ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року Справа № 915/426/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, код 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція”, яка пред'явлена до відповідача Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, код ЄДРПОУ 20910974 (55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 48), про стягнення грошових коштів у сумі 623946,23 грн.
За участі:
від позивача - представник Кравченко А.М.
Рух справи.
20.03.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.
27.03.2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 03.05.2023 року.
28.06.2023 року у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.08.2023 року.
14.09.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заяви сторін по суті.
Позивач вказує, що із початком військової агресії до нього неодноразово звертався відповідач з проханнями виділити транспорт, зокрема для поїздок до інших населених пунктів з метою забезпечення міста продуктами харчування, а також для перевезення пасажирів. Позивач надав відповідачу відповідні послуги з перевезення вантажів та пасажирів, що було оформлено талонами замовника, які передбачені наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року за №488/346. Загальна вартість наданих послуг з перевезення становить 623946,62 грн. В зв'язку із тим, що вимога позивача про оплату наданих послуг відповідачем була відхилена, позивач вирішив звернутися до суду за захистом свого права на отримання плати.
Відповідач у відзиві зазначив, що із позовом не погоджується, вважає його безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
Свою позицію відповідач аргументував наступним:
- наказ Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року за №488/346, яким затверджено форму талонів замовника, втратив чинність у 2013 році на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №1005/1454 "Про визнання таким, що втратив чинність наказ Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року за №488/346, а тому, надані позивачем талони замовника не є належними і допустимими доказами;
- відповідач дійсно на початку військової агресії неодноразово звертався до позивача з проханням посприяти у наданні транспортних засобів для перевезення різного роду товарно-матеріальних цінностей. При цьому, відповідач звертався із проханням надати благодійну допомогу, а не оплатні транспортні послуги, що було викликано стрімким підходом ворожого війська російської федерації до м. Южноукраїнська у березні 2022 року;
- в жодному із листів відповідач не вказував, що замовляє у позивача транспортні послуги і ніколи не гарантував оплату таких послуг, а лист позивача №51/3806 від 16.03.2022 року підтверджує, що перевезення здійснювалося позивачем на благодійній основі;
- відповідач є головним розпорядником бюджетних коштів Южноукраїнської міської ради і за законодавством вправі брати бюджетні зобов'язання у межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно ст. 48 БК України. Згідно цієї статті зобов'язання взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті, тобто зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Вказує, що взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються;
- відповідачем ніколи не передбачалися бюджетні асигнування за напрямком оплати транспортних послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей, не проводилася процедура закупівлі транспортних послуг, не укладався із позивачем договір про надання послуг з перевезення товарно-матеріальних цінностей, не підписувалися акти виконаних робіт/наданих послуг;
- товарно-матеріальні цінності, перевезення яких здійснювалося позивачем, відповідач не набував у власність і доставлялися вони не відповідачу, а третім особам;
- в результаті взаємовідносин з перевезення матеріальних цінностей між позивачем та відповідачем не виникло цивільно-господарських зобов'язань, які підлягають виконанню;
- доданими позивачем до позову письмовими доказами не доведено укладання договору на перевезення між позивачем та відповідачем та надання позивачем відповідачу транспортних послуг.
Заяви і клопотання учасників.
28.06.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документу.
02.08.2023 року до суду від відповідача надійшла заява, в якій останній заперечує проти позову та просить розглядати справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами із урахуванням позицій сторін, які викладені у заявах по суті, суд встановив наступне.
У березні-квітні 2022 року, одразу після вторгнення ворожих військ російської федерації на територію України, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами щодо виділення транспорту для поїздок до інших населених пунктів України за продуктами харчування, а також для перевезення пасажирів, а саме № 17/02-34/691 від 04.03.2022 року, № 16/02-34/984 від 05.04.2022 року, № 17/02-34/705 від 08.03.2022 року, № 17/02-34/699 від 06.02.2022 року, № 17/02-34/750 від 14.03.2022 року, №17/02-34/758 від 14.03.2022 року, №17/02-34/860 від 23.03.2022 року, № 17/02-34/173 від 24.03.2022 року, № 17/02-34/908 від 28.03.2022 року, № 17/02-34/931 від 29.03.2022 року, № 17/02-34/686 від 04.03.2022 року, № 17/02-34/695 від 05.03.2022 року, № 17/02-34/971 від 04.04.2022 року.
Позивачем були здійснені відповідні перевезення, на підтвердження чого позивач додав до позову копії талонів замовника до подорожнього листа, а саме:
- талон замовника №01 ААД до подорожнього листа №43364 від 15.03.2022 року на суму 4370,03 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43413 від 16.03.2022 року на суму 4612,51 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №40836 від 09.03.2022 року на суму 5783,64 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42508 від 07.03.2022 року на суму 20039,79 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43527 від 09.03.2022 року на суму 19057,72 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43260 від 10.03.2022 року на суму 7871,76 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43597 від 15-16.03.2022 року на суму 25983,12 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №35973 від 27.02-02.03.2022 року на суму 26791,76 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №40900 від 14.03.2022 року на суму 6604,52 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43254 від 10.03.2022 року на суму 7208,08 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43608 від 15.03.2022 року на суму 7208,08 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43061 від 06.03.2022 року на суму 5972,97 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43053 від 03.03.2022 року на суму 2226,64 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №27344 від 04.03.2022 року на суму 1675,48 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44101 від 18.03.2022 року на суму 6968,82 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43615 від 10.03.2022 року на суму 25691,38 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42592 від 04.03.2022 року на суму 6146,40 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №35988 від 07.03.2022 року на суму 22929,88 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43696 від 11.03.2022 року на суму1563,86 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42206 від 06.03.2022 року на суму 8239,40 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43505 від 04-09.03.2022 року на суму 45437,14 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42617 від 06.03.2022 року на суму 5964,56 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42007 від 06.03.2022 року на суму 2995,74 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №35978 від 06.03.2022 року на суму 5073,53 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42442 від 03.03.2022 року на суму 7357,12 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42621 від 06.03.2022 року на суму 5685,40 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42509 від 03-04.03.2022 року на суму 17299,82 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №42620 від 06.03.2022 року на суму 6531,02 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43504 від 07.03.2022 року на суму 7338,34 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №41693 від 25.02.2022 року на суму 11787,10 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №41692 від 25.02.2022 року на суму 11787,10 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44452 від 24-27.03.2022 року на суму 36410,70 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №46380 від 29.03.2022 року на суму 7839,68 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №45224 від 24.03.2022 року на суму 2173,56 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44587 від 24.03.2022 року на суму 3593,45 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №45194 від 29.03.2022 року на суму 3743,30 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44818 від 28.03.2022 року на суму 8657,32 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44346 від 27-28.03.2022 року на суму 27865,94 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44311 від 24-25.03.2022 року на суму 26910,40 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №47003 від 24.03.2022 року на суму 2486,68 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44952 від 25.03.2022 року на суму 3642,64 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №44626 від 23.03.2022 року на суму 6736,08 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №45105 від 04.04.2022 року на суму 4332,74 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №46116 від 04-05.04.2022 року на суму 13364,60 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №47405 від 07-09.04.2022 року на суму 16932,04 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №48774 від 16.04.2022 року на суму 6174,14 грн.;
- талон замовника №01ААД до подорожнього листа №43068 від 17.04.2022 року на суму 15655,72 грн.
Командирування своїх працівників у поїздки позивач підтвердив відповідними наказами по підприємству, які додані до позовної заяви.
20.12.2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №32/18894 від 20.12.2022 року про сплату заборгованості в сумі 529757,56 грн., яка залишилась без задоволення.
26.12.2022 року позивачем було складено акт №98-ЮЛ від 26.12.2022 року здачі-прийому послуг та рахунок №22-11 від 26.12.2022 року на загальну суму 623946,62 грн., які позивач разом із реєстром талонів замовника зареєстрував у канцелярії відповідача.
Акт відповідач не підписав, рахунок на загальну суму 623946,62 грн. не оплатив.
У зв'язку із тим, що вимога позивача про оплату наданих послуг не була задоволена, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції, що транспортні послуги надавалися позивачем на благодійній основі додав до відзиву копію листа позивача від 16.03.2023 року №51/3806.
Із змісту вказаного листа вбачається, що окрім безоплатної допомоги на нагальні потреби як мешканців міста так і його захисників в умовах військової агресії позивачем було надано транспортних послуг вартістю 295,24 тис. грн. разом із ПДВ. З огляду на те, що фінансові можливості позивача є обмеженими і пріоритетним напрямком є забезпечення безаварійної роботи АЕС позивач просить відповідача передбачити можливість фінансування автопослуг у бюджеті міста.
Отже, з зазначеного листа не вбачається, що послуги з перевезення позивач вирішив надавати на безоплатній основі. При цьому, з огляду на складені позивачем листи замовника, які підписані міським головою із проставленням відбитку печатки виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради вбачається, що відповідач погодився із тим, що відповідні перевезення мають оплатний характер.
Таким чином, суд на підставі наданих доказів дійшов висновку, що сторони однаково розуміли, що послуги з перевезення не є безоплатними.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦКУ).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦКУ).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦКУ).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦКУ).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦКУ).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦКУ).
Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ч. 1 ст. 208 ЦКУ).
Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ЦКУ).
З огляду на зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що наявність усного договору між позивачем та відповідачем з надання транспортних послуг підтверджується складеними позивачем талонами замовника, які у послідуючому підписані відповідачем.
Стосовно аргументації відповідача, що дані талони замовника є недопустими доказами, в зв'язку із втратою чинності наказу Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року за №488/346, то суд зазначає, що окрім зазначених талонів міг бути і інший письмовий документ з аналогічними даними, якими сторони зафіксували би факт надання послуги, але без реквізитів втративших чинність талонів замовника.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Цивільний кодекс України не пов'язує недодержання письмової форми договору з надання послуг, укладеного між юридичними особами, з його нікчемністю.
Таким чином, між сторонами мали місце правовідносини з перевезення вантажів та пасажирів, у яких позивач був виконавцем, а відповідач замовником.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦКУ якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Позивач, надавши відповідачу послуги з перевезення вантажу, виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав.
Загальний розмір заборгованості відповідача становить 623946,62 грн.
Відповідно до ст. 16 ЦКУ до способів захисту цивільного права законом віднесено примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічний спосіб захисту права передбачений і ст. 20 ГК України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується аргументів відповідача, що відповідач не міг взяти на себе фінансових зобов'язань з оплати транспортних послуг, так як вони не були передбачені у міському бюджеті, то суд зазначає, що із початком повномасштабної військової агресії російської федерації та окупацією ворожим військом частини Миколаївської області, зокрема у березні-квітні 2022 року, Южноукраїнський міський голова за для безпеки міста та його мешканців із достатньою вірогідністю міг приймати рішення у стані крайньої необхідності, в тому числі із питань набуття відповідачем фінансових зобов'язань.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 236, 238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 20910974, 55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 48) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (код 24584661, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) грошові кошти в сумі 623946 (шістсот двадцять три тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 62 коп., а також сплачений судовий збір в сумі 9359 грн. 20 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 року.
Суддя А.П. Алексєєв