ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 вересня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/740/21(921/351/23)
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Афіша", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23 в особі ліквідатора Шимечка А.Я., 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Копичинецька, 124 "Є"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23
про стягнення 3 270 814,18 грн
в межах справи № 921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша", ідентифікаційний код 36509143
За участі представників:
позивача: Шимечко А.Я. - ліквідатор
відповідача: не прибув
Суть справи: Приватне підприємство "Афіша", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23 в особі ліквідатора Шимечка А.Я., 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Копичинецька, 124 "Є" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23 про стягнення 3 270 814,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 20.07.2018 по 09.08.2018 Приватним підприємством "Афіша" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан" поворотну фінансову допомогу в сумі 2 000 000,00 грн, з яких боржником повернуто ПП "Афіша" грошові кошти в сумі 188 000,00 грн та станом на дату звернення до суду неповернутою залишається заборгованість в сумі 1 812 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/740/21 (921/351/23) за позовом Приватного підприємства "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан" про стягнення 3 270 814,18 грн в межах провадження у справі № 921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства “Афіша”; призначено у справі підготовче засідання на 20 червня 2023 року.
Ухвалами суду від 20.06.2023 та 04.07.2023 підготовче засідання відкладено на 04.07.2023 та 21.07.2023.
Ухвалою суду від 21.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/740/21(921/351/23) на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі №921/740/21 (921/351/23) на 08 серпня 2023 року.
Ухвалою суду від 08.08.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу №921/740/21(921/351/23) до судового розгляду по суті на 25.08.2023 та ухвалою суду від 31.08.2023 виправлено описку в резолютивній частині ухвали суду від 25.08.2023 та вважати за вірне: відкласти розгляд справи №921/740/21(921/351/23) по суті на 19.09.2023.
Ліквідатор Приватного підприємства "Афіша" в судому засіданні 19.09.2023 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача своїм правом, наданим відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача.
Проте, ухвали суду повернуті на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).
Відповідно до п.п.116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 23.05.2023, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.12.2021 відкрито провадження у справі № 921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства “Афіша”, 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат-Тернопіль”, 08132, вул. Промислова, 5, м. Вишневе, Києво-Святошинський район Київської області, ідентифікаційний код 31138298 відносно Приватного підприємства “Афіша”, 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143 в сумі 4 655 528,73 грн.; призначено попереднє засідання суду на 08.02.2022.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 Приватне підприємство “Афіша”, 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143 - визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором Приватного підприємства “Афіша” призначено арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 738 від 08.04.2013; 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Копичинецька, 124 "Є".
Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан (Позичальник) в особі директора Заставної М.Й., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та Приватним підприємством "Афіша" (Позикодавець) в особі директора Заставного В.Б. укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги.
Згідно п.1 1. Договору, Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даних Договором.
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 2 000 000 (два мільйони гривень) гривень без ПДВ строком на 5 років.(п.п.2.1.Договору).
Відповідно до п. 2.2. даного правочину, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Позикодавця.
Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 робочих днів.
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє 19 липня 2023 року. Договорі може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 8.1 Договору).
Згідно Виписки за період з 20.07.2018 по 12.05.2023 відповідачем повернуто Приватному підприємству "Афіша" поворотної фінансової допомоги на загальну суму 188 000,00 грн, а залишок станом на день розгляду спору становить 1 812 000,00 грн.
Відповідач вказану суму коштів позивачу не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан 3 270 814,18 грн., з яких: 1 812 000,00 грн. боргу, 1 196 992,59 грн. інфляційні втрати, 261 821,59 грн. 3% річних.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1-3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 1,2 статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/5402/21.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/740/21(921/466/21) за позовом Приватного підприємства "Дербі-Капітал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" до відповідачів 1 Приватного підприємства "Афіша", 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан про визнання недійсним укладеного 20.07.2018р. між ПП Афіша та ТОВ "Україна" Ресторан Договору №1 про надання зворотної фінансової допомоги.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 у справі №921/740/21(921/466/21) позов задоволено, визнано недійсним Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги, укладений 20 липня 2018 року між Приватним підприємством "Афіша", бульвар Т. Шевченка, 23, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 36509143 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан (46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23); стягнуто з Приватного підприємства "Афіша", бульвар Т. Шевченка, 23, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 36509143 на користь Приватного підприємства Дербі Капітал, вул. Соляна, буд. 70, оф. 11, м. Київ, 04107 (адреса для листування: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46011), ідентифікаційний код 4204739 1 135 грн в повернення сплаченого судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан, 46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 37076599 на користь Приватного підприємства "Дербі Капітал", вул. Соляна, буд. 70, оф. 11, м. Київ, 04107 (адреса для листування: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46011), ідентифікаційний код 4204739 1 135 грн в повернення сплаченого судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/740/21(921/466/21) залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, не підлягають доказуванню у цій справі обставини, встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 по справі №921/740/21(921/466/21).
У справі №921/740/21(921/466/21) суд дійшов висновку про те, що волевиявлення учасників спірного правочину не спрямоване на досягнення результату, обумовленого ним, оскільки надання заявленого обсягу послуг не відповідає доктрині реальності господарських операцій та, більш того, відсутні звернення з відповідними позовними вимогами, що вказує на відсутність мети у виконавця послуг на отримання прибутку від господарської діяльності та як наслідок нарощення кредиторської заборгованості у замовника послуг, щодо якого в подальшому відкрито провадження у справі про банкрутство, яка має вочевидь штучний характер, що в кінцевому рахунку призводить до завдання шкоди кредиторам неплатоспроможного боржника, а тому такий правочин вчинено з вадами волі, що не відповідає вимогам статті 203 ЦК України та на підставі статті 234 ЦК України такий правочин кваліфікується як фіктивний.
Стаття 1213 ЦК України визначає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1).
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути безпідставно набуті грошові кошти.
Відповідно до ч. 1. ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 812 000,00 грн. Відтак, позов підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 196 992,59 грн та 3% річних у розмірі 261 921,59 грн.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Оскільки згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 23.05.2023 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, та враховуючи те, що рішення ухвалено на користь позивача, а дії відповідача визнані судом, як згода з такими вимогами, які пред'явлені до нього позивачем, керуючись ст.129 ГПК України з відповідача необхідно стягнути в доход Державного бюджету України 49 062,21 грн. судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 37076599 на користь Приватного підприємства "Афіша", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143 - 1 812 000,00 грн боргу; 1 196 992,59 грн інфляційних втрат та 261 821,59 грн, що становить 3% річних.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан", 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 37076599 на користь Державного бюджету України - 49 062,21 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 17.10 .2023.
Суддя А.М. Сидорук