ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"11" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2246/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Бублик С.І.
розглянувши заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вх. №2792 від 07.02.2023) з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
за участю представників:
Воронов С.В. - не з'явився
Арбітражний керуючий - Караченцев Ю.Л.
АТ "Сенс Банк" - Подольська О.В.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 361 від 26.02.2013; попереднє судове засідання призначено 27 лютого 2023 р..
16.01.2023 на офіційному сайті оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом тридцять днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
07.02.2023 на адресу суду надійшла заява Акціонерного товариства "Сенс Банк" про грошові вимоги до боржника в сумі 76 795,78 грн та 5 368,00 грн судового збору (направлена засобами поштового зв'язку 30.01.2023), яка була прийнята до розгляду ухвалою від 10.02.2023 року.
Розгляд даної заяви неодноразово переносився, в тому числі для надання банком доказів підтверджуючих його вимоги та обгрунтованого розрахунку цих вимог.
Представник банку в судовому засіданні 11.10.2023 підтримав вимоги в повному обсязі.
Арбітражний керуючий в судовому засіданні 11.10.2023 зазначив, що боржник підтверджує відкриття кредитної картки в АТ "Сенс Банк" та визнає вимоги банку.
Розглядаючи заяву АТ "Сенс Банк" з конкурсними грошовими вимогами до боржника (вх. №2792 від 07.02.2023), суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно усталеної практики Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 20.09.2022 від 911/2796/21).
Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.
Верховний Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Ст. 191 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем (в даному випадку визнання боржником грошових вимог), не дослідивши при цьому обставини справи.
Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
16.01.2023 на офіційному сайті оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом тридцять днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
На адресу суду надійшла заява від одного кредитора з конкурсними вимогами до боржника, а саме від АТ "Сенс Банк", 07.02.2023 до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. №2792), в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 76 795,78 грн та 5 368,00 грн судового збору та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Так, заяви з грошовими вимогами подаються протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. В даній справі оголошення оприлюднено 16.01.2023, отже, останнім днем для подачі заяви є 15.02.2023, отже, заява АТ "Сенс Банк" від 07.02.2023 року з конкурсними вимогами до боржника подана своєчасно.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Розглянувши заявлені грошові вимоги АТ "Сенс Банк", судом встановлено, що 18.03.2019 року між АТ "Сенс Банк", та боржником фізичною особою ОСОБА_1 , в якості споживача, укладено Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії за рахунком 26200908217632 (надалі - оферту).
В преамбулі оферти зазначено, що оферта є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб В АТ "Альфа-Банк" (далі - Договір).
В пункті "Інші умови" оферти відображено, що діюча редакція Договору розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua.
Пунктом ІІ оферти встановлена вимога боржника про повідомлення реквізитів рахунку. Однак в матеріалах справи відсутнє таке повідомлення боржника.
Відповідно до пункту ІІІ оферти процентна ставка за користування коштами є фіксованою і становить 24% річних, доступна сума кредиту має бути повідомлена боржнику у порядку визначеному Договором.
Пунктом ІV оферти встановлено обов'язків мінімальний платіж - 5% від суми загальної заборгованості, однак не менше 50 грн., а також щомісячні страхові платежи.
Умовами пункту V оферти визначено, що на боржника розповсюджується у разі настання невідкладних обставин умови Програми "Моментальна розстрочка на карту" відповідно до умов Додатку №4 до Договору.
В пункті VІ Оферти зазначено, що боржник попередньо письмово ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту.
Також заявник додав до заяви (вх. №2792) копію анкети-заяви боржника та паспорт споживчого кредиту боржника, відповідно до якого реальна річна ставка 24%, а по Програмі "Моментальна розстрочка на карту" - 0,01%.
18.07.2023 року АТ "Сенс Банк" подано суду через клопотання (вх. №18697) розрахунок заборгованості боржника у вигляді таблиці, згідно якої боржник має заборгованість: "прострочене тіло кредиту" - 70 560,42 грн., "відсотки за користування кредитом" - 6 235,16 грн.
Також, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, наданим АТ "Сенс Банк" фізичною особою ОСОБА_1 було знято з рахунку НОМЕР_2 - 195 458,90 грн., а внесено на рахунок НОМЕР_2 - 215 174,50 грн.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою кредитного договору (Постанова ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
Отже посилання в оферті на Договір, розмішений за електронною адресою www.alfabank.com.ua не може вважатися складовою оферти, бо навіть електронна адреса www.alfabank.com.ua - це перша сторінка сайту заявника, на якій відсутній зазначений Договір.
Заявник посилається на електронну адресу https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi як на договір про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк", однак не надав суду примірника такого договору в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тобто, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно „користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за „користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Заявлені грошові вимоги АТ "Сенс Банк" складаються з: "заборгованості за тілом кредиту" - 35 452, 17 грн; "відсотки за користування кредитом" - 94,52 грн.; "прострочене тіло кредиту" - 35 031,73 грн.; "комісія за обслуговування кредиту" - 6235,36 грн.
Слід зазначити, що тіло кредиту - це саме та сума, яка беретьсь в кредит у банку. Вона не враховує відсотків, пені та інших нарахувань. Тобто ті гроші, які клієнт отримує у фінансовій організації на руки, на карту або переказом на рахунок, і називаються тілом кредиту.
Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув. У заяві позичальника від 18.03.2019 року плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того, в матеріалах справі відсутні докази можливості його нарахування. Разом з тим, банк, пред'являючи вимоги до боржника, включає й саме тіло кредиту й прострочене тіло кредиту.
Також з матеріалів справи вбачається, що до оферти про обслуговування кредитної картки було складено паспорт споживчого кредиту.
З цього приводу суд зазначає, що раніше Закон України «Про захист прав споживачів», а сьогодні Закону України «Про споживче кредитування» вимагає від кредитора перед подачею позову про стягнення боргу - направлення своєму клієнту вимогу про усунення порушення умов договору (погашення прострочених платежів по графіку). Якщо кредитор не направив таку вимогу або не дочекався звершення вказаного строку, то суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог через те, що подача позову про стягнення боргу була передчасною. До такого правового висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року № 638/13683/15-ц.
АТ "Сенс Банком" не надано суду доказів виникнення у боржника обов'язку щодо повного погашення заборгованості та повернення кредитних коштів, як згідно умов договору (оскільки, як вже було зазначено вище, редакції такого договору надано не було) так і доказів пред'явлення кредитором вимоги про усунення порушення умов договору (погашення прострочених платежів по графіку) чи вимоги про дострокове погашення кредиту.
Крім іншого, дослідивши умови оферти та Договору за посиланням https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi, а також наданий заявником розрахунок заборгованості за кредитом суд прийшов до висновку про явну суперечність умов оферти та Договору до наданого розрахунку та заявлених грошових вимог.
Так, ні оферта ні Договір не містять визначення заборгованості по "простроченому тілу кредиту" та "комісії за обслуговування кредиту". Розрахунок містить тільки відомості по "простроченому тілу кредиту" та "відсотки за користування кредитом".
Також заявником взагалі не відображено нарахування боржнику відсотків за користування кредитними коштами за фіксованою ставкою в 24% річних та по Програмі "Моментальна розстрочка на карту" - 0,01%, що є невід'ємною умовою оферти.
Оскільки надані заявником докази щодо нарахування відсотків за користування боржником кредитними коштами є недостатніми для визначення заборгованості боржника перед заявником по сплаті відсотків, суд позбавлений можливості визначити та визнати їх розмір.
Щодо заявленої заборгованості по "простроченому тілу кредиту" та "комісії за обслуговування кредиту" суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з умом Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії за рахунком 26200908217632 від 18.03.2019 року, укладеної між заявником та боржником.
Враховуючи викладене вище, суд відхиляє грошові вимоги АТ "Сенс Банку".
Керуючись ст. 45, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Відхилити грошові вимоги АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 заявлені за заявою (вх. №2792 від 07.02.2023).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 11.10.2023.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.10.2023.
Суддя Прохоров С.А.