Кримінальне провадження №629/5757/23
Номер провадження 1-кп/629/217/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12023221110000665 від 11.07.2023, яке надійшло з Лозівської окружної прокуратури Харківської області 28.09.2023, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Садове, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, із загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.2 КК України, -
встановив:
Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно зі ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст.87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Згідно зі ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Відповідно до ст.89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смутах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації, тощо.
Однак, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства, ОСОБА_4 , в кінці квітня місяця 2023 року, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,5816 га, яка розташована у прибережно-захисній смузі водного об'єкту - каналу Дніпро-Донбас, розташованого поблизу с. Надеждівка Лозівського району Харківської області, на території Надеждівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади Харківської області, здійснивши на вказаній земельній ділянці посів сільськогосподарської культури - ячменю, що потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація, тощо), таким чином самовільно зайнявши вказану земельну ділянку в прибережній захисній смузі каналу Дніпро-Донбас площею 0,5816 га, чим заподіяв майнову шкоду Управлінню каналу Дніпро-Донбас в сумі 4754 гривні 62 копійки.
Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, підтвердив, що вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах, у вчиненому щиро розкаялася та в судовому засіданні дав покази, що навесні він засіяв ячменем земельну ділянку, яка знаходиться біля каналу, не маючи на цю землю ніяких дозвільних документів, після чого до нього приїхав дільничний та повідомив, що ця земельна ділянка перебуває в охоронюваній зоні.
Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, цивільний позов не заявляв.
Враховуючи зізнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого та матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ст.197-1 ч.2 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про спрямованість умислу на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.4 ст.12 КК України він вчинив злочин, що відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, не працює, одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин що пом'якшують і відсутністю обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, враховуючи висновок органу пробації, викладений в досудовій доповіді, з врахуванням принципу справедливості, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України, звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.69,69-1 КК України, суд не вбачає.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової економічної експертизи №СЕ-19/121-23/19753-ТВ від 12.09.2023 в сумі 3824,00 грн.
Цивільний позов та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.197-1 ч.2 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання, якщо ОСОБА_4 протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нових злочинів та виконає обов'язки, покладені на нього судом.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової економічної експертизи №СЕ-19/121-23/19753-ТВ від 12.09.2023 в сумі 3824 грн., перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1