Суддя Шевченко С. В.
Справа № 644/1718/23
Провадження № 2/644/596/23
02.10.2023
РІШЕННЯ
іменем України
02 жовтня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: судді Шевченка С.В., за участю секретаря с/з Кузьміної Ю.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,
учасники судового розгляду: позивач та відповідач
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подав до суду вказаний вище позов, в якому, відповідно до кінцевої редакції, просив стягнути з ОСОБА_2 37 930 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн на відшкодування витрат з оплати правничої допомоги та 1073 грн 60 к. на відшкодування витрат з оплати судового збору.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 20.11.2022 о 12 годині 15 хвилин в районі будинку АДРЕСА_1 сталася ДТП в результаті якії був пошкоджений належний йому автомобіль «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_1 . За результатами відновлювального ремонту він поніс витрати на його оплату в розмірі 37 930 грн. Оскільки судовим рішенням ОСОБА_2 визнано винуватим у ДТП, тому він просить стягнути понесені витрати з відповідача.
Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що вартість витрат, які ОСОБА_1 поніс в результаті оплати відновлювального ремонту транспортного засобу є завищеною, так як характер і обсяг пошкоджень автомобілю позивача був незначним і не може становити таку вартість.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що 20.11.2022 о 12 годині 15 хвилин в районі будинку АДРЕСА_1 сталося зіткнення автомобілю «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та автомобілю «Ниссан Х-Трейл», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Автомобілям було завдано механічних пошкоджень. Винуватцем у ДТП є водій ОСОБА_2 .
Наведені вище обставини підтверджуються рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.12.2022, яке набрало законної сили.
З наданої позивачем калькуляції № КА-0000061 від 25.11.2022 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобілю «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_2 , становила 37100 грн. 30.09.2023 виконавець відновлювальних робіт ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписали акт виконаних робіт № ЗА-0000050, яким було остаточно визначено обсяг використаних запчастин та виконаних робіт по ремонту належного позивачеві транспортного засобу. Відповідно до вказаного акту загальна вартість ремонту склала 37930 грн., які були сплачені ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується копією чеку № 1283276548 від 30.08.2023.
На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що між сторонами склались спірні правовідносини з відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує такі норми матеріального права та судову практику.
Пункт 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, яким встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Системний аналіз статті 22 ЦК України та частини другої статті 1192 ЦК України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі,дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Зважаючи на те, що позивачем були понесені витрати на відновлення попереднього, до ДТП, стану транспортного засобу, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача вартості понесених витрат на виконання робіт для відновлення пошкодженого майна, оскільки дані вимоги підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами, які були надані суду.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів, на які він посилався в обґрунтування заперечень проти позову.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відтак, витрати позивача з оплати судового збору в розмірі 1073 грн 60 к., понесення яких підтверджується квитанцією № 16 від 01.07.2023, підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За результатами розгляд справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.
Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Так на підтвердження здійснених позивачем витрат у розмірі 3000 грн на правничу допомогу надано квитанцію № 283874 від 01.02.2023 про оплату послуг адвоката Склярук Т.Я. за консультацію та написання позову.
Зважаючи на те, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу і їх розмір є співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн у якості компенсації витрат, понесених останнім на оплату правничої допомоги.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37 930 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн на відшкодування витрат з оплати правової допомоги та 1073 грн 60 к. на відшкодування витрат з оплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складений 09.10.2023.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомий.
Суддя С.В. Шевченко