ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Київ
12.10.2023Справа № 910/4082/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу №910/4082/22
за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (ідентифікаційний код: 40538421; місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; e-mail: info@kte.kmda.gov.ua; поштова адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; e-mail: energozbut@kte.kmda.gov.ua)
до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (ідентифікаційний код: 34966254; 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1; e-mail: keryucha@ukr.net)
про стягнення 30 823,11 грн,
без виклику представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 30 823,11 грн (сума заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 26 065,59 грн, інфляційна складова боргу - 3 448,76 грн, три відсотки річних - 1 308,76 грн).
Позовні вимоги мотивовані тим, відповідач, не зважаючи на відсутність укладеного з позивачем договору, здійснював споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 12А, площею - 42.9 м.кв. (окремий облік теплоспоживання здійснюється за особовим рахунком 1532986-05, проте своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 26 065,59 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 3 448,76 грн інфляційних втрат, три відсотки річних - 1 308,76грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/4082/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.06.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
07.07.2023 позивач подав суду відповідь на відзив.
21.07.2022 відповідач подав суду заперечення.
04.08.2022 позивач подав суду додаткові пояснення.
11.08.2022 сторони подали суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із наміром примиритися шляхом медіації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 зупинено провадження у справі №910/4082/22 на час проведення медіації.
02.06.2023 до відділу діловодства суду представником Підприємства подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, у якому, зокрема, зазначено, що сторони не досягли згоди вирішення спору мирним шляхом, мирова угода не укладена та позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
09.06.2023 відповідач подав суду клопотання про огляд доказів і додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023, зокрема, поновлено провадження у справі №910/4082/22 та відмовлено Компанії в огляді багатоквартирного житлового будинку №12-А по вул. Пушкінській у м. Києві.
06.07.2023 позивач подав суду додаткові пояснення.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з подальшими змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Враховуючи викладене, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту Підприємство, останнє утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Таким чином, позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 12А.
Позивач вказує, що відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення площею 42,9 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 12А.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у відповідача виникла заборгованість за поставлену за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року теплову енергію в сумі 26 065,59 грн.
На підтвердження факту постачання теплової енергії в спірне нежитлове приміщення, а також її обсягу позивач надав суду наступні докази: довідки про нарахування за теплову енергію за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року; облікові картки за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року; акти приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року; Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2021 на суму 26 065,59 грн та рахунок-фактуру від 31.12.2021 №1532986-05/2021-12.
Втім вказані вище документи складені в односторонньому порядку виключно працівниками позивача, доказів їх вручення або надіслання відповідачу суду не подано.
Також позивачем подано корінці нарядів на підключення та відключення житлового будинку по вул. Пушкінській, 12А в м. Києві до системи опалення в опалювальні сезони 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021.
25.01.2021 позивач направив на адресу відповідача проєкт договору на постачання теплової енергії від 20.01.2021 №1532986-05 листом з описом вкладень, що підтверджується копіями фіскального чеку, накладної та описом вкладень від вказаної дати. При цьому, додатком №8 вказаного проєкту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 42,9 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Пушкінській, 12А.
Відповідач, у свою чергу, листом від 03.03.2021 №665/3 повідомив позивача про повернення проєкту договору без підписання, оскільки зазначене нежитлове приміщення передано в оренду під приймальню дільничного інспектора Національної поліції.
Отже, доказів укладання сторонами договору на постачання теплової енергії в редакції, запропонованій позивачем, матеріали справи не містять.
17.11.2021 на адресу відповідача було направлено вимогу №30/5/4/17970, в якій Підприємство просило сплатити заборгованість у загальному розмірі 5 159 232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг. Однак, вказану заборгованість відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26 065,59 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 308,76 грн та 3 448,76 інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність належних доказів, які підтверджують надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у заявленому в позовній заяві розмірі у спірний період.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з такого.
Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною сьомою статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною першою статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України "Про теплопостачання").
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац шостий статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
За твердженням позивача, відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, Пушкінській, 12А, площею 42,9 кв.м, в якому надавалися послуги з теплопостачання.
Зі змісту копії рішення Київської міської ради "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" №270/270 від 09.10.2014 вбачається, що Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Комунальним підприємствам зобов'язано передати Підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
Судом встановлено, що жодних документів, які б свідчили про те, що спірне нежитлове приміщення, площею 42,9 кв.м, за адресою: місто Київ, Пушкінській, 12А, знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, позивачем не надано, а тому доводи позивача про те, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії у спірному приміщенні, є необґрунтованими.
Разом з тим, відповідачем подано суду копію договору від 06.12.2018 №854/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого в оренду Головного управління Національної поліції міста Києва передано в оренду нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 48,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.ю Пушкінська, 12А.
У вказаному правочину Компанія визначена балансоутримувачем саме приміщення площею 48,3 кв.м., а не 42,9 кв.м. як вазує позивач.
Таким чином, жодних документів, які б свідчили про те, що спірне нежитлове приміщення, саме площею 42,9 кв.м, за адресою: місто Київ, Пушкінській, 12А, знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, позивачем суду не надано.
Також, у порушення приписів частини четвертої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем включено спірну заборгованість у рахунок-фактуру без деталізації інформації щодо складових такої плати.
Разом з тим, з доданих до справи документів неможливо встановити обсяг спожитої теплової енергії відповідачем у період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року, а також вартість цієї теплової енергії та яку суму помісячно мав сплатити відповідач.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги не надання позивачем на підтвердження позовних вимог вірогідних доказів, які б свідчили про виникнення у відповідача за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року заборгованості саме у розмірі 26 065,59 грн, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено споживання саме відповідачем у спірному періоді теплової енергії на вказану суму, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у задоволенні позову слід відмовити.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (ідентифікаційний код: 40538421; місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; e-mail: info@kte.kmda.gov.ua; поштова адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; e-mail: energozbut@kte.kmda.gov.ua) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (ідентифікаційний код: 34966254; 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1; e-mail: keryucha@ukr.net) про стягнення 30 823,11 грн відмовити повністю.
2. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.10.2023.
Суддя Ігор Курдельчук