Справа № 473/4194/23
РІШЕННЯ
іменем України
"16" жовтня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Кріпак Н.Г., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання,
ВСТАНОВИВ:
у серпні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на час продовження ним навчання в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку) відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час сумісного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досяг повноліття, проте навчається у Національному університеті цивільного захисту України (денна форма навчання). Строк закінчення навчання 30 червня 2026 року.
Посилаючись на те, що позивачка не має можливості самостійно утримувати сина, оскільки не працює в зв'язку з необхідністю здійснення догляду за молодшим сином, та не має додаткових доходів, остання вважала обґрунтованими вимоги до відповідача щодо стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина на час продовження ним навчання.
В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, зокрема з підстав, вказаних у відзиві на позов від 08 вересня 2023 року. При цьому зазначав, що ОСОБА_3 на даний час навчається у Національному університеті цивільного захисту України (денна форма навчання), за рахунок державного бюджету. На час навчання проживає в казармі, перебуваючи на повному державному забезпеченні. При цьому, відповідач добровільно надає матеріальну допомогу своєму сину, в тому числі здійснюючи грошові перекази безпосередньо на рахунок останнього. За таких обставин та з огляду на те, що син є повнолітньою особою та має право самостійно розпоряджатися наданими йому коштами, відповідач вважав, що позивачкою не доведено необхідності у стягненні аліментів на утримання повнолітнього сина на її користь.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в заяві на адресу суду просив про розгляд справи за його відсутності в зв'язку з перебуванням на навчанні. Позовні вимоги ОСОБА_2 не підтримав з огляду на надання йому допомоги батьком у добровільному порядку.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Так, ст.199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст. ст.199, 200 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів, як певний вік (від 18 до 23 років), продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі і наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Водночас обов'язок по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання дитини, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).
Відповідно до довідки навчального закладу від 24 червня 2023 року ОСОБА_3 є курсантом Національного університету цивільного захисту України (зарахований до навчального закладу 31.08.2022, наказ № 291 о/с від 19.08.2022), денна форма навчання. Рядовий служби цивільного захисту ОСОБА_3 навчається за рахунок державного бюджету та перебуває на повному державному забезпеченні (а.с.4). Отже, останній, будучі зареєстрованим за однією адресою з позивачкою, фактично проживає в іншій області, ніж його мати, тобто окремо, а саме за місцем знаходження навчального закладу.
Як зазначалося вище, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Відповідно до ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підтвердивши їх доказами (фактичними даними) з дотриманням вимог ст.ст.76-80 ЦПК України.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 зазначала, що вона не має можливості самостійно утримувати повнолітнього сина. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач добровільно надає кошти своєму сину (а.с.31-41) (підтверджено також третьою особою без самостійних вимог), тому доводи позивачки про те, що син перебуває виключно на її утриманні не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, з огляду на викладене, позивачка не довела необхідності у стягненні на її користь коштів на утримання повнолітнього сина, який проживає окремо від неї та отримує допомогу від батька в добровільному порядку. Разом з тим, обов'язок по утриманню повнолітнього сина, дочки, які продовжують навчання, в рівній мірі стосується обох батьків та покладається на них у межах своїх можливостей.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_3 не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на своє утримання.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 272, 273 України, суд
УХВАЛИВ:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення.
Суддя Л.В. Лузан