Справа № 953/1997/23
н/п 2-а/953/109/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кучерука Максима Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Харкова із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кучерука М.В., відповідно до якого просить визнати протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кучерука М.В. щодо винесення стосовно ОСОБА_1 постанови серії ЕАС №6596077 від 25.02.2023 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.2 ст.122 КУпАП, судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 25.02.2023 о 14 год. 14 хв. відносно нього інспектором Управління патрульної поліції в Харківської області ст. лейтенантом поліції Кучеруком М.В. винесена постанова серія ЕАС №6596077 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) у вигляді штрафу у сумі 510 грн. за порушення 25.02.2023 о 14 год. 05 хв. п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, тобто, рух на заборонений (жовтий) сигнал світлофора.
Вказує, що відповідно до п. 8.7.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 STOP, якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. При цьому, відповідно до п. 8.7.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як зазначає позивач, у його випадку, від'їхавши від магазину «INTERTOР» по пр. Науки, 12, рухаючись на автомобілі «КIA Cerato», р.н. НОМЕР_1 , по правій крайній смузі, збираючись виконати поворот направо на вул.Культури, він почав перетин стоп-лінії світлофора на зелений сигнал світлофору (жовтий сигнал ввімкнувся під час перетину стоп-лінії). При цьому, він рухався зі швидкістю, яка навіть при екстреному гальмуванні (необхідно зазначити, що в умовах ожеледиці при температурі близької до 0 градусів Цельсія екстрене гальмування вкрай небезпечно і його не бажано застосовувати) не надавала йому можливості зупинити автомобіль на місці, передбаченому п..8.7.10 ПДР. Зазначений вище п. 8.10.11 ПДР передбачає, що в даної дорожньої обстановці навіть в разі ввімкнення жовтого сигналу світлофору він повинен був завершити поворот направо на вул. Культури. На заперечення водія працівники патрульної поліції заявили, що він їхав зі швидкістю «3 км на годину», що також заперечує відеозапис, на якому зареєстровано, що під час перетину стоп-лінії світлофору швидкість автомобіля складала близько 30 км на годину.
Також позивач вказує, що у теперішній час тимчасово Управління патрульної поліції в Харківській області (далі - УПП) розміщується за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 28. В понеділок 27.02.2023 він прибув за вказаною адресою з метою подати скаргу на дії працівників поліції, а також інформаційний запит на отримання копії відеозапису, на підставі якого була винесена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення, але понеділок є вихідним днем, у який офіс УПП є закритим. У зв'язку з тимчасовим неприйманням скарг через канцелярію УПП 28.02.2023 скарга на дії працівників поліції, а також інформаційний запит були направлені поштою. 17.03.2023 він отримав лист від УПП за підписом заступника начальника Я. Диняка, у якому позивачу рекомендувалося звернутися до адміністративних судів для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та «до вищестоящого органу державної влади уповноваженого на вирішення таких спорів». Також він отримав CD-диск лише з відеозаписом його спілкування з патрульними поліцейськими під час оформлення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення але не відеозапис, на підставі якого була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2023, визначено головуючого суддю у справі: ОСОБА_2.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.03.2023 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова, 12.04.2023 визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: звільнення з посади, Відповідно до п.2.3.50 Положень про автоматизовану систему документообігу суду винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи (рішення Вищої ради правосуддя №325/0/15-23 від 11.04.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського районного суду м.Харкова у відставку»).
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.04.2023 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кучерука Максима Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - прийнято до провадження судді Київського районного суду м. Харкова Лисиченко С.М., призначено судове засідання.
18.04.2023 засобами поштового зв'язку з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача вказує, що не погоджується із заявленим позовом та позовні вимоги не визнає, виходячи з наступного.
Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.
25.02.2023, о 14 год. 14 хв. на перехресті проспекту Науки та вулиці Культури, водій ОСОБА_1 рухаючись на транспортному засобі KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив поворот праворуч, проїхавши перехрестя на жовтий сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3. г) Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України). Зазначений транспортний засіб був зупинений на підставі пункту третього частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) за адресою місто Харків, вулиця Культури, поблизу будинку № 17 . Інспектор підійшов до водія, ним виявився позивач ОСОБА_1 , представився, пояснив причину застосування превентивних поліцейських заходів, а також довів до відома позивача нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи, з повідомленням про проведення відеофіксації відповідно до статті 40 Закону. На підставі пункту другого частини першої статті 32 Закону, інспектором було висунуто вимогу до позивача про пред'явлення документів, що посвідчують його особу та відповідне право, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, відповідно. Позивачем було надано вищевказані документи, тим самим було ідентифіковано особу позивача. Інспектор, встановивши, що дана подія має цілісний склад адміністративного правопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП, розпочав підготовку до розгляду справи. Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись статями 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП. Позивачеві в повному обсязі роз'ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, тому була винесена постанова серії ЕАС № 6596077. При винесенні цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. У зв'язку вищевказаним, вважає, що позовна заява позивача щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕАС № 6596077 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
Щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух». Відповідно до статті 1 Закону України «Про дорожній рух» цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством. У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Наказ №1395). Звертає увагу суду на додаток №1, що є відеозаписом, який зроблено на відеореєстатор ХІАОМІ, і на якому чітко відображено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що знайшло своє відображення в оскаржуваній постанові. На відеозаписі «Фіксація правопорушення» (додається до відзиву), можна чітко побачити, що службовий транспортний засіб наближається до перехрестя проспект Науки та вулиці Культури. В правій крайні смузі руху був припаркований транспортний засіб KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згодом почав рух. Але в момент, коли вищевказаний транспортний засіб під керуванням позивача почав рух, на світлофорі відбулась зміна сигналів з зеленого на жовтий. Зміні сигналів передував мигаючий зелений сигнал світлофора, з додатковим інформуванням тривалості такого сигналу шляхом зворотного відліку. Позивачу, у відповідність із вимогами пунктів 8.7.3 (а, в, г), 8.10 ПДР України, при ввімкненні зеленого миготливого сигналу світлофора належало оцінити дорожньо-транспортну ситуацію, яка склалася (з урахуванням відстані до перехрестя й наступної зміни сигналів світлофора на жовтий і червоний), щоб до моменту ввімкнення забороняючого рух жовтого сигналу світлофора зупинити автомобіль до перехрестя. Водночас, зупинка автомобіля позивача перед світлофором на жовтий сигнал не створила б перешкод ні іншим транспортним засобам (які буди відсутні, як попереду автомобіля позивача так і позаду). Автомобіль яким керував позивач не тільки не зменшив швидкість перед виїздом на перехрестя, не переконавшись перед цим, що нікому не заважає та не створює аварійну ситуацію, а й збільшив її на самому перехресті. Таким чином, з вищезазначеного слідує, що позивач, під'їжджаючи до світлофору на перехресті проспекту Науки та вулиці Культури, повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному пунктом 8.10 ПДР України при увімкнені жовтого сигналу світлофора. Позивач вищезазначених вимог ПДР не виконав, та доказів про неможливість зупинитися у визначеному ПДР місці при проїзді перехрестя, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надав. Позивач обґрунтовує своє діяння тим, що на швидкості 30 км/год він не зміг би зупинити транспортний засіб в місці, що передбачене пунктом 8.10 ПДР України, тому він продовжив рух на жовтий сигнал світлофора, спираючись на пункт 8.11 ПДР України. Але даний пункт ПДР України розрахований на забезпечення безпеки дорожнього руху під час різко виниклої, близької до аварійної, ситуації, а не на свавільне уникнення від адміністративної відповідальності. Посилання позивача на пункт 8.11 ПДР України, являє собою ніщо інше як використання недозволеної форми поведінки з правовим обґрунтуванням дій, що за своєю правовою природою називають зловживання правом. Відсутність подібних правових позицій Верховного Суду перешкоджає прогнозованості та стабільності судової практики і, що головніше, не надає зовнішнім адресатам (громадянам, інститутам громадянського суспільства, органам державної влади) правових орієнтирів у їхній діяльності, тому виникають подібні спірні правовідносини, щодо застосування окремих правових норм. У пунктах 91, 92 рішення у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що говорячи про "закон", ст. 7 посилається на те ж поняття, на яке Конвенція всюди у своєму тексті посилається при використанні цього терміну, поняття, яке включає законодавство та судову практику і передбачає вимоги щодо якості, особливо такі як доступність і передбачуваність. Логічним наслідком того принципу, що закони повинні мати загальне застосування, є те, що формулювання законодавчих актів не завжди є чітким. Одним із стандартних методів регулювання нормами права є використання загальних категорій на відміну від вичерпних списків. Відповідно, багато законодавчих актів неминуче виписані з використанням таких термінів, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їх тлумачення та застосування є питанням практики. Як би чітко не була сформульована норма права, в будь-якій системі права, існує неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба в з'ясуванні сумнівних моментів і адаптації до мінливих обставин. Знову ж таки, хоча визначеність є вельми бажаною, її може супроводжувати надмірна жорсткість, тоді як закон повинен бути в змозі адаптуватися до мінливих обставин. Тому, аргументація позивача з посиланням на пункт 8.11 ПДР України, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, адже це створить судову практику, в основу якої було закладено зловживання правом. У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. В цьому випадку, оскаржувана постанова винесена відповідно до КУпАП, а розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же кодексом. Під час розгляду справи інспектор з'ясував, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього у вчиненні правопорушенні, а також з'ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Звертає увагу суду на те, що позивачем не було надано жодних доказів відносно того, що він проїхав перехрестя проспекту Науки та вулиці Культури - без порушень ПДР України.
Щодо вимоги позивача визнати дії інспектора незаконними.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Виходячи з викладеного саме скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що відповідає завданням адміністративного судочинства. Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом в якості відповідача повинен зазначити орган, а не посадову особу. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020. В зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу. Отже, інспектор не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Стаття 286 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином виходить, що позовна вимога про визнання дій інспектора незаконними суперечить положенням статті 286 КАС України, а отже не може підлягати задоволенню.
Виходячи з викладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
03.05.2023 до суду поштовим зв'язком надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , де позивач вказує на те, що наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис. Відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення ним правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕАС №6596077 від 25 лютого 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. У постанові серії ЕАС №6596077 від 25 лютого 2023 року не міститься посилання на технічний засіб, яким здійснювалася фіксація порушення ПДР, у графі 7 постанови «До постанови додаються» не міститься посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, на наданому відеозапису не видно зеленого миготливого сигналу світлофору, також як видно, що на жовтий сигнал світлофору після перетину стоп-лінії керований позивачем автомобіль проїхав близько 8 метрів і при цьому рухався зі швидкістю далеко не 3 км/год. На відео його спілкування з патрульними поліцейськими під час оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення чітко видно, що працівник поліції багато разів на протязі 4 хвилин переглядав запропонований відеозапис, нібито мав сумніви щодо його змісту, при цьому проводив чисельні маніпуляції на пристрої, на якому він бачив відеозапис.
Виходячи з викладеного, позивач просить задовольнити його позов.
У судове засідання, призначене на 02.10.2023, позивач не з'явився, про дату, час і місце проведення підготовчого розгляду повідомлений в установленому законом порядку та належним чином. Позивач ОСОБА_1 подав до канцелярії суду письмову заяву з проханням провести судовий розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі. Звертає також увагу на те надану ним в якості доказу інформацію щодо роботи світлофора на перехресті вул.Культури та пр.Науки.
Відповідач інспектор 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кучерук М.В,, у судове засідання, призначене на 02.10.2023, не з'явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Представники відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання, призначене на 02.10.2023, не з'явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАС №6596077 від 25.02.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 25.02.2023 14:05:09, м.Харків, проспект Науки, 12 водій ОСОБА_1 , керуючи тз KIA CERATO, НОМЕР_2 , проїхав на заборонений стигнал світлофора, а саме жовтий, чим порушив п.8.7.3.г.ПДР - Порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал,що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Зазначений автомобіль був зупинений інспектором роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кучеруком М.В., який на місці зупинки транспортного засобу, 25.02.2023 виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 8.7.3.г. ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353 (далі Закон № 3353) , встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 ( далі - ПДД).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 8.7.3.г. ПДР України, світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні. Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Згідно із ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно із ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис на DVD-диску.
Наданий відповідачем відеозапис на DVD-диску підпадає під визначення електронного доказу встановлене ст.99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Як встановлено судом, шляхом огляду змісту DVD-диску, на відеозапису наявнийй цифровий підпис як їх автора так і особи, вповноваженої на виготовлення копії відеозапису.
Разом з цим , відомості про технічний засіб, яким здійснено цей запис, взагалі не внесені до оскаржуваної постанови.
При цьому, приписами ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд наголошує про наявність процесуального обов'язку відповідачів, передбачений ч.2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем відеозаписів в якості доказу.
Інших доказів вчинення позивачем порушення п. 8.7.3. г. Правил дорожнього рух, крім відеозапису (пояснень водія, показань свідків тощо), відповідачем до матеріалів справи не надано.
Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб'єктом владних повноважень у своєму рішенні.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, на відповідача покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
У даній справі, суб'єкт владних повноважень не виконав даного обов'язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Враховуючи викладене суд вважає, що вчинення ОСОБА_1 порушення п. п. 8.7.3. г. ПДР України не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана є неправомірною та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 19.02.2020 по справі № 524/1284/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ч.5ст.242 КАС України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 286 КАС України, які містять вичерпний перелік рішень, який суд має право прийняти за результатом розгляду справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій протиправними - відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2 ,3, 77, 94, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. 9, 33, ч.8 ст.121, 222, 251, 258, 280, 283, КУпАП, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кучерука Максима Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАС №6596077 від 25.02.2023 про накладення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 510,00 грн., за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1- Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Відповідач 2 - інспектор роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Кучерук Максим Володимирович, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Суддя- С.М. Лисиченко