ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
іменем України
16 жовтня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/625/23
Головуючий у першій інстанції - Циганко М. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1111/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шарапової О.Л.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
секретар: Шапко В.М.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області.
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 червня 2023 року.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останньої аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 заробітку (доходу), починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття; залишити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з ним, вирішити питання судових витрат.
Вимоги мотивовані тим, що 30 серпня 1997 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них від шлюбу народився син ОСОБА_3 . У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 26 лютого 2022 року малолітній син разом зі ним перетнули кордон і станом на момент подачі позову проживають разом на території Швеції, а відповідачка проживає в іншій країні окремо від сина та чоловіка, згідно інформації із позовної заяви про розірвання шлюбу по справі №742/134/23. 03 лютого 2023 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області їх шлюб було розірвано, спільна дитина проживає з ним як в Україні, так і за кордоном, де виявляє бажання проживати надалі, перебуває на повному його утриманні та вихованні. Він просить залишити місце проживання (а не визначити) дитини у зв'язку з відсутністю спору між батьками дитини щодо місця проживання останньої.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що своїм рішенням суд першої інстанції позбавив його на справедливий суд. Судом проігноровано той факт, що дитина проживає з ним, зареєстрований з ним за однією адресою в Україні, а пізніше і в Швеції (тимчасова адреса у зв'язку з повномасштабним вторгненням окупанта на територію України, постійним ракетними обстрілами, в результаті чого він прийняв рішення вивезти дитину з території України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
Відповідно до витягу з Реєстру Прилуцької територіальної громади позивач та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.8,9,11).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 лютого 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) розірвано (а.с.73).
З інформації від 09.03.2023 №134 служби у справах дітей Прилуцької міської ради вбачається, що жодних відомостей стосовно родини, дитини служба надати не може, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліках служби у справах дітей міської ради не перебував і не перебуває, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 перебувають за межами України. Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини передбачено розгляд питання про визнання місця проживання дитини саме у разі виникнення спору між батьками. На даний час матеріали стосовно наявності спору у службу не надходило, жодної інформації стосовно родини хлопчика до служби не надходило, батьки на території міста не проживають, а тому відповідно служба у справах дітей Прилуцької міської ради не має правових підстав та можливості здійснити передбачені законодавством дії для підготовки висновку до суду щодо даного питання (а.с.30,31).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір.
Відповідачка повідомлена про час і місце розгляду справи з урахуванням приписів ст.. 131 ЦПК України ( а.с. 111, 112).
З таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Судом першої інстанції встановлено, що дитина проживає з позивачем; між сторонами відсутній спір щодо місця проживання малолітньої дитини.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про залишення місця проживання дитини з батьком, оскільки рішення суду в цій частині узгоджується з приписами законодавства та з матеріалами справи.
Проте, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів, виходячи з наступного.
За змістом ч.2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів слід скасувати та постановити нове рішення про задоволення цих вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 червня 2023 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 лютого 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 2684 грн.
В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
Головуюча: Судді: