Справа № 490/1509/22
нп 2/490/886/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Постолатій К.О.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача, -
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якому позивач просив зобов'язати відповідача: передати належну йому на праві приватної власності частку його нежитлового приміщення площею 113,90 кв.м. в секції 3 вбудоване на 1-му поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 та передати документи на нежитлове приміщення згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 2/Н від 18 жовтня 2018 року, необхідні для реєстрації права власності на об'єкт нерухомості; зобов'язати звільнити нежитлове приміщення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2022 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на нежитлові приміщення нежитлові приміщення А-10 за адресою АДРЕСА_1 площею 113,9 кв.м., секція 3В, приміщення 4-1. Заборонено ОСОБА_2 та іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо нежитлових приміщень А-10 за адресою АДРЕСА_1 площею 113,9 кв.м., секція 3В, приміщення 4-1.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2022 року витребувано у позивача ОСОБА_1 відомості щодо дати народження відповідача у справі № 490/1509/22 ОСОБА_2 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2022 року виправлено описку в ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2022 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2023 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, про витребування доказів та допит свідків відмовлено.
У судове засідання сторони не з'явилися. Позивач 26 вересня 2023 року надав суду заяву з прохання справу розглянути без його участі та участі його представника. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до суду не з'явився з невідомих суду причин.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву позивача про можливість розгляду справи без його участі та участі його представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін справи, які не з'явилися.
Відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Між ПП «Вега-груп» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) 18 жовтня 2018 року укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2/Н, відповідно до якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, передати у власність Покупцеві майнові права на нежитлове приміщення, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити майнові права (далі - Договір).
Нежитлове приміщення, яке зазначено в п. 2.1, майнові права на яке придбає Покупець, має такі характеристики: будівельна адреса м. Миколаїв, просп Героїв України та вул. Новоодеська; загальна площа (в м.кв.) - 156, 40; поверх - 1; секція - 3 (пункту 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 майнові права за цим Договором передаються Продавцем Покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується Сторонами не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати введення Об'єкту нерухомості в експлуатацію за умови здійснення Покупцем оплати 100% загальної вартості майнових прав, що визначені у п.5 даного Договору. Запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості IV квартал 2019 року.
Сторони Договору погодилися, що загальна вартість майнових прав за даним Договором щодо вартості 2 045 712 грн 00 коп. (пункт 5.1 Договору).
Сторонами погоджено графік оплати за Договором, відповідно до якого: 23.10.2018 року сплачується 4% від вартості нежитлового приміщення у розмірі 100 000 грн 00 коп.; 09.11.2018 року сплачується 68% вартості нежитлових приміщень у розмірі 1 400 000 грн 00 коп.; 25.12.2018 року сплачується 28% вартості нежитлового приміщення у розмірі 545 712 грн 00 коп.
З наданих позивачем копій платіжних доручень слідує, що позивач на виконання Договору здійснив такі платежі: 19 жовтня 2018 року - 100 000 грн 00 коп.; 01 листопада 2018 року - 890 000 грн 00 коп. та 510 000 грн 00 коп.; 21 грудня 2018 року - 545 712 грн 00 коп.
Як зазначає позивач нежитлові приміщення, майнові на які він придбав, було розподілено на дві частини, та було продано ПП «Вега-груп» двом іншим особам, один з яких відповідач у цій справі ОСОБА_2 .
З матеріалів справи слідує, що між ПП «Вега-груп» (Продавець) та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 7/Н, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, передати у власність Покупцеві майнові права на нежитлове приміщення, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити майнові права (далі - Договір).
Нежитлове приміщення, яке зазначено в п. 2.1, майнові права на яке придбає Покупець, має такі характеристики: будівельна адреса м. Миколаїв, просп Героїв України та АДРЕСА_2 ; загальна площа (в м.кв.) - 113,9 кв.м.; поверх - 1; секція - 34; приміщення 4-1 (пункту 2.2 Договору). Запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості IV квартал 2020 року.
Сторони Договору погодилися, що загальна вартість майнових прав за даним Договором щодо вартості 2 085 712 грн 00 коп. (пункт 5.1 Договору). Зазначену суму Покупець відповідно до графіка оплати мав сплатити 05 липня 2021 року.
Відповідно до акту прийому - передачі майнових прав на нежитлове приміщення № 4-1 від 09 липня 2021 року ПП «Вега-Груп» на виконання умов Договору купівлі-продажу № 7/Н від 06 липня 2021 року передав, а ОСОБА_2 прийняв майнові права на нежитлове приміщення № 4-1, загальною площею 113,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому сторони погодилися, що умови договору купівлі-продажу майнових прав №7/Н від 05 липня 2021 року виконані сторонами в повному обсязі.
Відповідно до технічних паспортів на групу приміщень № 4-1; секція 3 (В) по АДРЕСА_1 (виготовлених на замовлення ПП «Вега-груп» та ОСОБА_2 ) належні відповідачу нежитлові приміщення літ. А-10 розташовані на 1-му поверсі, їх загальна площа складає 113, 9 кв.м.
З відомостей з Державного реєстру речових прав слідує, що зазначені нежитлові приміщення зареєстровані як об'єкт нерухомого майна за №2408103748000, їх власником є ОСОБА_2 .
На замовлення позивача судовий експерт Шапошникова Е.О. склала висновок експерта № 115-186, яким встановлено, що нежитлові приміщення, які в договорі купівлі-продажу майнових прав № 2/Н від 18 жовтня 2018 року (площею 156, 4 кв.м.) та Додатку № 2 до договору купівлі-продажу майнових прав № 2/Н від 18 жовтня 2018 року за будівельною адресою м. Миколаїв, просп Героїв України та вул. Новоодеської, частково співпадають з нежитловими приміщеннями першого поверху (секція 3 будинку) багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , в частині, межі якої зазначені синім кольором на рис. 14 дослідницької частини висновку експерта, та описано на сторінках 24 і 25 дослідницької чатсини висновку експерта. Станом на дату проведення дослідження, у нежитлових приміщеннях влаштовані перегородки, закладені прорізи, влаштовані прорізи.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказує на те, що він є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Отже, предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності у позивача ОСОБА_1 права витребувати у ОСОБА_2 нежитлове приміщення, розташоване за вказаною адресою та підстави набуття відповідачем права власності на це майно.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників та регулюються Цивільним законодавством регулюються (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України).
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи) (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини (пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Відповідно до частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості визначаються законом.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина друга статті 656 Цивільного кодексу України).
Статтею третьою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року
№ 2658-III майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
Аналіз вказаних норм дає можливість дійти висновку, що за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року у справі №766/19919/18, під майновим правом потрібно розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16).
Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у зв'язку з нормами статей 177 - 179, 182 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 909/935/15.
З пункту 4.1. Договору № 2/Н від 18 жовтня 2018 року слідує, що майнові права за цим Договором передаються Продавцем Покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується Сторонами не пізніше 5 робочих днів з дати введення об'єкта нерухомості в експлуатацію за умови здійснення Покупцем оплати 100% загальної вартості.
При цьому позивачем не надано доказів підписання ним акту про передачу йому від ПП «Вега-груп» майнових прав на нежитлове приміщення, загальною площею 156,40 кв.м., на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 (секція 3) та доказів проведення державної реєстрації його права власності на зазначені вище нежитлові приміщення.
Щодо права власності відповідача ОСОБА_2 на нежитлові приміщення загальною площею 113,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , то суд зазначає таке.
На виконання укладеного між ПП «Вега-Груп» та ОСОБА_2 договором купівлі-продажу майнових прав № 7/Н від 05 липня 2021 року, між його сторонами складено акт прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення № 4-1 від 06 липня 2021 року, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 передані майнові права на не нежитлові приміщення загальною площею 113,9 кв.м. по АДРЕСА_1 . Сторонами засвідчено, що умови цього договору ними виконані в повному обсязі.
З відомостей з Державного реєстру речових прав слідує, що 08 липня 2021 року здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, загальною площею 113,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , секція 3В, приміщення 4-1. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2408103748000. У графі документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення № 4-1, виданий 06 липня 2021 року: договір купівлі-продажу майнових прав № 7/Н від 05 липня 2021 року.
Із зазначеного слідує, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку отримав право власності на новостворене нерухоме майно, про що свідчить відповідний запис з Державного реєстру речових прав № 2408103748000. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 909/935/15, від 10 квітня 2018 року у справі №910/25314/13.
Суд зазначає, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. За такого, слід встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Судом встановлено, що позивач не отримав права власності на нежитлові приміщення, тобто він не є їх власником в розумінні Цивільного кодексу України. За такого, позивач у цій справі не наділений правом звертатися до суду із позовом про передачу йому майна до особи, яка отримала право власності на це майно у визначеному законом порядку.
Із встановлених судом обставин вбачається, що умови договору купівлі-продажу майнових прав, укладених між ОСОБА_1 та ПП «Вега-груп» є невиконаними. Однак відповідних позовних вимог у цій справі, які б відповідали характеру договірних правовідносин у зв'язку з невиконання договору купівлі-продажу майнових прав, укладеним з ним, позивачем у цій справі не заявлялося.
У даному випадку має місце неспростована презумпція правомірності правочину, а саме договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ПП «Вега-груп» та ОСОБА_2 , який підлягає виконанню сторонами. Отже, нежитлові приміщення, які на праві власності належать ОСОБА_2 , не можуть бути у нього витребувані.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
На думку суду належним способом захисту прав позивача ОСОБА_1 у даному випадку є звернення з відповідним позовом про стягнення збитків за внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ним та ПП «Вега-груп».
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2022 року у зв'язку із розглядом справи № 490/1509/22 застосовано заходи забезпечення позову. Оскільки у цій справі судом ухвалено рішення по суті позовних вимог, відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України, застосовані судом заходи забезпечення позову слід скасувати.
Судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись статтями 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про передачу належної йому на праві приватної власності частки нежитлового приміщення, необхідних документів для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, зобов'язання звільнити нежитлові приміщення - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Шолох