ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3166/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Шпак І.А.,
розглянувши справу № 916/3166/23
за позовом Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39; код ЄДРПОУ ВП 01186691)
до відповідача: Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008)
про стягнення 29 348,26 грн;
представники сторін:
від позивача - Паливода О.С.,
від відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Болградської міської ради Одеської області про стягнення 29 348,26 грн заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян за період з вересня 2022 р. по лютий 2023 р.
Позов обґрунтований тим, що відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Болградській громаді Одеської області на момент надання послуг пільговим категоріям громадян (з вересня 2022 р. по лютий 2023 р), отже на нього покладено обов'язок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.
Ухвалою від 25.07.2023 позовну заяву (вх. № 3666/23 від 20.07.2023) Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3166/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
11.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, серед іншого, на такі обставини:
- згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги, зокрема, щодо послуг зв'язку та критерії їх надання. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів, але не зобов'язані;
- представницьким органом Болградської територіальної громади Одеської області є відповідач. Однак позивач свідомо ігнорує, що Одеська обласна та Болградська районна ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, зокрема, щодо відшкодування пільг за послуги зв'язку;
- позивач ті відповідач не укладали договір щодо відшкодування вартості пільг, а законодавчі норми, які б зобов'язували відповідача відшкодовувати вартість пільг за надані телекомунікаційні послуги, відсутні;
- для виникнення у відповідача обов'язку на відшкодування пільг, в силу статті 19 Конституції України, необхідною умовою є наявність прямої вимоги законодавства на відшкодування пільг за надані телекомунікаційні послуги за рахунок коштів саме сільських, селищних, міських рад, однак такі норми в законодавстві відсутні.
Крім того, у відзиві відповідач просив зупинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК на строк до закінчення перегляду в касаційному порядку у справі № 916/2523/22.
22.08.2023 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, де він просив при розгляді справи врахувати висновки, які були зроблені Верховним Судом у постанові від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22.
Протокольною ухвалою від 23.08.2023 відкладено судове засідання на 09.10.2023.
24.08.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де позивач надав контраргументи проти доводів відповідача (а.с. 122-125).
03.10.2023 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, згідно яких він просив врахувати під час розгляду справи висновки, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 916/2523/22.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.10.2023, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
09.10.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій затверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.
Отже, держава на виконання функції з соціального захисту населення встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв'язку та взяла на себе зобов'язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
У період з вересня 2022 р. по лютий 2023 р позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою "2-пільга", а саме: за вересень 2022 р. підлягає компенсації 4 345,18 грн, за жовтень 2022 - 3 674,19 грн, за листопад 2022 - 5 574,34 грн, за грудень 2022 - 5 534,55 грн, за січень 2023 - 5 180,00 грн, за лютий 2023 - 5 040,00 грн. Всього - 29 348,26 грн.
Позивач для забезпечення правильного звіряння розрахунків видатків з інформацією, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, направляло документи до відповідача та Болградської районної державної адміністрації Одеської області, а саме: розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку; акти звіряння розрахунків; зведений розрахунок видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат.
Відповідач звіряння або перевірку інформації, що міститься в реєстрі, та відшкодування вартості послуг не здійснив.
Несплата відповідачем коштів за телекомунікаційні послуги стала підставою для звернення з позовом до суду.
Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон Про соціальні стандарти).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (частина перша статті 17 Закону Про соціальні стандарти).
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (стаття 18 Закон Про соціальні стандарти).
Стаття 19 указаного Закону розділяє соціальні гарантії на обов'язкові та додаткові.
Відповідно до частини третьої зазначеної статті державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
При цьому частина третя вказаної статті визначає, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону Про соціальні стандарти надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Пільги з оплати користування послугами зв'язку та комунікаційними послугами передбачено низкою законодавчих актів України. Так, перелік категорій громадян, яким державою встановлені державні соціальні гарантії у вигляді пільг, встановлено, зокрема, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно з частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до Конституції України (стаття 143) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (стаття 16) повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пункт "а" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до підпункту "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 розглядав подібні правовідносини і дійшов таких висновків:
- здійснення соціальних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відносяться саме до делегованих повноважень органу місцевого самоврядування і мають супроводжуватись відповідним фінансуванням з боку держави, як того вимагають положення частини третьої статті 142 Конституції України, відповідно до якої держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою;
- встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету;
- положення пункту 6 статті 92 Конституції України та норми Закону Про соціальні стандарти у сукупності свідчить про те, що покладання обов'язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб'єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації.
Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб'єктів, які зобов'язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду (див. mutatis mutandis постанови від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21) та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава, як замовник послуг, є боржником у цих правовідносинах.
Отже, стороною зобов'язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому відповідач не може бути боржником за таким зобов'язанням.
Задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів може мати місце за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наявних матеріалів справи суд не встановив обставини віднесення видатків на покриття пільги за послуги зв'язку до місцевого бюджету Ради (прийняття відповідного рішення щодо надання додаткових гарантій соціального захисту населення або отримання субвенцій з державного бюджету), що виключає можливість покладення відповідного відшкодування на відповідача.
Отже, визначений позивачем відповідач (Болградська міська рада Одеської області) є неналежним відповідачем у цьому спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 916/2523/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з тим, що вимогу заявлено до відповідача, який не повинен відповідати за позовом та не є правозобов'язаним суб'єктом у даних матеріальних правовідносинах.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39; код ЄДРПОУ ВП 01186691) до Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008) про стягнення 29 348,26 грн - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков