ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2023 р. Справа № 918/672/23
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Шаха Анатолія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра»
про стягнення 55139,00 грн
за участю представників
позивача: Курганська О.В. - адвокат, ордер серії ВК № 1093060 від 05.07.2023;
відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Шах Анатолій Петрович (далі - позивач, ФОП Шах А.П.) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою від 05.07.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра» (далі - відповідач, ТОВ «Міатерра») про стягнення 55139,00 грн заборгованості за договором від 10.02.2023 № 01-тп про надання послуг.
Господарський суд Рівненської області ухвалою від 11.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті суд призначив на 31.07.2023, а також встановив сторонами строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Господарський суд Рівненської області ухвалою від 31.07.2023 позовну заяву ФОП Шаха А.П. до ТОВ «Міатерра» про стягнення 55139,00 грн, з доданими до позовної заяви матеріалами, передав за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 справу № 918/672/23 передано на розгляд судді Щоткіну О.В.
Господарський суд Київської області ухвалою від 28.08.2023 прийняв справу № 918/672/23 до провадження, залишив без руху позовну заяву ФОП Шаха А.П. та постановив усунути недоліки позовної заяви у п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду доказів відправлення (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек про надання послуг поштового зв'язку) копії позовної заяви і доданих до неї документів ТОВ «Міатерра» за його місцезнаходженням.
Через канцелярію суду 28.08.2023 від представника ФОП Шаха А.П. надійшла заява від 23.08.2023 про долучення доказів, а саме документів, які підтверджуються відправлення копії позовної заяви з додатками на адресу місцезнаходження відповідача.
Господарський суд Київської області 29.08.2023 постановив ухвалу про продовження розгляду справи та призначення розгляду справи по суті на 18.09.2023.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2023 відклав розгляд справи по суті на 25.09.2023.
У судовому засіданні 25.09.2023 представник позивача обґрунтувала в усному порядку предмет та підстави заявленого позову.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру на адресу суду не направив.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0600042036533.
Положеннями частини дев'ятої статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки суд вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі частини дев'ятої статті 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.
Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 25.09.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ФОП Шах А.П. (перевізник) і ТОВ «Міатерра» (замовник) 10.02.2023 уклали договір № 01-тп про надання послуг (далі - договір № 01-тп), відповідно до пункту 1.1 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору.
Згідно з даним договором перевізник здійснює перевезення власним автотранспортом та зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. При цьому перевізник має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за даним договором (пункт 1.2 договору № 01-тп).
За умовами пункту 2.1 договору № 01-тп ціна та вартість послуг, які надаються за даним договором, зазначається в рахунках-фактурах на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору № 01-тп загальна сума договору формується на підставі усіх оформлених належним чином актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку до якості наданих послуг.
Пунктом 3.1 договору № 01-тп обумовлено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 7 (сім) банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідно до пункту 7.1 договору № 01-тп останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, в частині проведення розрахунків - до повного виконання.
Пунктом 8.3 договору № 01-тп обумовлено, що одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача на трьох примірниках товарно-транспортної накладної, один з яких залишається у перевізника, один примірник вручається вантажоодержувачу, один - замовнику. Усі примірники товарно-транспортних накладних повинні бути належним чином оформлені та мати усі необхідні реквізити.
В рамках виконання договору № 01-тп складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до яких перевізник надав замовнику послуги з перевезення сої за маршрутами «Коловерті, Рівненська обл. - Ганнопіль, Хмельницька обл.» та «Залізниця, Рівненська обл. - Ганнопіль, Хмельницька обл.», загалом на суму 133641,10 грн, а саме: № 1 від 13.02.2023 на суму 28502,10 грн; № 2 від 07.03.2023 на суму 26571,60 грн; № 3 від 08.03.2023 на суму 25132,80 грн; № 4 від 27.03.2023 на суму 29913,30 грн; № 5 від 28.03.2023 на суму 23521,40 грн. Акти №№ 1, 2, 3 підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб. Акти № 4 та № 5 з боку замовника не підписані.
На підтвердження здійснення перевезення вантажу до позовної заяви долучено копії товарно-транспортних накладних: № 791001 від 18.03.2023, № 791002 від 20.03.2023, № 791003 від 20.03.2023, № 791004 від 22.03.2023, № 791005 від 23.03.2023, № 791006 від 23.03.2023, № 791007 від 24.03.2023, № 791008 від 24.03.2023.
У період з 28.02.2023 по 13.04.2023 замовник перерахував на рахунок перевізника суму коштів у розмірі 78502,10 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 29 від 28.02.2023 на суму 28502,10 грн; № 131 від 24.03.2023 на суму 20000,00 грн; № 191 від 13.04.2023 на суму 30000,00 грн.
02.06.2023 ФОП Шах А.П. звернувся до ТОВ «Міатерра» із претензією від 31.05.2023, у якій просив підписати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 та № 5, а також сплатити заборгованість у сумі 55139,00 грн. Відправлення, зокрема, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 27.03.2023 та № 5 від 28.03.2023 підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля установи поштового зв'язку від 02.06.2023, фіскальним чеком від 02.06.2023 та накладною Укрпошти № 3300106717707 від 02.06.2023.
Згідно з відомостями офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 3300106717707 останнє вручено адресату 17.06.2023.
За твердженнями позивача, відповідач залишив претензію без відповіді, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 та № 5 - не підписав та не сплатив заборгованість за надані послуги у сумі 55139,00 грн, що стало підставою пред'явлення цього позову.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма закріплена у статті 307 Господарського кодексу України.
Частиною другою статті 307 Господарського кодексу України закріплено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні приписи містяться у частинах другій і третій статті 909 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Шах А.П. на виконання умов договору № 01-тп надав ТОВ «Міатерра» послуги з перевезення вантажу на загальну суму в розмірі 133641,10 грн, про що складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № 1 від 13.02.2023 на суму 28502,10 грн; № 2 від 07.03.2023 на суму 26571,60 грн; № 3 від 08.03.2023 на суму 25132,80 грн; № 4 від 27.03.2023 на суму 29913,30 грн; № 5 від 28.03.2023 на суму 23521,40 грн. Факт надання послуг з перевезення також підтверджується зазначеними вище копіями товарно-транспортних накладних.
За умовами договору № 01-тп замовник зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги протягом семи банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Суд установив, що акт № 4 від 27.03.2023 на суму 29913,30 грн та акт № 5 від 28.03.2023 на суму 23521,40 грн з боку замовника не підписані. Водночас примірники цих актів перевізник надіслав на адресу замовника для підписання.
Доказів підписання та повернення відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4 від 27.03.2023 та № 5 від 28.03.2023 матеріали справи не містять. При цьому, як встановлено судом, жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача від підписання цих актів, а також будь-яких зауважень щодо допущених перевізником недоліків у наданих послугах та/або недоліків щодо змісту та повноти надісланих документів матеріали справи не містять.
Таким чином, суд вважає підписані в односторонньому порядку ФОП Шахом А.П. акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4 від 27.03.2023 та № 5 від 28.03.2023 такими, що погоджені замовником, та є доказами належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених договором послуг з перевезення вантажу.
Вказаний факт за відсутності будь-яких претензій замовника щодо обсягу, змісту та ціни наданих послуг з перевезення вантажу надає підстави стверджувати про наявність у відповідача зобов'язання з оплати отриманих послуг з перевезення, а у позивача права вимагати оплати цих послуг.
Суд установив, що ТОВ «Міатерра» частково сплатило вартість наданих перевізником послуг у сумі 78502,10 грн, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 55139,00 грн.
Наразі доказів наявності звернень замовника до перевізника з претензіями щодо об'єму, якості та строків надання послуг, у тому числі на підставі актів № 4 та № 5, до суду не надано. Відповідач, як вже зазначалось, не скористався своїм правом щодо подання відзиву та не спростував доводів позивача.
За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Беручи до уваги викладене вище в сукупності, а також те, що факт порушення відповідачем грошового зобов'язання судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 55139,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн покладається на відповідача повністю.
Також, відповідно до змісту прохальної частини позову, ФОП Шах А.П. просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У позовній заяві зазначено, що судові витрати по справі складаються із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката із розрахунку 800,00 грн за 1 годину роботи адвоката.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До ухвалення рішення у справі представник ФОП Шаха А.П. усно заявила про подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
За таких обставин питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міатерра» (08147, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Петрівська, буд. 1, квартира 48; код ЄДРПОУ 40307206) на користь фізичної особи-підприємця Шаха Анатолія Петровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 55139 (п'ятдесят п'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн 00 коп. заборгованості та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.10.2023.
Суддя О.В. Щоткін