Справа № 638/6472/19
Провадження № 2/638/469/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Кутоманової К.С., Кріцак А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дружину під час її вагітності, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти під час вагітності в розмірі 20 000,00 грн., щомісяця, починаючи з дня звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною трьох років.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі від 04.04.2018 року. Після того, як відповідач дізнався про вагітність позивачки, почав вимагати розірвання шлюбу між ними, однак зважаючи на вагітність ОСОБА_1 державним органом РАЦС було відмовлено у прийнятті такої заяви. Таке бажання відповідача виникло у зв'язку із небажанням більше мати дітей, оскільки він вже має дитину від першого шлюбу. Як пояснює позивач, з грудня місяця 2018 року відповідач відмовляє їй в матеріальному забезпеченні, чим ставить у скрутне матеріальне становище, оскільки із вагітністю ОСОБА_1 позбавлена можливості працювати та забезпечувати себе самостійно. Крім того, як вказує позивач, вона є інвалідом 3 групи безстроково, але її пенсії не вистачає на повноцінне медичне забезпечення та харчування в період вагітності. Той факт, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу підтверджується трудовим договором, відповідно до якого ОСОБА_4 працює інспектором-технологом із добовим окладом 100 дол. США. Як зазначає ОСОБА_1 , щомісяця відповідач отримує близько 26 132 дол. США. Враховуючи вищевикладене, позивач змушена звернутись із позовною заявою до суду.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_4 на користь позивача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з 03.05.2019 року та до досягнення дитиною трьох років.
В подальшому відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що 04.04.2018 року віy зареєстрував шлюб із позивачем. Після реєстрації шлюбу йому стало відомо, що ОСОБА_1 одружилась з ним без мети створення сім'ї, а з метою уникнення кримінального переслідування в країнах Європейського Союзу. Крім того, зазначає, що з кінця жовтня - початку листопада 2018 року він разом зі своєю донькою від першого шлюбу переїхали до свого дому та з того часу з позивачем спільно не проживають. Вважає, що ОСОБА_1 завагітніла під час його поїздки за кордон, а отже він не є батьком дитини, у зв'язку з чим ним подано позов про оспорювання батьківства. Також вказує, що позивачем надано до суду неправдиві відомості щодо його доходу, оскільки трудовий договір наданий позивачем є лише проектом та в такій редакції так і не був узгоджений. Зазначає, що в нього на утриманні знаходиться його малолітня донька, яка живе разом з ним та якою він опікується самостійно, так як її мати ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав за рішенням суду.
Після скасування заочного рішення ухвалою суду від 14.08.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.02.2021 року провадження у цивільній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №638/11280/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства.
Ухвалою суду від 03.11.2022 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.02.2023 року витребувано з Центру обслуговування платників Шевченківської Державної податкової інспекції ГУДПС у Харківській області інформацію про доходи ОСОБА_4 за період з 2019 року по 2022 рік включно.
Ухвалою суду від 05.06.2023 року витребувано з АТ «Державний ощадний банк України» копії документів на підтвердження наданих грошових коштів в кредит ОСОБА_4 за період з 01.01.2019 року по 30.09.2022 року.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року повторно витребувано з АТ «Державний ощадний банк України» копії документів на підтвердження наданих грошових коштів в кредит ОСОБА_4 за період з 01.01.2019 року по 30.09.2022 року.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року витребувано з АТ КБ «Приват Банк'відомості про рух коштів по всім поточним рахункам, що відкриті на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме не заперечувала щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень щомісячно.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом на підставі документів, що містяться в матеріалах справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 квітня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №781
На момент звернення до суду у травні 2019 року позивач перебувала у стані вагітності строком 19-20 тижнів, що підтверджується довідкою ВКК№353.
Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 13.09.2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_6 . Крім того, у відповідності до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_6 зареєстрований та мешкає разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.12.2021 року, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12.10.2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно зі статтею 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання
Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини можливості чоловіка надавати таку допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював за контрактом з 15.10.2017 року по 31.12.2019 року, про що свідчить копія трудового договору, що міститься в матеріалах справи, та відповідно до якого відповідач займав посаду інспектора технолога в компанії «Bureau Veritas» з добовим окладом 100 доларів США (з 15.10.2017 року) та 104 доларів США (з 11.10.2018 року). Також вказані обставини представник відповідача не заперечувала під час судового засідання.
Згідно наданої інформації від АТ КБ «Приват Банк» про рух коштів по всім поточним рахункам за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року, ОСОБА_4 дійсно отримував грошові перекази у доларах США від компанії «Bureau Veritas» та мав два відкритих валютних рахунка.
Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_4 за період з І кварталу 2019 року по 3 квартал 2022 року отримав дохід в загальній сумі 539 699,65 грн., з яких: 348 468,26 грн. дохід від продажу рухомого майна, 67 304,67 грн. - заробітна плата за 4 квартал 2020 року у ТОВ «ОЛСІДЗ БЛЕК СІ» (дата звільнення 11.01.2021 року), 22 432,81 грн. - заробітна плата за 4 квартал 2020 року у «БЛЕК СІ ОІЛ ІНДАСТРІ» (дата звільнення 11.01.2021 року). З 14.01.2021 року по лютий 2022 року ОСОБА_4 отримував дохід у виді заробітної плати у ТОВ «БІОЛЕКС ТЕКНОЛОДЖІЗ», що у сукупному розмірі склав 88 971,58 грн.
В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що грошові кошти у сумі 67 304,67 грн. та 22 432,81 грн. не є заробітною платою, а є кредитними коштами наданими ОСОБА_4 АТ «Державний ощадний банк України».
На виконання ухвали суду про витребування інформації, АТ «Державний ощадний банк України» надано до суду диск, на якому міститься копія кредитного договору, укладеного між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 №0321_016 від 11.12.2020 року згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 дійсно має кредитне зобов'язання перед АТ «Державний ощадний банк України», однак отримані кошти у розмірі 50 000,00 грн. не мають відношення до отриманих сум доходу, вказаних у вищезазначеній виписці про доходи останнього, отриманої з Державної податкової служби України ГУДПС у Харківській області на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Відповідно до п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що у відповідача на утриманні є донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.08.2010 року.
Згідно копії заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24.12.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, та позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав у відношенні неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом також враховано той факт, що позивач є інвалідом 3 групи безстроково, що підтверджується довідкою серії МСЕ-№053727, виданою міжрайонною нейроофтальмологічною медико-соціальною експертною комісією.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що відповідач є особою працездатного віку, відомостей про незадовільний стан здоров'я або щодо наявності інвалідності суду не надав, отримує дохід, а отже має змогу сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання під час вагітності та до досягнення їх спільною дитиною трьох років.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
За таких обставин, на підставі досліджених доказів і встановлених обставин справи та, враховуючи інтереси неповнолітнього сина сторін, а також інтересів позивача та відповідача, який має забезпечувати позивача до досягнення їх сином трирічного віку, а також враховуючи матеріальний стан відповідача та факт перебування на утриманні останнього іншої дитини, суд приходить до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтованим буде стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини під час її вагітності в розмірі 3000,00 гривень щомісячно, починаючи з 03.05.2019 року та до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 75, 84 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 82, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дружину під час її вагітності - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 03.05.2019 року та до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 180 (сто вісімдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 16.10.2023 року.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк