ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/3882/23 Провадження № 2/636/1570/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням
ухвали про залишення позову без руху
17 жовтня 2023 рокумісто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гуменний З.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява була подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України. Так, у позовній заяві не вказана дата подання чи направлення. Крім того, у позовній заяві не вказане повне місце проживання відповідача, оскільки буд. АДРЕСА_1 є п'ятиповерховим. До того ж, згідно повідомлення відділу реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради від 09.08.2023 та ГУ ДМС в Харківській області від 15.08.2023, місце проживання відповідача у м. Чугуїв та на території Харківської області не зареєстроване. До того ж, сторони неповнолітніх дітей не мають і підтвердження домовленості між подружжям не надано, тому дана позовна заява підлягає розгляду судом за місцезнаходженням майна чи останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебуванням чи постійного його заняття (роботи) відповідача, тому неможливо встановити підсудність даного позову за Чугуївським міським судом Харківської області.
Ухвалою від 29.08.2023 позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, яка направлена позивачу 29.08.2023 на електронну пошту, що вказана у позові. Однак позивач недоліки, вказані в ухвалі суду, не виконав. За номером телефону, вказаному у позові позивача, його повідомлено про необхідність усунути недоліки позовної заяви, і 28.09.2023 позивач особисто у приміщенні суду отримав ухвалу суду від 29.08.2023. Однак до цього часу недоліки позовної заяви не усунуті.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21.09.2023 у Справа № 9901/471/21, зауважила, що саме позивач як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Так, судом встановлено, що позивачем не усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду про залишення заяви без руху. Відсутність вказаних в ухвалі обставин перешкоджає відкриттю провадження з дотриманням вимог процесуального законодавства та призначення справи з врахуванням строків розгляду.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 258-260 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15- днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя -