ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2071/23 Справа № 201/9314/23 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Дніпро
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого інженером підприємства “ПФ Сервіс” який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 850 гривень та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 09 червня 2023 року о 17 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_1 , під час руху в районі буд. № 30 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка зупинилась понад правим краєм проїзної частини. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
В апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2023 року щодо нього про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, та закрити провадження у справі через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що не має жодного відношення до зазначеної у Протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №514926 дорожньо-транспортної пригоди, не скоював зіткнення з жодним транспортним засобом, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу того, що саме він на транспортному засобі, що належить йому- FORD ESCAPE, білого кольору, номерної знак НОМЕР_1 , скоїв ДТП, оскільки згідно з інформацією, що міститься у рапорті патрульного поліцейського від 09.06.2023 року, ними було отримано заяву та зареєстровано як ДТП, а саме 09.06.2023 року о 17.31 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09.06.2023 року о 17.31 годині за адресою: Соборний район м. Дніпро, вулиця Олеся Гончара, буд.28, авто Лексус сірого кольору д/з не побачила, зачепило авто заявниці РАВ 4 д/з НОМЕР_2 та поїхало з місця в бік вул. Чернишевського.
Вказує, що при першому зверненні до правоохоронних органів заявниця ОСОБА_2 заявила, що її авто зачепило авто марки Лексус сірого кольору, державний знак вона не побачила, але пізніше остання заявила про те, що її авто зачепило авто марки Форд сірого кольору, що зафіксовано у наданих нею поясненнях та рапорті. Але вважає, що ані ОСОБА_2 , ані свідок ОСОБА_3 , пояснення якої є в матеріалах справи, не вказали на індивідуальні ознаки авто, яке начебто здійснило ДТП, а саме ані колір, ані державний номерний знак. Його автомобіль не був оглянутий представниками правоохоронних органів, жодної вимоги про надання авто для огляду він не отримував, жодних повідомлень на його номер телефону від правоохоронних органів не надходило, жодних відвідувань за його місцем проживання, роботи не було, належний йому автомобіль FORD ESCAPE, номерної знак НОМЕР_1 , білого кольору, не містить жодних пошкоджень, характерних для ДТП. Також в матеріалах справи відсутні жодні відеоматеріали, які могли б засвідчити факт участі належного йому авто у ДТП.
Що стосується показів свідка ОСОБА_3 , апелянт зазначає, що вона бачила лише наслідки ДТП, а не була його очевидцем. Крім того, у судовому засіданні вона не впізнала його як винуватця ДТП. Тобто жодних фактів, які підтверджували б його участь у ДТП, свідок ОСОБА_3 не засвідчила.
Зазначає, що судом не велася фіксація судового засідання, а тому, на думку апелянта, жодним чином не зафіксовані покази свідка, пояснення сторін, питання та відповіді учасників судового процесу, не є належними доказами по справі.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що саме водієм ОСОБА_2 були допущені порушення Правил дорожнього руху, а саме п. 10.1., п. 10.3., п. 10.9.,п. 10.10., п.10.9, п. 15.10, а пошкодження, які зафіксовані у фото-таблиці до схеми ДТП, на думку апелянта, можливо нанести виключно у двох випадках: або якщо авто рухаються назустріч один одному, а цього не було, або якщо ОСОБА_2 сама зачепила якесь інше авто та намагається перекласти відповідальність на нього.
Звертає увагу апелянт і на певні недоліки наявних у справі доказів, а саме:
- у протоколі вказано, що до нього додаються матеріали ДТП, але при цьому не зазначено, які саме, через що їх не можливо ідентифікувати;
- на схемі ДТП у графі «Перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП» зазначено: «ліве дзеркало, задні ліві двері», але пошкодження лівої двері не були зафіксовані шляхом фотознімання та відсутні у фототаблиці.;
- в протоколі і схемі ДТП зазначено, що подія відбулася біля будинку № 30 по вул. Гончара, тоді як у всіх інших матеріалах справи вказано, що подія відбулася біля будинку № 28;
- в рапорті зазначено, що ДТП трапилося після того, як ОСОБА_2 припаркувала своє авто, втім в поясненнях остання зазначає, що вона намагалася припаркуватися, пропускаючи авто, які їхали у попутному напрямку, тобто процес паркування не був завершений;
- протокол не містить відомостей щодо наявності свідка.
Також звертає увагу суду на те, що відповідно до супроводжувального листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області від 03.08.2023 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ для розгляду та прийняття рішення були направлені справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП на 19 аркушах, але судова справа, з матеріалами якої він ознайомлювався, містить матеріали ДТП лише на 12 аркушах, що на думку апелянта, свідчить про те, що матеріали ДТП були передані до суду не у повному обсязі, але цей факт був проігнорований судом першої інстанції при винесенні постанови.
Зазначає, що в матеріалах справи є листи, складені Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області, якими його запрошують для надання пояснень на 28.06.2023 року, на 29.06.2023 року,та від 05.07.2023 року про виклик для складання протоколу про адміністративне правопорушення, але жодного з цих листів він не отримував, а тому не був повідомлений про те, що його звинувачують у скоєнні ДТП, притягують до адміністративної відповідальності, він не був запрошений належним чином для проведення відповідної процесуальної дії під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, йому не були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливість подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Дослідивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши думку апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законними та відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами : рапортами поліцейських, складеними за результатами вжитих заходів щодо розшуку порушника та оформлення матеріалів за фактом ДТП; схемою місця дорожньо-транспортної події від 09 червня 2023 року, на якій з одного боку зображена ділянка дороги, де відбулась подія зіткнення, після якої залишив місце пригоди водій автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим уповноваженою посадовою особою графічно було зображено лише пошкоджений автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка в той момент зупинилась понад правим краєм проїзної частини, при цьому зі зворотного боку даної схеми зазначено перелік видимих пошкоджень автомобіля «Тойота», механізм заподіяння яких повністю відповідає події даного зіткнення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ; фотографіями з місця ДТП, які доповнюють повну картину дорожніх умов та обстановки на даній ділянці дороги; реєстраційною карткою на транспортний засіб «Форд», д/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; поясненнями очевидця пригоди - свідка ОСОБА_4 ; поясненнями водія-учасника події ОСОБА_2 , а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 514926, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Також судом першої інстанції під час судового розгляду були допитані водій ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 , покази яких також були покладені судом в основу постанови про визнання ОСОБА_1 винним за ст.. 124 КУпАП.
Так, водій ОСОБА_2 пояснила, що в час та місці, зазначені в протоколі, керуючи автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2 , вона намагалась припаркуватись заднім ходом в місці для стоянки паралельно дорозі. Однак на той момент проїзною частиною рухався потік автомобілів, тому вона вирішила зачекати та ввімкнула аварійну сигналізацію, для того щоб дати зрозуміти іншим учасникам про те, що вона намагається здійснити паркування. В цей момент вона почула гучний звук та відчула удар об ліве дзеркало заднього виду її автомобіля з проїжджаючим повз неї автомобілем, з кузовом типу «кросовер», світлого кольору. Обурившись від цього, вона вийшла на вулицю та відразу стала оглядати пошкодження на власному автомобілі, а тому, знаходячись у збудливому емоційному стані, не дуже придивлялась до марки автомобіля іншого учасника ДТП, помилково припустивши на той час, що це був автомобіль марки «Лексус», однак як вона потім дізналась з даних, отриманих поліцією за результатами первинних розшукових дій, то в той час і у тому місці за схожими ознаками проїжджав лише автомобіль «Форд», з характерною (квадратною) формою номерного знаку, який притаманний автомобілям, ввезеним на митну територію України зі Сполучених Штатів Америки. Також вона може додати, що відразу після зіткнення автомобіль «Форд» зупинився та з нього вийшов водій, який, як вона думала, підійде до неї та вибачиться, однак останній через декілька миттєвостей сів в автомобіль та поїхав далі, у зв'язку з чим вона намагалась привернути увагу цього автомобіля звуковими та світловими сигналами на своєму автомобілі.
Допитана свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона стала очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, на місці якої бачила лише водія пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2 , оскільки інший водій залишив місце пригоди, однак поліцією їй була показана фотографія можливо причетного водія, який зараз знаходиться у судовому засіданні (вказує на ОСОБА_1 ). Вона впізнає особу, яка притягається до адміністративної відповідальності за сукупністю ознак у зовнішності, зокрема за схожим кольором волосся, зростом, статурою, а також віком цієї особи. Вказану особу вона побачила в районі буд. № 28 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпрі тоді, коли водій ОСОБА_2 подавала звукові сигнали і дивилась у напрямку попереду себе, де перед світлофором зупинився автомобіль світлого кольору, типу кузову позашляховик, з характерними номерними знаками квадратної форми, з водійського місця якого вийшов правопорушник, який обійшов вказаний автомобіль та оглянув праве дзеркало заднього виду, після чого сів за кермо та залишив місце пригоди. Також поліцейськими на місці пригоди їй було продемонстровано знімок екрану з фрагменту відеозапису з камер зовнішнього нагляду в районі місця ДТП, на якому було зафіксовано той автомобіль, який вона бачила безпосередньо на місці зіткнення, з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за кермом в той момент. Вона також називала поліцейським характерні ознаки розшукуваного автомобіля, який в результаті їй і було показано поліцейськими на відео фрагменті, при цьому на той час, по гарячих слідах, вона називала поліцейським номерні знаки цього автомобіля, однак з точністю зараз їх не пам'ятає.
Апеляційний суд вважає надані у судовому засіданні, а також під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення показання учасників провадження - водія ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 чіткими та послідовними, які повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а тому вони не викликають жодного сумніву щодо їх достовірності, належності та допустимості.
Що стосується позиції особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 щодо заперечення своєї винуватості у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та стверджування про наявність у даному випадку причинно-наслідкового зв'язку між діями водія ОСОБА_2 та настанням дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд, як і суд першої інстанції оцінює її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. До того ж, судове провадження здійснюється лише в рамках фактичних обставин, викладених у протоколі серії ААД №514926 стосовно водія ОСОБА_1 . Апеляційний суд в даному випадку погоджується з висновком місцевого суду, що водій ОСОБА_2 на місці пригоди зна водій ОСОБА_1 проїжджав поряд в той момент та своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду, що і призвело до наслідків, які настали.
Крім цього, не можна визнати слушними й доводи апелянта про не отримування ним копії відповідного протоколу про адміністративне правопорушення та викликів до відділу поліції для надання пояснень та складання протоколу, хоча зазначені апелянтом обставини дійсно мали місце, втім це жодним чином не потягло за собою порушення прав такої особи на участь в судовому засіданні, на захист і реалізацію інших прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду останній ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі та приймав участь у судових засіданнях із захисником-адвокатом, а також і права на апеляційне оскарження постанови суду щодо нього. Тому наведені вище обставини не є істотними, які б слугували підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Щодо посилання ОСОБА_1 на наявність недоліків у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає їх безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №514926 не містить у собі порушень, на яких апелянт акцентував увагу під час судового та апеляційного розглядів. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить в собі всі обставини, необхідні для вирішення справи по суті, зокрема фактичні обставини вчиненого протиправного діяння, на підставі яких можливо в повному обсязі встановити дорожні умови та обстановку, що склалась на відповідній ділянці дороги під час зіткнення автомобілів між собою.
Тож, на переконання суду апеляційної інстанції саме дії водія ОСОБА_1 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної ДТП, будь-яких доказів відсутності в діях останнього вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Справу судом першої інстанції розглянуто із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КупАП України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко