0098,05 грн, від 20.08.2021 №НМОНО029830 на суму 19454,93 гривні.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару визначений п. 4.3 договору.
Так, товар, що поставляється покупцю за договором, підлягає оплаті в розмірі його вартості, що вказана в накладних на передачу товару покупцеві, протягом 31 календарного дня з моменту прийняття товару покупцем.
Доказів оплати відповідачем поставленого товару на загальну суму 41422,39 грн, як і доказів, які би спростовували виникнення вказаної заборгованості, матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 41422,39 грн заборгованості заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача 14885,07 грн інфляційних втрат згідно з поданими розрахунками.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши складені позивачем розрахунки інфляційних втрат, зазначає, що останні здійснені в можливих межах, тому з урахуванням положень ст. 14 ГПК України позовні вимоги про стягнення 14885,07 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3750,31 грн пені згідно з поданим розрахунком.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 5.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати товару, визначених п. 4.3 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, а також відсотки в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Здійснюючи перевірку поданого розрахунку пені, суд зазначає, що розрахунок пені проведений обгрунтовано, отже, позовні вимоги про стягнення 3750,31 грн пені належить задовольнити.
Доказів, які би спростовували заявлені до стягнення нарахування інфляційних втрат та пені, суду не подано.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи, положення законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 41422,39 грн заборгованості, 14885,07 грн інфляційних втрат, 3750,31 грн пені.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов фізичної особи-підприємця Борщинської Антоніни Павлівни, м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Дешевової Тетяни Костянтинівни, м. Хмельницький про стягнення 41422,39 грн заборгованості, 14885,07 грн інфляційних втрат, 3750,31 грн пені задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Дешевової Тетяни Костянтинівни, АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Борщинської Антоніни Павлівни, АДРЕСА_2 (р.н. НОМЕР_2 ) 41422,39 грн (сорок одну тисячу чотириста двадцять дві гривні 39 коп.) заборгованості, 14885,07 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 07 коп.) інфляційних втрат, 3750,31 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 31 коп.) пені, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова
1 - до справи,
2 - позивачу ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2),
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ).