17.10.2023
Справа № 720/2258/23
Провадження № 3/720/924/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ст. 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
01 вересня 2023 року близько 21 години 44 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 520», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Джерельній в с. Динівці Чернівецького району Чернівецькій області не маючи права керування транспортними засобами повторно протягом року, чим порушив п. 2.1(а) Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився без поважних для суду причин.
Відповідно до ст. 268 КУпАП вважаю, що адміністративну справу можливо розглянути у відсутності правопорушника.
Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом, як особою, яка немає права керування транспортними засобами повторно протягом року підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відео фіксацією події, копією постанови Новоселицького районного суду за ч.2 ст. 126 КУпАП від 25 липня 2023 року та іншими матеріалами справи.
Статтею 13 КУпАП визначено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 126 ч. 5 КУпАП слід врахувати наступне. Так, постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2023 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 гривень.
Відповідно до довідки департаменту Патрульної поліції УПП в Чернів-ецькій області, станом на 01 вересня 2023 року, тобто на день вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, останній посвідчення водія не отримував.
Тим самим, оцінивши у сукупності досліджені докази, проходжу до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення повністю доказана та його дії вірно кваліфіковані за ст. 126 ч. 5 КУпАП.
Частина ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
В той же час, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення не отримала посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно з положенням ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ Про міжнародні договори України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Статтею 1 КУпАП передбачено, що охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Аналізуючи положення міжнародних актів, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям правопорушення, а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд звертає увагу на позицію висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справах №753/18479/16-к від 22 травня 2018 ркоу, №171/869/21 від 21 червня 2022 року, в яких колегія суддів дійшла висновку, що рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, мали право на керування транспортним засобом, так і особи, які його не мали.
Тому та обставина, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 286-1 КК України, не маючи права на керування транспортними засобами, не є перешкодою для застосування до нього обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право, отримавши посвідчення водія.
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що узгоджується з положеннями ст.ст. 33, 36, ч. 5 ст. 126, КУпАП.
При накладенні стягнення, суд враховує, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини та особу порушника, а також її майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність порушника.
Приймаючи до уваги наведене, приходжу до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнути з нього на користь держави судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 126 ч. 5, 221, 268, 283, 284, 288, 289, 290 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Постановив:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.