Справа № 585/3312/23
Номер провадження 2-а/585/56/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,
Справа № 585/3312/23, провадження № 2-а/585/56/23
Позивач: ОСОБА_1
відповідач 1: Головне управління національної поліції в Чернігівській області,
відповідач 2: Поліцейський Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області Грищенко Олександр Олексійович,
розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача 1 Телень Олена Юріївна, яка діє на підставі довіреності від 06.03.2023.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до Роменського міськрайонного суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №74730529 від 06.08.2023.
Позовні вимоги мотивує тим, що 06 серпня 2023 року близько 17 год. 40 хв. на 28 км автодороги Чернігів-Куликівка-Ніжин на території блокпоста поліцейський сержант поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Грищенко О.О. без фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення, без дослідження доказів та порушивши його конституційне право на правову допомогу адвоката при розгляді справи, формально виніс відносно нього оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7473052, і тим самим допустив ряд умисних грубих порушень вимог чинного законодавства України, зокрема, приписів статей 8, 19, 59, 62 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також вимог ст.ст. 3, 8 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 7, 245, 268, 283 КУпАП та пункти 4,5 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, враховуючи наступні доводи.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства України та нормативно-правовий акт МВС України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений і таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення 06.08.2023 року складена відносно нього з порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зокрема:
1. Розгляд справи про адміністративне правопорушення 06 серпня 2023 року відносно нього всупереч вищевказаним приписам Конституції України, вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейським сержантом поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Грищенком О.О фактично не проведено, постанову винесено формально, її зміст не відповідає вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП;
2. Поліцейський сержант поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Грищенко О.О. протиправно відмовив йому у задоволенні клопотання щодо відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення в зв'язку з необхідністю залучення до участі в справі захисника, на участі якого він наполягав, для здійснення належного правового захисту моїх прав та інтересів, та право на яке кожному громадянину гарантоване ст. ст. 8, 59 Конституції України, ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 268 КУпАП, тим самим порушив конституційне право позивача на захист (на отримання правової допомоги захисника під час розгляду справи про адміністративне правопорушення);
3.Всупереч вимогам ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 2, 245, 246, 278, 279, 283, 285 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та умисно порушуючи вказане законодавство, поліцейський взагалі не провів розгляду справи; не надав для ознайомлення матеріалів справи; не вніс до постанови його заперечень та не відібрав пояснення від трьох свідків, які перебували в салоні його автомобіля на підтвердження його доводів про відсутність в його діях адмінправопорушення; не провів безперервної відеофіксації процесу на нагрудну бодікамеру чи/або інший технічний засіб (в постанові відсутня така інформація); не оголосив постанови по справі про адміністративне правопорушення, а вручив тільки вже віддруковану її копію.
Обставини скоєного адміністративного правопорушення, які викладені відповідачем-2 в оскаржуваній постанові від 06.08.2023 року, не відповідають дійсним та фактичним обставинам і не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, про що свідчить відсутність такої інформації щодо доказів в мотивувальній частині протиправної постанови серії ЕАС №7473052 від 06.08.2023 року.
Отже, поліцейський сержант поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Грищенко О.О. умисно протиправно порушив процедуру притягнення його позивача ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, в тому числі і його конституційне право на захист.
Посилаючись на норми ст.ст. 7, 245, 287 КУпАП, ст. 7, 77 КАС України, просить скасувати оскаржувану ним постанову.
11 вересня 2023 року до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов відзив на позов, за підписом представника ГУНП в Чернігівській області Телень О.Ю. Представник Відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позову, вважає позовну заяву не обґрунтованою фактичним обставинам справи,нормам матеріального та процесуального права. 16.08.2023 о 17 год. 48 хв. позивач керував автомобілем Volkswagen Passat b6, номерний знак НОМЕР_1 на 28 км автодороги Чернігів-Куликівка-Ніжин та зупинений нарядом ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області через порушення п.2.3 в ПЛР України, а саме за те, що водій під час руху не був пристебнутий паском безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП. Поліцейський належним чином представився, пояснив причину зупинки т/з , повідомив, що відносно водія будуть складені адміністративні матеріали, роз'яснив конституційні права та право на професійну правничу допомогу і ознайомив з наявними доказами порушення п. 2.3 (в) ПДР України. За результатами розгляду справи була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №747305259, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП. Подія фіксувалась на нагрудний відеореєстратор інспектора. Відео з нагрудного відео реєстратора додається до відзиву, як доказ по справі. З точки зору чинного законодавства, при розгляді та оформленні адміністративних матеріалів відносно позивача всі вимоги поліцейським витримані. Поліцейський Грищенко О.О., здійснюючи розгляд адміністративної справи відносно ОСОБА_1 діях у межах свої повноважень, керуючись нормами чинного законодавства, а постанова серії ЕАС №74730529 від 06.08.2023 відповідає встановленій формі. Просить у задоволенні позову відмовити.
15 вересня 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він, посилаючись на норми ст.ст. 55, 59 КАС України наголошує на тому, що відзив поданий не уповноваженою особою. Крім того, позивач зазначає, що з долученого відеозапису вбачається, що відповідач примусово зупинив його автомобіль, а потім допустив ряд умисних грубих порушень вимог чинного законодавства, зокрема протиправно відмовив йому у задоволенні його клопотання щодо відкладення розгляду справи та необхідності залучення у справі адвоката(захисника), право на яке гарантоване ст.ст. 8, 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також вказує, що фактично поліцейським не проводився розгляд справи 06.08.2023, а тільки формально була роздрукована постанова.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
16 серпня 2023 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.19).
07 вересня 2023 року закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.27).
Позивач надав заяву, в якій позов підтримав і просив розглядати справу у його відсутності (а.с.54)
Представник ГУНП в Чернігівській області у відзиві на позов просить про розгляд справи у відсутності представника ГУНП (а.с.38).
Від відповідача 2 до суду надійшла заява , в якій він повідомляє, що не зможе з'явитись у судове засідання 13.10.2023, так як перебуватиме після добового чергування (а.с.55).
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7473052 від 06.08.2023 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення ч.5 ст. 121 КУпАП. В постанові зазначено час та місце скоєння, суть та обставини правопорушення: 06.08.2023 о 17 год. 35 хв. на автодорозі Чернігів-Куликівка-Ніжин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat b6, номерний знак НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР, чим порушив ч.5 ст. 121 КУпАП. Прийняте по справі рішення - штраф 510 грн. До постанови додається - відео бк 112 (а.с.15).
Позивач з указаною постановою по справі про адміністративне правопорушення не погоджується, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Представником відповідача 1 до відзиву на позов долучено відеозапис з бодікамери, на якому зафіксовано момент зупинки ТЗ позивачем, його розмову з поліцейським, процес розгляду справи (а.с.40)
З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про національну поліцію».
Норми права, застосовані судом:
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України).
Відповідно до статті 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до п.2.3. в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
В ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Мотиви суду.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 06.08.2023 відносно позивача ОСОБА_1 поліцейським сержантом поліції Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області Грищенком О.О. складено постанову накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7473052, накладено на позивача за порушення вимог ч.5 ст. 121 КУпАП штраф у розмірі 510 грн. (а.с.15).
До відзиву долучений диск з бодікамери поліцейського, який виніс оскаржувану постанову (а.с.40), а отже Відповідачем 2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувалась відеофіксація .
У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі 524/9716/16-а викладена позиція про те, що у постанові про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото-чи відеозапис порушення.
Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
В порушення вимог ч.3 ст. 283 КУпАП в оскаржуваній постанові не вказано, за допомогою якого технічного засобу здійснено відеозапис, тобто відсутня назва цього засобу.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Таким чином, досліджений в судовому засіданні відеозапис, доданий до відзиву, не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана позивачем постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить відповідного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а(2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачаться, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Крім того, із наданого відеозапису, навіть у разі зазначення його назви та серії в оскаржуваній постанові і у випадку визнання його судом належним і допустимим доказом, на думку суду, не можливо достеменно та поза розумним сумнівом дійти висновку і про те, що Відповідачем 2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були дотримані норми Конституції України, КУпАП, та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо права на захист .
Так, з відеозапису вбачається, що водій має намір скористатись правовою допомогою, при цьому Відповідач 2 зазначає, що «в нас достатньо доказів, для чого правова допомога».
Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що стало порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови Відповідач 2 не заслухав пояснення водія, який з самого початку зазначає, що відстебнув пасок безпеки, коли побачив, що його зупиняють і посилається на те, що пасажири його автомобіля пристебнуті, не запитав, чи є у водія якісь клопотання, заперечення. Поліцейський просто відразу після зупинки водія та огляду наданих водієм документів, роз'яснивши водію його права, розпочав складати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача.
26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення. В постанові зазначено час скоєння правопорушення - 17:35 год., однак час розгляду справи - 17:30 год., що викликає певні сумніви в неупередженості дій інспектора.
З огляду на вищевикладене, доводи позивача відповідачем не спростовані та заслуговують на увагу.
Стаття 6 Конвенції - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачами не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 2.3.в. Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, адже, відеозапис, який покладений відповідачем в основу оскаржуваного рішення, не є належним, допустими та достовірним доказом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч.І ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.(«Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08. рішення від 20.09.2016р.)
Таким чином, суд вважає, що не доведеним є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачами у встановленому порядку не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що є підставою для її скасування.
Щодо позиції позивача про те, що відзив на позов підписаний і поданий не уповноваженою особою, то суд не погоджується з указаним, виходячи з наступного.
До відзиву долучена копія довіреності №2 від 06.03.2023, згідно якої Головне управління Національної поліції в Чернігівській області уповноважує юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Телень О.Ю. представляти інтереси Відповідача 1…подавати відзиви, відповіді, заперечення, тощо. Копія, подана до суду, поганої якості, але все ж таки з неї можливо установити повноваження представника.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади.
Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС.
Таким чином, вимога обов'язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п'ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Отже, зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Трактування положень статті 59 КАС у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.
На думку колегії суддів Верховного Суду (справа № 183/5191/19(2-а/183/175/19) , слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії. Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.
Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 826/16729/18.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 536,80 грн, тому судовий збір у вказаному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 підлягає стягненню на його користь.
Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 241-246, 250 КАС України.
Суд вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, поліцейського сержанта поліції Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Грищенка Олександра Олексійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7473052 від 06.08.2023 року, винесену поліцейським сержантом поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Грищенком Олександром Олексійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Стягнути з відповідача (суб'єкта владних повноважень) - Головного Управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 536 гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження .
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, адреса: проспект Перемоги, 74 м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.
Відповідач: Поліцейський сержант поліції Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Грищенко Олександр Олексійович, адреса: вул. Шевченка, 13 м. Чернігів, 14000.
Повний текст рішення суду складено 17 жовтня 2023 року.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова