Номер провадження: 22-ц/813/785/23
Справа № 495/8433/19
Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
13 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила стягнути з відповідача на її користь: матеріальну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля марки Nissan д/н НОМЕР_1 в розмірі 19 822 грн; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн; суму судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 768 грн 40 коп, посилаючись на те, що ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належить автомобіль марки Nissan д/н НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
29 липня 2019 року приблизно о 12 годині, знаходячись по вул. Лікарняної, 1 в с. Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області на території лікарні, ОСОБА_1 пошкодив належний ОСОБА_2 на праві приватної власності автомобіль марки Nissan Juke д/н НОМЕР_1 .
Вина відповідача у завданні матеріальної шкоди позивачу, яка виразилася у пошкодженні автомобіля підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2019 року по справі №495/7198/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Позивачка вказувала, що внаслідок неправомірних дій відповідача, пов'язаних із пошкодженням автомобіля їй була завдана матеріальна шкода у розмірі 19 822 грн, що підтверджується рахунком-фактури ТОВ «Елефант», яким визначений розмір грошових коштів, необхідний для відновлення пошкодженого автомобіля.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , які виразились у навмисному пошкодженні автомобіля, належному позивачу, остання, як власник майна, зазнала моральної шкоди, яка виразилась у душевних переживання в зв'язку з пошкодженням майна, а також протиправною поведінкою заподіювача шкоди, що призвела до пошкодження майна. Через пошкодження автомобіля, неможливість його використання, необхідність ремонту, а також вжиття заходів до захисту порушеного права було порушено звичайний життєвий уклад позивача, вказані обставини призвели до нервових хвилювань та позбавили позивача її можливості швидкого пересування.
Внаслідок вказаних обставин та вимог розумності і справедливості, позивач дійшла висновку, що розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду позивачу, яка є власником автомобіля, становить 5000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : матеріальну шкоду в розмірі 19 822 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні; моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень; витрати пов'язані з оплатою судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не врахував, що розмір визначеної моральної шкоди завищений позивачем та не підтверджений належними доказами. Також позивач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру матеріальних збитків. Крім того скаржник вважає, що суд першої інстанції не вмотивував своє рішення відповідно до вимог закону, а саме щодо задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 17, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 16 жовтня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належить автомобіль марки Nissan д/н НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.9-10).
29 липня 2019 року приблизно о 12 годині, знаходячись по вул. Лікарняної, 1 в с. Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області на території лікарні, ОСОБА_1 пошкодив належний ОСОБА_2 на праві приватної власності автомобіль марки Nissan Juke д/н НОМЕР_1 .
Вина відповідача у завданні матеріальної шкоди позивачу, яка виразилася у пошкодженні автомобіля підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2019 року по справі №495/7198/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.11-12).
Позивачка вказувала, що внаслідок неправомірних дій відповідача, пов'язаних із пошкодженням автомобіля її була завдана матеріальна шкода у розмірі 19 822 грн, що підтверджується рахунком-фактури ТОВ «Елефант», яким визначений розмір грошових коштів, необхідний для відновлення пошкодженого автомобіля (а.с.13-14).
За твердженням позивачки, внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися у навмисному пошкодженні належного її автомобіля, вона зазнала моральної шкоди, яка виразились у душевних переживаннях, неможливістю користування транспортним засобом, необхідністю ремонту, а також вжиття заходів до захисту порушеного права порушили її звичний життєвий уклад, що призвело до нервових хвилювань. Розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 5000 грн.
Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_2 з відповідною позовною заявою до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, про що висловив свою правову позицію Верховний Суд України (судова колегія з цивільних справ) в ухвалі від 21.12.2005 року.
Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається із позовних вимог ОСОБА_2 , вона просила суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19 822 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн, відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Елефант» №СФ-СФ00023640 від 30 липня 2019 року, з якого вбачається вид виконаних робіт та вартість запчастин.
Також ОСОБА_2 просила суд першої інстанції стягнути на її користь з ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Згідно із п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як стверджує позивачка, незаконна поведінка ОСОБА_1 призвела до того, що вона була позбавлена на тривалий час можливості користуватися автомобілем за його призначенням, перенесла душевні страждання, викликані дискомфортом та порушенням нормальних життєвих зв'язків, змушена була неодноразово здійснювати пошук необхідних для ремонту запчастин.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд першої інстанції, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим такий позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Проте, колегія суддів вважає за справедливе застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі враховано норми матеріального права та процесуального законодавства.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).
На виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21 (провадження №61-3943св22).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, дії позивача та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 5000,00 грн до 1000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач наданий позивачем розрахунок завданої матеріальної шкоди не спростував та свого контрозрахунку не надав.
Відповідачем у відповідності з вимогами ст. 81 ЦПК України не надано суду будь-яких належних та переконливих доказів, які б спростовували зазначені в рахунку-фактури кількість та вартість наданих робіт, й обсяг робіт по відновленню автомобіля, або підтверджували інший розмір завданої внаслідок ДТП шкоди, ніж та, що встановлена матеріалами справи.
Тому доводи апеляційної скарги щодо незгоди із розміром матеріальної шкоди, посилання на те, що вказана сума є завищеною не підтверджуються будь-якими належними доказами у справі.
Так, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі N 753/21177/16-ц, судом зазначено, що усунути розбіжності при визначенні матеріального збитку можливо шляхом призначення у справі відповідної експертизи.
Відповідач не був позбавлений права подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення у відповідності до вимог ст. 106ЦПК України. Однак вказане зроблено не було, більше того відповідач не звертався з клопотанням про призначення такої атотоварознавчої експертизи.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині матеріальної допомоги неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки районного суду в цій частині не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для часткового скасування та зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення в цій частині.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року змінити, зменшивши розмір суми відшкодування моральної шкоди, з 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень) до 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький