ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.10.2023Справа № 910/12519/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"
про стягнення 16071,86 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про відшкодування матеріальної шкоди 16071,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12519/23, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Ухвала суду від 14.08.2023 отримана відповідачем 17.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600038920054.
Проте відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 14.08.2023 про відкриття провадження у справі № 910/12519/23.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30.11.2021 між Акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування № AZ17-1291082, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Audi A5 ", д.р.н НОМЕР_1 .
08.08.2022 на вулиці Васильківській, 30-Д у місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Mercedes-Benz" д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ "СК "Юнівес", згідно полісу ОСЦПВ №АР/2272291 та "Audi A5 ", д.р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , (ідентифікатор картки ДТП в системі 3022224524026262).
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 752/10404/22, яка набрала законної сили, водія транспортного засобу "Mercedes-Benz" д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
08.08.2022 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, а 09.08.2022 страхувальник подав страховику заяву № 01-22/8286 на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на його рахунок.
Згідно акту огляду транспортного засобу від 09.08.2022, ремонтної калькуляції № 13019_05 від 16.08.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Audi A5 ", д.р.н НОМЕР_1 складає 21091,83 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до страхового акту № 15814/05/922 від 29.08.2022 та розрахунку до нього, сума страхового відшкодування складає 14764,28 грн (70% від вартості відновлювального ремонту згідно ремонтної калькуляції № 13019_05 від 16.08.2022).
Відповідно до платіжної інструкції від 31.08.2022 № 285940 АТ "Страхова група "ТАС" перерахувало на рахунок вказаний страхувальником у заяві на виплату страхового відшкодування грошові кошти у розмірі 14764,28 грн.
Тобто сума розрахована позивачем та виплачена за ремонт автомобіля "Audi A5 ", д.р.н НОМЕР_1 становить суму визначену у страховому акті № 15814/05/922 від 29.08.2022 та складає 14764,28 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" з заявою про виплату страхового відшкодування № 02877/9222 від 01.09.2022 на суму 14764,28 грн. Докази направлення та отримання заяви наявні в матеріалах справи.
Відповідач відповіді на заяву не надав, суму страхового відшкодування не сплатив, доказів протилежного до матеріалів справи не додано.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 12164,28 грн з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи, які передбачені полісом АР № 2272291, яким була застрахована відповідальність водія ОСОБА_2 , що керував автомобілем "Mercedes-Benz" д.р.н. НОМЕР_2 .
Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 36 зазначеного Закону передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування, виникло право вимоги до відповідача.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина учасника ДТП, який керував автомобілем "Mercedes-Benz" д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 752/10404/22 (набрала законної сили).
Відповідно до полісу АР № 2272291, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації "Mercedes-Benz" д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована ПрАТ "СК "Еталон".
Полісом АР № 2272291 визначено ліміт відповідальності за шкоду життю та здоров'ю у розмірі 260000,00 грн., за шкоду майну 130000,00 грн., франшизу визначено у розмірі 2600,00 грн.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При визначенні розміру страхового відшкодування, яке позивач просить стягнути з відповідача, позивач врахував розмір ліміту відповідальності згідно полісу 130000,00 грн та франшизу у сумі 2600,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 12164,28 грн (14764,28 грн (сума виплаченого позивачем страхового відшкодування) - 2600,00 грн (сума франшизи)).
Відповідач не надав суду доказів в підтвердження відсутності у нього зобов'язань сплатити визначене позивачем страхове відшкодування. Суд вважає вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12164,28 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача 211,96 грн 3% річних, 3049,40 грн пені та 646,22 грн втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
В строк визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" відповідач своє зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.
З огляду на положення п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" та дати отримання відповідачем заяви позивача на виплату страхового відшкодування (12.09.2022), відповідач був зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 12164,28 грн. у строк не пізніш як 12.12.2022, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається 13.12.2022.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку про обгрунтованість нарахування пені позивачем.
Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а пеню у розмірі 3049,40 грн за період з 13.12.2022 по 13.06.2023 такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунок здійснений позивача та визнано його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 211,96 грн та втрат від інфляції у розмірі 646,22 грн за період з 13.12.2022 по 12.07.2023 такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду від 14.08.2023.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд 72, ідентифікаційний код 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 12164 (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 211 (двісті одинадцять) грн 96 коп., пеню у розмірі 3049 (три тисячі сорок дев'ять) грн 40 коп., втрати від інфляції у розмірі 646 (шістсот сорок шість) грн. 22 коп., судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко