Справа № 686/22504/23
Провадження № 2-о/686/553/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., за участі секретаря судового засідання - Боднар А.П., заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - Уроди О.В., заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
25 серпня 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту самостійного виховання батьком його малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування поданої заяви, зазначив, що 07.07.2023 року між ним та ОСОБА_2 розірвано шлюб. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки його дружина веде аморальний спосіб життя, спричиняє конфліктні ситуації, то заявник самостійно здійснює виховання дітей. А тому, з метою захисту та реалізації законних інтересів дітей та прав заявника як батька, та для звернення в майбутньому із заявою про стягнення аліментів та отримання субсидії як особою, яка самостійно виховує малолітню дитину - просить задоволити заяву та встановити факт самостійного виховання дітей.
Ухвалою від 31.08.2023 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
03.10.2023 року справу призначено до слухання по суті.
В судовому засіданні заявник та його представник вимоги заяви підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву підтримала.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей ХМР, в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань до суду не направляв.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення.
Так, судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.07.2023 року по справі № 686/15629/23 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Від вказаного шлюбу у сторін народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (копія довідки про реєстрацію місця проживання особи додається) разом із заявником ОСОБА_1 .
Як вбачається із копії характеристики відділення поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_2 також проживає за вказаною адресою. За час проживання характеризується з негативної сторони, порушувала громадський порядок та тишу, має схильності до вживання алкогольних напоїв.
Відповідно до копій наданих довідок від 04.07.2023 року № 838/01-03 та від 26.06.2023 року, виданих КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 ХМР» та спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №29 м. Хмельницького, за повідомленням лікаря-педіатра надання медичної допомоги та відвідування дитини за місцем проживання здійснювалось в присутності батька ОСОБА_1 , а також що ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, відвідує батьківські збори.
Суд зазначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18).
Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
Вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої у порядку окремого провадження, встановлені у ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він самостійно виховує своїх дітей.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
При цьому, питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Так, ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком необхідно встановити юридичний факт або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
ОСОБА_1 у поданій заяві зазначає, що діти проживають разом із ним, знаходяться на його одноособовому утриманні і самостійному вихованні.
Такі твердження, в силу ст. 141 СК України, суд оцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Також заявником ОСОБА_1 не підтверджено для чого йому необхідно встановити такий факт та хто його оспорює. А тому твердження заявника про те, що це потрібно для звернення в майбутньому з позовом про стягнення аліментів, суд оцінює критично, оскільки для подачі заяви про стягнення аліментів не потрібно встановлювати у судовому порядку факт проживання дитини з одним із батьків.
Разом з цим заявником не подано до суду документів, які б підтверджували існування у нього складнощів через відсутність установлення факту самостійного виховання дитини, і взагалі, такі факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.
Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання дітей матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу, а визнання зави ОСОБА_2 про встановлення такого факту, суд також оцінює критично.
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом із тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Зважаючи на те, що заявник не довів, що матір малолітньої дитини в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов'язків щодо своєї дитини, що у нього виникають складнощі через відсутність установлення факту самостійного виховання дитини у наданні соціальної пільги, вимога, викладена у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, є необґрунтованою та доказово не підтверджена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 211, 223, 258, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про встановлення факту, що він самостійно виховує двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 17.10.2023 року.
Суддя: