ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2023 Справа № 914/1173/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, м. Київ,
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів,
про стягнення 1 174 710, 10 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Лазаренко С.В.
Представники сторін:
від позивача: Даниляк Олена Сергіївна - представник,
від відповідача: Гарбузюк Ростислав Олексійович - представник.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1173/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про стягнення 1 174 710, 10 грн.
Ухвалою суду від 17.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 15.05.2023.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 19.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.08.2023. Ухвалою суду від 14.08.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.09.2023. Ухвалою суду від 05.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.09.2023. Ухвалою суду від 12.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.10.2023.
В судове засідання, яке відбулося 05.10.2023 в режимі відеоконференції, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
В судове засідання, 05.10.2023, представник відповідача з'явився, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву письмових та усних поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 05.10.2023 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (надалі позивач, оператор) звернулося з позовом до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (надалі відповідач, замовник) про стягнення 1 174 710, 10 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 04.02.2020 між сторонами у справі був укладений договір № 2002000109 транспортування природного газу (надалі договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497. За цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 8.4. договору, замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг.
Уповноваженими особами відповідача отримано та підписано без зауважень акти наданих послуг, проте, у строки встановлені п. 8.4. договору, відповідач не оплатив на користь позивача вартість перевищення договірної потужності за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2021 року в загальній сумі 815 736,49 грн, чим порушив умови п. 2.5., 8.4. договору, а також порушив права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах. Відтак, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2021 року, позивачем на підставах п.п. 13.1., 13.5. договору, ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.198 Господарського кодексу України нараховано відповідачу пеню в розмірі 75 897, 02 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 35 283, 23 грн та інфляційні втрати в розмірі 247 793, 35 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаних сум.
Позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо (ч.3 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу»).
Замовнику, який уклав договір транспортування природного газу, має бути забезпечене право передати права щодо доступу до газотранспортної системи іншим суб'єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора газотранспортної системи у порядку і строки, передбачені кодексом газотранспортної системи (ч. 2 ст. 32 вищевказаного Закону).
Доступ до потужності є правом замовника послуг транспортування газу на умовах договору про набуття права подавати газ на точках входу в газотранспортну систему та його отримувати в точках виходу після транспортування.
Оборотоздатність цього права підтверджується ч. 2 ст. 34 Закону України «Про ринок природного газу» - власник права може за плату його відчужити іншій особі.
Разом з тим, обсяг природного газу у Міжнародній системі одиниць (БІ) вимірюється в кубічних метрах. Природний газ належить до речей і не є енергією. Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» послугою визначено саме транспортування природного газу, а не потужності.
На умовах договору замовник послуг набуває право дозволеної потужності, яке вимірюється в кіловат годинах (одиниці енергії за одиницю часу), а не в кубічних метрах, відтак розрахунок позовних вимог є неправильним. Для визначення величини перевищення дозволеної потужності, за наявності перевищення, відповідно до п. 29 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», підлягає врахуванню обсяг газу, виражений в одиницях енергії за одиницю часу, а не обсяг газу в кубічних метрах. В розрахунку вимог плати за перевищення потужності позивач посилається на затверджений постановою НКРЕКП тариф 124,16 грн без ПДВ. Однак додатком 2 до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 встановлено тарифи на послуги транспортування природного газу для ТзОВ «Оператор газотранспортної системи», а не розмір плати за право дозволеної потужності чи розмір фінансової санкції за її перевищення. Право дозволеної потужності не є послугою транспортування газу.
В договорі, який є регулятором відносин між сторонами, також відсутні будь-які погоджені сторонами умови щодо розміру фінансових санкцій, які підлягають застосуванню у разі порушення умов користування правом доступу. Неузгодження сторонами у договорі розміру фінансових санкцій виключає їх застосування.
Надання замовнику послуг транспортування газу і передача замовнику права користування потужністю газотранспортної системи за своєю правовою природою є різними правовідносинами. Надання послуг транспортування газу і передача права користування потужністю можуть відбуватися одночасно і мають різний зміст. Послуги підлягають оплаті виключно в разі їх фактичного надання в той час, як передача права не ставить його оплату в залежність від фактичного користування правом.
У спірний період часу договір транспортування газу сторонами не виконувався, відповідач не користувався потужністю газотранспортної системи, тому не міг перевищувати дозволену потужність, потужність неможливо транспортувати і вимірювати в кубічних метрах, дозволена потужність є правом а не послугою. Перевищення дозволеної потужності є протиправною поведінкою особи і може мати наслідком застосування фінансових санкцій, передбачених договором.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити виходячи із таких мотивів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як встановлено судом, 04.02.2020 між сторонами у справі було укладено договір № 2002000109 транспортування природного газу, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497. За цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8. договору).
Згідно з п. 2.5. договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, зокрема, але не виключно оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Крім того, обов'язок щодо оплати наданих послуг відображений в пункті 4.1. договору. Так, відповідно до п. 4.1. договору замовник зобов'язаний:
- не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі;
- здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом.
Відповідно до п. 3.2. договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором.
Згідно умов договору позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
1. за квітень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 101,85518 тис.куб.м. всього на загальну суму 15 175, 61 гривень;
2. за травень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 22,39378 тис.куб.м. всього на загальну суму 3 336, 49 гривень;
3. за червень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 10,29545 тис.куб.м. всього на загальну суму 1 533, 94 гривень;
4. за липень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 6,09351 тис.куб.м. всього на загальну суму 907, 88 гривень;
5. за серпень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 5,64253 тис.куб.м. всього на загальну суму 840, 70 гривень;
6. за вересень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 5 268,79685 тис.куб.м. всього на загальну суму 785 008, 58 гривень;
7. за жовтень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 59,95822 тис.куб.м, всього на загальну суму 8 933, 29 гривень.
Відповідно до умов договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
У відповідності до п. 8.4. договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу:
- рахунок № 04-2021-2002000109/1000421 від 30.04.2021 на оплату за перевищення потужності за квітень 2021 року на загальну суму 15 175, 61 гривень;
- рахунок № 05-2021-2002000109/1000521 від 31.05.2021 на оплату за перевищення потужності за травень 2021 року на загальну суму 3 336, 49 гривень;
- рахунок № 06-2021-2002000109/1000621 від 30.06.2021 на оплату за перевищення потужності за червень 2021 року на загальну суму 1 533, 94 гривень;
- рахунок № 07-2021-2002000109/1000721 від 31.07.2021 на оплату за перевищення потужності за липень 2021 року на загальну суму 907, 88 гривень;
- рахунок № 08-2021-2002000109/1000821 від 31.08.2021 на оплату за перевищення потужності за серпень 2021 року на загальну суму 840, 70 гривень;
- рахунок № 09-2021-2002000109/1000921 від 30.09.2021 на оплату за перевищення потужності за вересень 2021 року на загальну суму 785 008, 58 гривень;
- рахунок № 10-202 L-2002000109/1001021 від 31.10.2021 на оплату за перевищення потужності за жовтень 2021 року на загальну суму 8 933, 29 гривень;
- звіти про використання замовленої потужності АТ «Львівгаз» за газові місяці квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021.
Відповідно до п. 11.2. договору оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
При цьому п. 11.3. договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
На виконання вказаних умов договору, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) із проханням підписати дані акти та повернути один примірник на адресу позивача, а саме:
- Акт наданих послуг від 30.04.2021 № 04-2021-2002000109/1000421 за газовий місяць квітень 2021 року;
- Акт наданих послуг від 31.05.2021 № 05-2021-2002000109/1000521 за газовий місяць травень 2021 року;
- Акт наданих послуг від 30.06.2021 № 06-2021-2002000109/1000621 за газовий місяць червень 2021 року;
- Акт наданих послуг від 31.07.2021 № 07-2021-2002000109/1000721 за газовий місяць липень 2021 року;
- Акт наданих послуг від 31.08.2021 № 08-2021-2002000109/1000821 за газовий місяць серпень 2021 року;
- Акт наданих послуг від 30.09.2021 № 09-2021-2002000109/1000921 за газовий місяць вересень 2021 року;
- Акт наданих послуг від 31.10.2021 № 10-2021-2002000109/1001021 за газовий місяць жовтень 2021 року.
Акти наданих послуг за квітень, травень, червень 2021 року представником відповідача підписані без зауважень, а за інші місяці відповідачем не підписані без повідомлення причин відмови у їх підписанні та не повернені позивачу.
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу.
За змістом ч. ч. 1 і 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до п. 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/ газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2497.
Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС унормовано, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Пункт 2 р. 1. глави IV Кодексу ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Згідно з п.5 р. 1 гл. І Кодексу ГТС зазначається що розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Абзац 2 пункту 1 р. 1 гл. IX Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Відповідно до п. 15 р. 1 гл. IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Пунктом 2 р. 3 гл. XV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Згідно п. 3 р. 2 глави XI Кодексу ГТС у випадку, якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
На виконання постанови НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234 «Про затвердження форм звітності НКРЕКП щодо здійснення моніторингу на ринку природного газу та інструкцій щодо їх заповнення» Операторами газорозподільних систем щомісячно надається Регулятору форма звітності № 8в - НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків», в тому числі у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2021 року.
З наданих Форм № 8в вбачається, що АТ «Львівгаз» самостійно подано до НКРЕКП підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печаткою підприємства звіти, в яких відповідач у повному обсязі визнає обсяги переданого природного газу з газотранспортної системи та обсяги використаної потужності за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.
При цьому, вказані у Формах № 8н обсяги природного газу в повному обсязі співпадають з даними інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» щодо використаних АТ «Львівгаз» обсягів перевищення договірної потужності та відображеними у відповідних актах наданих послуг, звітах про використання замовленої потужності та рахунках за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.
Таким чином, АТ «Львівгаз» у звітах Форми № 8в беззаперечно визнано використання обсягів потужності у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2021 року.
Щодо тверджень відповідача, що доступ до потужності є правом, а не послугою, а Кодекс ГТС в цій частині суперечить нормам Закону України «Про ринок природного газу», главі 32 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Системний аналіз змісту Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823, та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, свідчить, що здійснення відповідачем, як оператором газорозподільних систем, діяльності щодо розподілу природного газу можливе лише після надходження певних обсягів природного газу до/з газорозподільної системи.
Таке надходження природного газу до/з газорозподільної системи відбувається в точках виходу/входу газотранспортної системи, до яких транспортування природного газу здійснюється оператором газотранспортної системи.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, можливість здійснення відповідачем, як оператором ГРМ, діяльності з розподілу природного газу нерозривно пов'язана із транспортуванням природного газу. Тобто, здійснення господарської діяльності оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язані надавати один одному інформацію, необхідну для забезпечення безпечного та економного руху природного газу між об'єктами газової інфраструктури, операторами яких вони є, на підставі нормативно-правових актів, визначених цим Законом, або відповідних договорів.
Згідно із пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища/газовидобувним підприємством/оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.
Пунктами 1 та 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються.
Зазначене додатково підтверджує, що здійснення відповідачем господарської діяльності з розподілу природного газу у відповідності до вимог чинного законодавства нерозривно пов'язане із укладенням договору транспортування.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Таким чином, договір транспортування природного газу за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.
Щодо доводів відповідача про неукладеність між оператором та відповідачем додатків № 1,2 до договору від 04.02.2020 № 2002000109, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженням), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Згідно з пунктом 2.7 договору додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженням, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Згідно пункту 6.1 договору, оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Таким чином, підписання додатку 1 та/або 2 є невід'ємною частиною договору лише у випадку, якщо замовник бажає отримати додатково до основних послуг ще й право використання саме гарантованої/переривчастої/з обмеженням потужності.
При цьому норми Кодексу ГТС свідчать про те, що саме замовник послуг зобов'язаний вчинити відповідні дії по замовленню гарантованої та/або переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями.
У разі якщо замовник не виявляє бажання отримати право використання зазначеного виду потужності, то отримує доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед/протягом доби.
Отже, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не укладаються.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 15.02.2023 у справі № 904/7654/21.
Щодо виконання сторонами умов договору, то на виконання умов договору від 04.02.2020 № 2002000109 відповідачем для отримання доступу до інформаційної платформи було надано позивачу, як оператору ГТС, повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача Інформаційної платформи разом із довіреностями на таких осіб. При цьому, такі повідомлення та довіреності відповідача видані ним як у грудні 2019 року, січні 2020 року, серпні 2020 року, так і у листопаді 2022 року. Також, позивачем до позовної заяви додані належним чином завірені копії актів наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача без зауважень та застережень, що свідчить про погодження відповідачем з обсягами перевищення замовленої (договірної) потужності та їх вартістю. Зазначена обставина свідчить про визнання відповідачем факту отримання послуг перевищення замовленої потужності за договором від 04.02.2020 № 2002000109 та визнання заборгованості за отримані послуги перевищення потужності перед оператором за вказаним договором. Таким чином, відповідачем вчинено дії, які беззаперечно свідчать про виконання сторонами умов договору від 04.02.2020 № 2002000109, що виключає його кваліфікацію як неукладеного та спростовує твердження відповідача що у спірний період правовідносини сторін були врегульовані лише Технічною угодою від 31.01.2020.
Інші доводи відповідача про те, що Кодекс ГТС та Типовий договір транспортування природного газу суперечать нормам Закону України “Про ринок природного газу”, главі 32 ГК України, ст. 177, 901 ЦК України та ст. 19 Регламенту комісії (ЄС) 2017/459 від 16.03.2017 жодними доказами не підтверджені.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 815 736, 49 грн заборгованості з оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності.
Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати, позивач нарахував 75 897, 02 грн пені (згідно п.13.5 договору), 247 793, 35 грн інфляційних втрат та 35 283, 23 грн 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що такі нарахування є правильними. А тому позовні вимоги в частині стягнення 75 897, 02 грн пені, 247 793, 35 грн інфляційних втрат та 35 283, 23 грн 3% річних є підставними та підлягають до задоволення.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) грошові кошти у загальній сумі 1 192 330, 74 грн, з яких:
- 815 736,49 грн- основна заборгованість;
- 75 897,02 гри - пеня;
- 247 793,35 грн інфляційні втрати;
- 35 283,23 грн - три відсотки річних.
- 17 620, 65 грн - судовий збір.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2023 року.
Суддя Манюк П.Т.