ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
УХВАЛА
м. Київ
13.10.2023Справа № 910/15612/23
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс"
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Ляпіна Дмитра Валентиновича
про стягнення 208 190,36 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Ляпіна Дмитра Валентиновича про стягнення 208 190,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" вказує, що попри наявну судову заборону на відчуження майна за лотом №375118 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва - Ляпін Дмитро Валентинович надав Державному підприємству "Сетам" вимогу про поновлення електронних торгів, що в подальшому стало підставою для визнання їх недійсними та повернення 13.01.2023 сплачених позивачем 07.04.2020 в якості оплати придбаного майна коштів у розмірі 460 374,75 грн.
Відтак позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати збитки від знецінення даної суми коштів (інфляційні втрати) у сумі 208 190,36 грн., оскільки саме через неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича під час виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17.03.2016 у справі №753/23907/15-ц повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" кошти у розмірі 460 374,75 грн. не відповідають грошовому еквіваленту, який існував на момент їх перерахування позивачем приватному виконавцю.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.11.2021 у справі №175/1571/15 (провадження №14-51цс21), від 27.03.2019 у справі №638/14011/16-ц (провадження №14-656цс18), від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 (провадження №11-290апп19), від 13.03.2019 у справі №202/30/17 (провадження №14-643цс18).
За змістом позовної заяви предметом спору у ній є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб'єкта владних повноважень, а відшкодування завданих внаслідок неправомірних дій приватного виконавця збитків, які полягають у знеціненні коштів, які були сплачені позивачем, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Тобто фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб'єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зміст позовної заяви, суд приходить до висновку, що має місце спір про стягнення на підставі статей 216, 625 Цивільного кодексу України з фізичної особи (приватного виконавця) інфляційних втрат від знецінення коштів, що були сплачені позивачем приватному виконавцю в межах примусового виконання рішення суду.
У статті 20 Господарського процесуального кодексу України відсутні імперативні норми щодо виключної належності вказаного спору, одним із учасників якого є фізична особа, за предметом цих правовідносин до господарської юрисдикції.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, при цьому між позивачем та відповідачем (приватним виконавцем) відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.
Оскільки у цій справі спірні правовідносини пов'язані завданням збитків від знецінення коштів внаслідок неправомірних дій відповідача (фізичної особи), то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічних висновків щодо юрисдикції спору у тотожній справі дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21, а також Верховний Суд суду у постановах від 22.10.2020 у справі №910/4286/20 та від 05.02.2020 у справі №201/8493/18.
Відповідно до статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного Господарський суд міста Києва відмовляє у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" та роз'яснює позивачу, що даний позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 4, 20, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" у відкритті провадження у справі.
2. Позовну заяву, та додані до неї документи повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс".
Згідно із статтею 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Приходько