ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2023 р. Справа № 911/1600/22
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Березанської міської ради
про стягнення 727 749, 65 грн
Представники:
від позивача: Виростко А.В.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 727 749, 65 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, всупереч положенням норм чинного законодавства, не виконав свої зобов'язання щодо компенсації пільгового проїзду та не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян за 2021 рік.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2022 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 03.10.2022 та витребувано у сторін певні документи.
22.09.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 13-12/03/1497 від 19.09.2022 (вх. № 12956/22 від 22.09.2022) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення даного позову.
До Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь б/н від 26.09.2022 (вх. № 13173/22 від 26.09.2022) на відзив відповідача на позовну заяву.
29.09.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 29.09.2022 (вх. № 13405/22 від 29.09.2022) про продовження процесуального строку встановленого судом та витребування доказів, у якому він просив суд: продовжити позивачу строк для надання оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 08.09.2022; поновити позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів судом і витребувати в Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради оригінали реєстрів посвідчень громадян, які скористалися пільговим перевезенням, з огляду на положення пунктів 2.1.4, 2.3.1 та 3.1 договору № ПЗ/ДН-1-215202/НЮ від 25.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 продовжено позивачу строк для надання оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 08.09.2022, до 24.10.2022; залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виконавчий комітет Березанської міської ради (07541, Київська область, місто Березань, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 1, ідентифікаційний код - 22202046); зобов'язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази про що надати суду; зобов'язано відповідача направити на адресу третьої особи копію відзиву на позов та доданих до нього документів, докази про що надати суду; зобов'язано третю особу - Виконавчий комітет Березанської міської ради надати суду нормативно обґрунтовані та документально підтвердженні письмові пояснення по суті спору у порядку, передбаченому статтями 168, 179 Господарського процесуального кодексу України; розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі і п. 2 прохальної частини клопотання б/н від 29.09.2022 (вх. № 13405/22 від 29.09.2022), відкладено на 24.10.2022.
До Господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 10.10.2022 (вх. № 14434/22 від 14.10.2022), до якого додано витребувані судом документи.
20.10.2022 та 21.10.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання № 13-12/03/1725 від 18.09.2022 (вх. № 14724/22 від 20.10.2022) про долучення документів до матеріалів справи та заява № 13-12/03/1759 від 21.10.2022 (вх. № 14830/22 від 21.10.2022) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022, враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи, невиконання останньою вимог суду, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання № 13-12/03/1759 від 21.10.2022 (вх. № 14830/22 від 21.10.2022), з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі розгляд п. 2 прохальної частини клопотання б/н від 29.09.2022 (вх. № 13405/22 від 29.09.2022), на 17.11.2022.
До Господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 07.11.2022 (вх. № 16017/22 від 10.11.2022), до якого додано, зокрема, копії реєстрів посвідчень громадян, які скористалися пільговим перевезенням за 12 місяців 2021 року.
14.11.2022 та 17.11.2022 до Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення № 04-32/984 від 14.11.2022 (вх. № 16282/22 від 14.11.2022 та вх. № 16282/22 від 17.11.2022) по справі.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 13-12/03/1909 від 17.11.2022 (вх. № 16469/22 від 17.11.2022) про відкладення розгляду справи, що призначений на 17.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2022, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та третьої особи, а також необхідність витребування доказів по справі, з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, відкладено розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі розгляд п. 2 прохальної частини клопотання б/н від 29.09.2022 (вх. № 13405/22 від 29.09.2022), на 08.12.2022, а також зобов'язано позивача та відповідача здійснити звірку розрахунків за надані послуги по перевезенню залізничним транспортом пільгових категорій громадян за період з січня 2021 року по грудень 2021, за результатами якої надати суду відповідний акт.
08.12.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист № 13-12/03/2065 від 08.12.2022 (вх. № 17988/22 від 08.12.2022), у якому повідомлено про те, що ним 06.12.2022 на адресу позивача надіслано акт звіряння розрахунків за період з січня 2021 року по грудень 2021.
Судове засідання, призначене на 08.12.2022, не відбулося у зв'язку з технічними проблемами - відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Київської області, про що складено акт від 09.12.2022, а тому ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2022 призначено розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі і розгляд п. 2 прохальної частини клопотання б/н від 29.09.2022 (вх. № 13405/22 від 29.09.2022), на 09.01.2023.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення № 13-12/03/2188 від 28.12.2022 (вх. № 19199/22 від 28.12.2022, вх. № 19199/22 від 02.01.2023) та документи по справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 відмовлено у задоволенні п. 2 прохальної частини клопотання б/н від 29.09.2022 (вх. № 13405/22 від 29.09.2022), закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 13.02.2023.
12.01.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 12.01.2023 (вх. № 550/23 від 12.01.2023) про те, що він не заперечує щодо закриття підготовчого провадження і переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2023, до початку розгляду даної справи по суті, зупинено провадження у справі № 911/1600/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 916/3938/21.
До Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 14.07.2023 (вх. № 13606/23 від 14.07.2023) про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 поновлено провадження у справі № 911/1600/22 та призначено її розгляд на 14.08.2023.
У судовому засіданні 14.08.2023 розпочато розгляд даної справи по суті та оголошено перерву до 18.09.2023.
18.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 13-12/03/1607 від 18.09.2023 (вх. № 17636/23 від 18.09.2023) про розгляд справи без участі його представника.
Присутній у судовому засіданні 18.09.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 18.09.2023 не з'явилися, останній причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача і третьої особи за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 18.09.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Рішенням Березанської міської ради «Про бюджет Березанської міської територіальної громади на 2021 рік» № 83-05-VIII від 22.12.2020 затверджено Розподіл витрат місцевого бюджету на реалізацію місцевих/регіональних програм у 2021 році (додаток № 7), відповідно до якого на компенсацію виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті передбачено асигнування із загального фонду на 2021 рік у розмірі 250 000, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір № ПЗ/ДН-1-215202/НЮ від 25.03.2021 (№ 16 від 18.03.2021), згідно якого позивач зобов'язався надавати послуги з перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні (надалі - пільгові категорії громадян), а відповідач - здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.2 договору при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян сторони керуються чинним законодавством України та постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».
Згідно з п. 2.1 договору позивач зобов'язався:
- забезпечити перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні з застосуванням пільгових тарифів за умови належним чином оформлених пільгових проїзних документів (п. 2.1.1 договору);
- забезпечити видачу квитків пільговій категорії громадян для проїзду в залізничному транспорті у приміському сполученні на підставі документів, що підтверджують право на пільговий проїзд залізничним транспортом (п. 2.1.2 договору);
- інформувати населення про порядок і умови надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, дотримуватися встановленого розкладу руху поїздів та видавати громадянам, які пред'явили документи, що підтверджують їх право на пільговий проїзд залізничним транспортом відповідні проїзні документи (п. 2.1.3 договору);
- подавати щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду відповідачу рахунок на суму, що підлягає компенсації за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, облікові форми, відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 з додаванням реєстру посвідчень громадян, які скористалися пільговим перевезенням та акти звіряння розрахунків (п. 2.1.4 договору);
- у разі виявлення відповідачем розбіжностей щодо обліку пільгових перевезень і суми коштів від таких перевезень позивач, на підставі акту перевірки відповідача, в наступному місяці вносить корективи на проводить перерахунки (п. 2.1.5 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що позивач має право на отримання компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.3 договору відповідач зобов'язався:
- щомісячно в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими позивачем актом звіряння розрахунків, рахунками на суму, яка підлягає компенсації, та обліковими формами з додаванням реєстру посвідчень громадян, які скористалися пільговим перевезенням. Компенсаційні виплати здійснюються по мірі надходження коштів з місцевого бюджету та в межах затвердженого плану бюджетних асигнувань (п. 2.3.1 договору);
- передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсацію за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період по мірі надходження коштів з місцевого бюджету та в межах затвердженого плану бюджетних асигнувань (п. 2.3.2 договору);
- здійснювати реєстрацію додаткових зобов'язань, які виникли за надані послуги з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, відповідно до порядку встановленого чинним законодавством в межах затвердженого плану бюджетних асигнувань (п. 2.3.3 договору);
- забезпечити протягом 3 (трьох) робочих днів перевірку поданого позивачем розрахунку суми компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, підписання актів звіряння розрахунків (за надані послуги) та направлення одного примірника позивачу. В разі наявності зауважень відповідач протягом 3 (трьох) робочих днів повертає зазначені документи на доопрацювання разом з мотивованою відмовою від їх прийняття (п. 2.3.4 договору);
- здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян по мірі надходження коштів з місцевого бюджету та в межах затвердженого плану бюджетних асигнувань (п. 2.3.5 договору).
Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору складається з усіх щомісячних сум, що підлягають компенсації за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян згідно із обліковими формами з додаванням реєстру посвідчень громадян, які скористалися пільговим перевезенням та актів звіряння розрахунків.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач щомісячно здійснює оплату наданих позивачем послуг з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання актів звіряння розрахунків за умови наявного фінансування з місцевого бюджету.
Відповідно до п. 3.4 договору компенсація витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті приміського сполучення проводиться відповідачем в межах асигнувань місцевого бюджету та складає 250 000, 00 грн на 2021 рік.
Згідно з п. 3.5 договору сума цього договору може бути змінена залежно від реального фінансування видатків відповідача та в інших випадках за взаємною згодою сторін.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021 і вважається пролонгованим до проведення остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 7.2 договору умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з січня 2021 року по грудень 2021 року надавав послуги з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, що підтверджується: актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за рахунок місцевого бюджету; обліковими формами про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів; рахунками-фактури на суму, яка підлягає компенсації.
Загальна сума наданих позивачем вищевказаних послуг за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 911 463, 86 грн, обов'язок по відшкодуванню яких, за твердженням позивача, покладено на відповідача.
Так, відповідно до матеріалів справи, позивачем направлялися на адресу відповідача супровідні листи № ДН-1-16/550 від 16.02.2021, № ДН-1-16/932 від 12.03.2021, № ДН-1-16/1357 від 16.04.2021, № ДН-1-14/140 від 12.05.2021, № ДН-1-14/421 від 09.06.2021, № ДН-1-16/1810 від 07.07.2021, № ДН-1-14/960 від 10.08.2021, № ДН-1-14/1174 від 09.09.2021, № ДН-1-14/1289 від 08.10.2021, № ДН-1-14/1529 від 09.11.2021, № ДН-1-14/1894 від 09.12.2021, № ДН-1-14/64 від 13.01.2022 з актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за рахунок місцевого бюджету, обліковими формами про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів та рахунками-фактури на суму, яка підлягає компенсації за період з січня 2021 року по грудень 2021 року із загальною сумою вартості наданих послуг на 911 463, 86 грн.
В свою чергу, відповідачем здійснено компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян за період з січня 2021 року по грудень 2021 року лише у розмірі 183 714, 21 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, виписками Державної казначейської служби України та банківською довідкою № 1669 від 27.09.2022.
31.01.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № ДН-1-16/114 від 20.01.2022 про сплату заборгованості за надані у 2021 році послуги за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян.
Відповідач надав позивачу відповідь на вимогу № ДН-1-16/114 від 20.01.2022 (лист № 13-14/03/304 від 14.02.2022), у якій зазначив, що додаткові асигнування на 2021 рік не виділялися, а тому підстави для сплати зазначеної позивачем заборгованості відсутні.
Позивач стверджує, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, всупереч положенням норм чинного законодавства, не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо компенсації пільгового проїзду та не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян за 2021 рік, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що він може здійснювати компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті лише в межах погоджених рішенням Березанської місткої ради «Про бюджет Березанської міської територіальної громади на 2021 рік» № 83-05-VIII від 22.12.2020 та договором № ПЗ/ДН-1-215202/НЮ від 25.03.2021 (№ 16 від 18.03.2021), додаткові асигнування на 2021 рік йому не виділялися та пропозицій щодо укладення нового договору на 2021 рік від позивача не надходило.
Третя особа у своїх письмових поясненнях зазначає, що у задоволенні даного позову має бути відмовлено, оскільки заявлена позивачем сума компенсацій перевищує загальну суму договору, укладеного між сторонами, на 2021 рік, а додаткові асигнування на 2021 рік не виділялися та нового договору на 2021 рік сторонами не укладалося.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України «Про залізничний транспорт».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як вже зазначалось, позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності згідно із ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.
Отже, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення господарського законодавства (в даному випадку - Закону України «Про залізничний транспорт»), а не Бюджетного кодексу України, який визначає засади функціонування бюджетної системи України, до якої позивач не належить, а тому застосування положень цього Кодексу у контексті визначення особи-боржника у цивільних правовідносинах є помилковим.
Разом з тим, визначення особи, зобов'язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» відповідає і приписам Бюджетного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства України закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, позивач не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Статтею 89 Бюджетного кодексу України передбачені видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
До 2017 року до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абз. 5 підпункту «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України).
Одночасно за підпунктом "ґ" п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (у редакції до 2017 року) до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Тобто законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.
Також, до 2017 року у Державному бюджеті України передбачались видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством. Вказане було відображено у ст. 102 Бюджетного кодексу України, за частиною першою якої видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункту «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу (тобто на державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Норми, викладені в абз. 5 підпункту «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, як і в ст. 102 Бюджетного кодексу України, були виключені на підставі Закону України від 20.12.2016 №1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України», який набрав чинності 01.01.2017.
Проте, це не означає автоматичного поширення випадків здійснення видатків за підпунктом «ґ» п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України на видатки, які здійснювалися за вилученою нормою.
Згідно з підпунктом «є» п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України (в чинній редакції) до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 5 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Наразі такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.
Відповідно до ч. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.
Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституціє України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до статті 1 якого державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» внормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Стаття 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розділяє соціальні гарантії на обов'язкові та додаткові.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Водночас, ч. 3 вказаної статті визначає, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Аналіз наведених норм свідчить, що покладання обов'язків з відшкодування витрат на пільгові перевезення пасажирів лише на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до п. 6 ст. 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб'єктів, які зобов'язані фінансувати такі пільги, наведена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21, та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава, як замовник послуг, є боржником у цих правовідносинах.
Як вже зазначалося вище, ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Закон України № 1789-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 20-4 частину першу ст. 91 Бюджетного кодексу України.
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України.
В той же час, ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов'язково мають здійснюватися. Тобто, кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.
З огляду на наведене, з урахуванням внесених змін до Бюджетного кодексу України, у зв'язку з прийняттям Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016, з 01.01.2017, включаючи спірний період, вимоги ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» підлягають прямому застосуванню та у взаємозв'язку із нормою підпункту «є» п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків з Державного бюджету України, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, введення відповідних пільг щодо яких здійснювалось Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, має здійснюватися за рахунок Державного бюджету відповідними головними розпорядниками бюджетних коштів Державного бюджету України.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про залізничний транспорт», відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
При цьому, органи місцевого самоврядування не зобов'язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою, вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
Як вже було встановлено судом вище, рішенням Березанської міської ради «Про бюджет Березанської міської територіальної громади на 2021 рік» № 83-05-VIII від 22.12.2020 затверджено Розподіл витрат місцевого бюджету на реалізацію місцевих/регіональних програм у 2021 році (додаток № 7), відповідно до якого на компенсацію виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті передбачено асигнування із загального фонду на 2021 рік у розмірі 250 000, 00 грн.
На виконання вищевказаного рішення та у межах передбачених ним асигнувань між позивачем та відповідачем, як розпорядником коштів місцевого бюджету, було укладено договір № ПЗ/ДН-1-215202/НЮ від 25.03.2021 (№ 16 від 18.03.2021).
Відповідно до п. 2.3.1 договору компенсаційні виплати здійснюються по мірі надходження коштів з місцевого бюджету та в межах затвердженого плану бюджетних асигнувань.
Згідно з п. 2.3.5 договору відповідач зобов'язався здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян по мірі надходження коштів з місцевого бюджету та в межах затвердженого плану бюджетних асигнувань.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач щомісячно здійснює оплату наданих позивачем послуг з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання актів звіряння розрахунків за умови наявного фінансування з місцевого бюджету.
Відповідно до п. 3.4 договору компенсація витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті приміського сполучення проводиться відповідачем в межах асигнувань місцевого бюджету та складає 250 000, 00 грн на 2021 рік.
Згідно з п. 3.5 договору сума цього договору може бути змінена залежно від реального фінансування видатків відповідача та в інших випадках за взаємною згодою сторін.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до матеріалів справи 250 000, 00 грн - це єдина сума, яка була виділена на компенсацію витрат позивача на пільгове перевезення громадян протягом 2021 року, іншого рішення Березанською міською радою, зокрема, про збільшення такої суми або про виділення додаткових асигнувань на компенсацію виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у 2021 році, не приймалося.
Водночас, позивачем та відповідачем не вносилися зміни до договору № ПЗ/ДН-1-215202/НЮ від 25.03.2021 (№ 16 від 18.03.2021) щодо його суми та можливості здійснення відповідачем компенсаційних витрат поза межами затвердженого плану бюджетних асигнувань.
При цьому, суд зазначає, що органи місцевого самоврядування не зобов'язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою, вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
Згідно положень ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що будь-яке примусове стягнення з відповідача коштів, на підставі ст. 91 Бюджетного кодексу України, без прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування або поза межами передбачених прийнятим рішенням видатків місцевого бюджету, а також без укладення відповідного договору є протиправним.
З огляду на вищевикладене, враховуючи рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено видатки на компенсацію виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті на 2021 рік у розмірі 250 000, 00 грн, а також умови та суму договору № ПЗ/ДН-1-215202/НЮ від 25.03.2021 (№ 16 від 18.03.2021), зважаючи на здійснені відповідачем компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян за 2021 рік на загальну суму 183 714, 21 грн, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача 66 285, 79 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2021 рік.
Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача, як розпорядника коштів місцевого бюджету, іншої частини зобов'язань щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян за 2021 рік, боржником за якими є держава, а відтак і про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Отже, з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 та враховуючи вставлені судом обставини даної справи, вбачається, що відповідач - Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради є органом місцевого самоврядування та розпорядником коштів місцевого бюджету, а тому у даному випадку відсутні підстави для покладення на нього обов'язку щодо здійснення позивачу інших компенсаційних виплат, які виходять за межі встановленої договором ціни та суми, прийнятої рішенням органу місцевого самоврядування щодо видатків місцевого бюджету, стороною зобов'язання з компенсації таких витрат позивача за пільговий проїзд окремих категорій громадян є держава, а тому Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради, зокрема з цих причин, не може бути боржником за таким зобов'язанням, що свідчить про те, що у даній частині вимог визначений позивачем відповідач (Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради) є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові.
За таких обставин, зважаючи на те, що збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів - залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо запровадження відповідних пільг, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2021 рік підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 66 285, 79 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради (07541, Київська область, місто Березань, вулиця Набережна, будинок 4, ідентифікаційний код - 42016510) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код - 40075815) в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код - 40081221) 66 285 (шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 79 коп - збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2021 рік та 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 29 коп - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення підписано: 17.10.2023.
Суддя Т.В. Лутак