УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також потерпілого ОСОБА_11 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2021 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2021 року залишено без задоволення заяви потерпілого ОСОБА_11 , засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.11.2014, вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 02.02.2015 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.06.2015.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить переглянути вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.11.2014, вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 02.02.2015 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.06.2015 та скасувати вищевказані рішення. Визнати ОСОБА_12 винним за ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_11 просить ухвалу скасувати та ухвалити вирок про невинуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у заволодінні його автомобілем.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 зазначив, що за епізодом заволодіння автомобілем ОСОБА_11 засудженим стало відомо в кінці грудня 2020 на початку січня 2021 року, оскільки ОСОБА_13 про вказаний злочин особисто повідомив потерпілого під час спільного відпочинку, вказавши, що саме він заволодів його транспортним засобом.
Пояснив, що ОСОБА_11 повідомив про цю обставину матері одного із засуджених, а саме: ОСОБА_14 , яка розповіла це своєму сину ОСОБА_10 . Вказав, що про ці обставини не було відомо ні суду, ні обвинуваченим, ні потерпілому на час розгляду справи.
По епізоду заволодіння транспортним засобом ОСОБА_15 захисник зазначив, що ним заволодів ОСОБА_16 . Про вказане ОСОБА_17 ні під час слідства, ні під час судового засідання не повідомляв працівникам поліції та засудженим, оскільки після початку досудового розслідування з місця мешкання втік і більше засуджених не бачив, а розповів про все лише в кінці грудня 2020 на початку січня 2021 своїй матері.
По епізоду заволодіння транспортним засобом ОСОБА_18 , захисник вказав, що транспортним засобом заволодів лише ОСОБА_9 , який доставив вказаний автомобіль в район с. Червона Зірка. ОСОБА_10 до викрадення транспортного засобу ОСОБА_18 не причетний.
Зазначив, що засуджені під час розгляду справи давали показання про свою причетність до заволодіння вказаними автомобілями, з метою не притягнення до кримінальної відповідальності меншого брата ОСОБА_10 - ОСОБА_19 , а також вважали, що їм призначать покарання не пов'язане з позбавленням волі через співпрацю зі слідством, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_20 назвали місце стоянки викрадених автомобілів, які мали на меті добровільно повернути транспортні засоби.
На думку захисника, в заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами ставилось питання про наявність суттєвих обставин вчинення злочинів іншими людьми. Дані докази, як вважає захисник, є суттєвими. Надати їх раніше під час судових розглядів та перегляду вироку не було можливості в силу того, що про них не було відомо раніше.
Вважає висновки суду першої інстанції про те, що на час ухвалення вироку засудженим було відомо про вищевказані обставини, необґрунтованими, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було відомо, що не вони вчинили усі інкриміновані їм злочини. Проте, хто саме їх вчинив, засудженим відомо не було.
Також додав, що для потерпілого ОСОБА_11 нововиявленими були обставини, які на час розгляду справи в суді першої інстанції не були відомі ні суду, ні йому, оскільки обвинувачені надавали неправдиві показання стосовно вчинення ними спільно незаконного заволодіння трьома транспортними засобами.
Захисник ОСОБА_7 , зазначивши аналогічні доводи щодо обставин заволодіння транспортними засобами, не погоджується з висновками суду, що лише процесуальне рішення може стати основою для визнання доказу належним та допустимим. Вважає, що показання потерпілого, свідків, обвинувачених мають оцінюватися нарівні з іншими доказами, в тому числі, і оформленими в процесуальні рішення.
Вказує, що судом поставлено під сумнів показання всіх осіб, які брали участь в судових засіданнях при перегляді вироку за нововиявленими обставинами, оскільки між ними є дружні і родинні відносини, що на думку захисника, не відповідає дійсності. Зазначила, що потерпілий ОСОБА_11 не перебував у дружніх чи родинних відносинах із засудженими, а свідок ОСОБА_13 взагалі з ними не був знайомий.
Вважає, що визнання вини обвинуваченими під час судового розгляду була викликана правовою необізнаністю та довірою до слідчого, який запевнив, що взявши на себе вину, їм призначать покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_8 , зазначивши аналогічні доводи, додає, що суд не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Суд лише перелічив ці докази, однак не надав їм належної оцінки та не проаналізував, а частина з них взагалі не була відображена в ухвалі суду.
Потерпілий ОСОБА_11 вважає інформацію про заволодіння його транспортним засобом ОСОБА_13 нововиявленою обставиною, оскільки йому раніше про це нічого не було відомо, тому він не міг повідомити про ці обставини в поліцію.
Вказав, що в ухвалі суду не зазначено, чому його доводи не є нововиявленими обставинами.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Потерпілий ОСОБА_11 , а також засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до суду із заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 , викладені в заявах, зводяться до того, що злочини фактично вчинені іншими особами (по факту незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_18 - лише одним ОСОБА_9 ), однак вони не підтвердженні належними та допустимими доказами, якими в даному випадку, на думку суду першої інстанції, повинно бути винесене процесуальне рішення в порядку, передбаченому КПК України.
Суд вважав, що показання самої лише особи, яка визнає свою вину, не можуть бути достатнім доказом доведення неправильності вироку, що належить переглянути за нововиявленими обставинами. Суд також врахував обставини, що засудженні при ухваленні судових рішень повністю визнавали свою вину, не висловлювали жодних заперечень, а також наявність між даними особами дружніх і родинних відносин (що викликає сумнів в достовірності цих обставин).
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент ухвалення відповідних судових рішень, ці обставини були відомі самим засудженим (вчинення злочинів іншими особами), а відтак підстави наведені засудженими не є нововиявленими обставинами в розумінні положень, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України та не є обставинами, що відповідають критеріям, передбаченим п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи про що свідчать розписки, що повернулись на адресу суду. Заяву про бажання приймати участь під час апеляційного розгляду не подавали.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив ухвалу залишити без змін.
Потерпілий ОСОБА_11 надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення заяв потерпілого ОСОБА_11 , а також засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, є правильним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Нововиявленими обставинами визнаються:
штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
При прийнятті рішення суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність нововиявлених обставин в розумінні вищевказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.11.2014 засуджено:
ОСОБА_9 за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України;
ОСОБА_10 за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно вироку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були засудженні за вчинення злочинів, що мали місце за наступних обставин:
08.09.2014 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за попередньою змовою незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_11 .
09.09.2014 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за попередньою змовою незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_15 .
09.09.2014 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за попередньою змовою незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_18 .
Крім того, 09.09.2014 ОСОБА_10 таємно викрав із салону автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомагнітолу, що належала ОСОБА_15 , а також таємно викрав із салону автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомагнітолу «FAVORIT F8030», яка належала ОСОБА_11 .
Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 02.02.2015 вищевказаний вирок Баштанського районного суду Миколаївської області 26.11.2014 скасований в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку, яким визначено обом засудженим такі ж покарання, як і судом першої інстанції, але без застосування положень ст. 75 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.06.2015 вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 02.02.2015 залишено без змін.
Потерпілий ОСОБА_11 , а також засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до суду із заявами про перегляд вищевказаних судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 4, 5 ст. 462 КПК, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Таким чином, перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій), виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Судом першої інстанції встановлено, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами мотивовані тим, що фактично незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належного ОСОБА_11 , нібито вчинене ОСОБА_13 , який розповів про це в ході розмови потерпілому ОСОБА_11 на початку січня 2021 року, який в свою чергу розповів про це родичам засуджених;
Незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належного ОСОБА_15 було вчинене ОСОБА_21 , який розповів про це лише в кінці грудня 2020 року матері ОСОБА_14 . В свою чергу, незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_18 в дійсності мало місце вчинення нібито лише одним ОСОБА_9 .
Під час розгляду вищевказаних заяв в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_10 пояснив, що в грудні 2020 року від матері ( ОСОБА_14 ) йому стало відомо, що до неї звернувся ОСОБА_11 , який повідомив, що в ході його розмови з ОСОБА_13 той зізнався, що саме він незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належного ОСОБА_11 . У вчиненні злочинів він зізнався в суді тому, що так радив йому слідчий, який переконав його, що таким чином він буде звільнений від відбування покарання з іспитовим строком.
Ці пояснення підтвердила допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_14 , яка надала аналогічні пояснення.
Засуджений ОСОБА_9 в суді пояснив, що від ОСОБА_10 йому стало відомо про обставини незаконного заволодіння ОСОБА_13 автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_11 та ОСОБА_21 - автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_15 .
У вчиненні злочинів він зізнався на переконання слідчого, який роз'яснив, що у такому випадку він буде звільнений від відбування покарання з іспитовим строком.
Окрім того, під час судового розгляду був допитаний у якості свідка ОСОБА_21 , який вказав, що саме він незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_15 .
Суд першої інстанції встановив, що на момент ухвалення відповідних судових рішень ці обставини були відомі самим засудженим (вчинення злочинів іншими особами), а відтак підстави наведені засудженими не є нововиявленими обставинами в розумінні положень, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України та не є обставинами, що відповідають критеріям, визначеним в п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України.
З цими висновками апеляційний суд погоджується.
Суд звертає увагу, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Разом з тим, доводи засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 , викладені в заявах, а також доводи апелянтів, зводяться до того, що злочини фактично вчинені іншими особами (по факту незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ-2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_18 - лише одним ОСОБА_9 ). Однак вони не підтвердженні належними та допустимими доказами, якими в даному випадку, на думку суду, повинно бути процесуальне рішення винесене в порядку, передбаченому КПК України.
При цьому, показання самої лише особи, яка визнає свою вину, не може бути достатнім доказом доведення неправильності вироку, що належить переглянути за нововиявленими обставинами, враховуючи ті обставини, що засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при ухваленні судових рішень повністю визнавали свою вину, не висловлювали жодних заперечень, а також наявність між даними особами дружніх і родинних відносин (що викликає обґрунтовані сумніви в достовірності цих обставин).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені потерпілим ОСОБА_11 , а також засудженими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обставини не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 461, 532 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також потерпілого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2021 року щодо засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3