ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3077/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Ігнатишеній А.О.,
розглянувши справу № 916/3077/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 33658865)
про стягнення 81 727,34 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» про стягнення 81 727,34 грн.
В обґрунтування позову посилається на наявність суброгаційного права до відповідача як підприємства, відповідального за утримання автомобільних доріг, у розмірі завданих збитків за пошкодження застрахованого позивачем автомобіля внаслідок ДТП, що сталося 15.07.2020 в с. Чечелеве по вул. Чкалова у зв'язку з потраплянням транспортного засобу на наплив асфальту.
Ухвалою від 25.07.2023 позовну заяву (вх. № 3573/23 від 18.07.2023) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3077/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
23.08.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» не було та не є власником доріг загального користування, оскільки відповідно до норм чинного законодавства власником таких доріг є або держава, або місцеві органи самоврядування. Вважає, що позивач не обґрунтував та не надав докази того, що саме відповідач повинен нести відповідальність за шкоду, спричинену майну фізичної особи. Також просив розглянути справу за відсутності відповідача.
У судове засідання, яке було призначено на 23.08.2023 та про яке сторони повідомлялися належним чином, позивач та відповідач не з'явилися, у зв'язку з чим суд протокольною ухвалою від 23.08.2023 відклав розгляд справи на 09.10.2023.
04.09.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідача - Білоцковської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
В обґрунтування клопотання представник позивача зауважив, що з матеріалів справи відомо, що ДТП сталася в селі Чечелеве по вул. Чкалова. Вказав, що даною ділянкою дороги володіє Білецковська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області. З урахуванням вказаних обставин позивач просив залучити вказану сільраду співвідповідачем у справі та стягнути з неї, а також з ТОВ «РОСДОРСТРОЙ» суму майнової шкоди у розмірі 81 727,34 грн солідарно.
05.09.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.10.2023, суд розглянув клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача та дійшов з цього приводу наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
За змістом ч. 3 ст. 48 ГПК України після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Проте, позивач у клопотанні не навів жодної причини, яка б свідчила, що він не знав та не міг знати до подання позову про те, що власником автомобільної дороги, на якій 15.07.2020 сталася ДТП, є Білоцковська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вже було зазначено, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на 23.08.2023, в той час як клопотання про залучення співвідповідача було подано до суду 29.08.2023, тобто з пропуском процесуального строку. Враховуючи вказані обставини, суд залишив без розгляду клопотання позивача про залучення у справі співвідповідача.
09.10.2023 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
03.07.2020 між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 345/20-Т/П1, згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_1 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «BMW 530D», д/н НОМЕР_1 .
Власником автомобіля марки «BMW 530D», д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 15).
Як вбачається зі схеми місця ДТП, 15.07.2020 в с. Чечелеве по вул. Чкалова, 166 сталася ДТП, вид пригоди: наїзд на перешкоду (наплив асфальтового покриття на дорозі) (а.с. 16).
Згідно Рахунку № BL000000130 від 20.07.2020 року, наданого ТОВ «Автосервіс Альянс», вартість відновлювального ремонту склала 81 727,34 грн, у зв'язку з чим позивач зазначив, що відповідно до умов договору страхування здійснив страхову виплату у розмірі 81 727,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 38694901 від 27.07.2020 (а.с. 24).
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення в порядку суброгації 81 727,34 грн вартості відновлювального ремонту автомобіля з відповідача як підприємства, відповідального за утримання автомобільних доріг.
15.07.2020 інспектором СРПП № 4, КРВПКВП РУНП, ст. лейтенантом поліції Богдановим Р.В. складено Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі в с. Чечелево по вул. Чкалова, б. 166, згідно з яким на покритті проїзної частини виявлено напливи та вказано особу, на яку покладено забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги - підрядну організацію ТОВ РОСТДОРСТРОЙ (а.с. 53).
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.
За змістом статті 7 цього Закону передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги" управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об'єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування державного значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації (стаття 11 Закону України "Про автомобільні дороги").
Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Статтею 16 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов'язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, та відповідним підрозділом Національної поліції.
Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.
Проїзна частина доріг, штучні споруди (мости і шляхопроводи), технічні засоби організації дорожнього руху та зовнішнє освітлення на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів можуть передаватися безоплатно в державну власність, а також з державної в комунальну власність за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та Кабінету Міністрів України.
Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають, зокрема, за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом (п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на момент ДТП) до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу; розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв'язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на момент ДТП) власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності з частиною другою статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Відтак, виниклі через незадовільне утримання доріг (загального користування; вулиць і доріг міст та інших населених пунктів) збитки у розумінні Закону України «Про автомобільні дороги» мають відшкодовуватися:
- центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державною адміністрацією - у разі понесення збитків користувачами автомобільних доріг загального користування;
- органами місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів - у разі понесення збитків користувачами вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ДТП сталася 15.07.2020 за адресою: Полтавська обл., с. Чечелеве, вул. Чкалова, буд. 166.
Село Чечелеве входить до Кам'янопотоківської об'єднаної територіальної громади, до якої, також відносяться наступні населені пункти: с. Кам'яні Потоки (центр громади), с. Ройове, с. Садки, с. Чикалівка, с. Бурти, с. Маламівка, с. Новоселівка, с. Підгірне, с. Стара Білецьківка, с. Чечелеве, с. Білецьківка.
Таким чином, виходячи із вищевикладених норм чинного законодавства, шкода, заподіяна внаслідок ДТП через незадовільний стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, має відшкодовуватися відповідними органами місцевого самоврядування.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з тим, що вимогу заявлено до відповідача, який не повинен відповідати за позовом та не є правозобов'язаним суб'єктом у даних матеріальних правовідносинах. Доказів протилежного позивачем не наведено.
Поданий позивачем Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 15.07.2020 (а.с. 53) у розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України не є належним, допустимим та достовірним доказом того, що відповідальним суб'єктом у спірних правовідносинах є саме ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ».
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 33658865) про стягнення 81 727,34 грн - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 09 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков