16.10.23
22-ц/812/1032/23
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/730/23
Провадження № 22-ц/812/1032/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року м. Миколаїв Справа №487/730/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капітал - Н» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва 26 червня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Нікітіна Д.Г., в залі судового засідання в м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капітал - Н» про визнання договору укладеним,
встановив:
05 лютого 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Родіонову В.Є., звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капітал - Н» (далі - ОСББ «Капітал - Н» або Об'єднання) про визнання договору укладеним.
Позивач обґрунтовувала пред'явлений позов тим, що вона є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 236, 2 кв.м.
Будинок, в якому знаходиться її нежитлове приміщення обслуговується ОСББ «Капітал - Н». До загального договору про надання послуг з управління будинком позивач не приєднувалась, оскільки має нежитлове приміщення, має окремо укладені договори з МКП «Миколаївводоканал», АТ «Миколаївобленерго, а також у її приміщенні відсуне централізоване опалення, прибирання прибудинкової території вона виконує силами своєї прибиральниці.
Згідно наданого відповідачем кошторису, із всіх послуг, які фактично надаються позивачу та за які вона погоджується оплачувати є: заробітна плата голови правління - 1,34 грн; нарахування з/п - 0,29 грн; обслуговування димвентиляційних каналів - 0,02 грн; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем - 0,06 грн; банківське обслуговування - 0,07 грн; витрати на аварійні роботи - 0,03 грн; господарчі потреби 0,01 грн та інше - 0,02 грн.
Позивач погоджується на тариф 2 грн за 1 кв.м.
Посилаючись на небажання відповідача вирішити спір про укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у досудовому порядку, позивач просила визнати укладеним між ОСББ «Капітал - Н» та ОСОБА_1 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 26 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 236, 2 кв.м., із строком дії протягом одного року на термін до 26 вересня 2023 року із тарифом 2 грн за 1 кв.м. у відповідності до постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 560.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва 26 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано укладеним між ОСББ «Капітал - Н» та ОСОБА_1 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 26 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 236, 2 кв.м., із строком дії протягом одного року на термін до 26 вересня 2023 року із тарифом 2 грн за 1 кв.м. у відповідності до постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 560.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
В апеляційній скарзі ОСББ «Капітал - Н», посилаючись на неповний та не всебічний розгляд матеріалів справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник зазначав, що обравши вказаний спосіб захисту, позивач не навів правових підстав для його застосування, а також не надав відповідних доказів на підтвердження підстав для задоволення позову. Суд у мотивувальній частині рішення ні правових підстав, ні доказів на підтвердження цих підстав не зазначив.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Родіонова В.Є., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив, що у 2015 році рішенням загальних Зборів створено ОСББ «Капітал-Н», яке у своїй діяльності керується Статутом, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Метою створення є надання житлово-комунальних послуг співвласникам будинків.
24 вересня 2015 року відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з основним видом діяльності за КВЕД 81.10 «Комплексне обслуговування об'єктів».
З листопада 2016 року ОСББ «Капітал-Н.» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 .
До загального договору про надання послуг з управління будинком позивач не приєднувалась. Відповідачем не надано доказів такого приєднання.
Позивач має окремо укладені договори з МКП «Миколаївводоканал», АТ «Миколаївобленерго», в її приміщенні відсутнє централізоване опалення. Позивач зазначала, що здійснює прибирання прибудинкової території навколо приміщення силами своєї прибиральниці.
17 січня 2020 року рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Капітал-Н», оформлене протоколом №5 від 17 січня 2020 року затверджено кошторис витрат на управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 4,00 грн. за 1 кв.м.
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення магазину, загальною площею 153 кв.м. та кафетерію, площею 83,2 кв.м. в цокольному поверсі вказаного житлового будинку.
Згідно акту звіряння взаєморозрахунків ПП ОСОБА_1 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Об'єднання з 2019 року по 30 вересня 2020 року ПП ОСОБА_1 нараховувалась оплата у розмірі 660,00 грн. щомісячно, а з жовтня 2020 року - 944,80 грн.
13 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до голови ОСББ «Капітал - Н», в якій просила розрахувати кошторис за адресою: АДРЕСА_1 для ПП ОСОБА_1 та дати пояснення, що входить в оплату на утримання будинку. Вказувала, що за даною адресою опалення немає, електропостачання в них окремо проведено, прибудинкову територію прибирає окремо. Просила для них затвердити окрему суму витрат.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слідує, що 29 серпня 1997 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з видами діяльності КВЕД: 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціальних магазинах (основний), 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
26 вересня 2022 року позивачем направлено по пошті рекомендований лист із зворотнім повідомленням №5400600478709 пропозицію, в якій вона пропонувала укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 236,2 кв.м., за тарифом 2,00 грн. за 1 кв.м. (проект договору у відповідності до Постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 560. Додається). До пропозиції додала підписаний проект договору від 26 вересня 2022 року.
Предметом проекту договору від 26 вересня 2022 року є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 236,2 кв.м., а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.
Вказаний лист повернувся позивачу із відміткою за закінченням терміну зберігання.
Отже, як встановлено спір між сторонами виник з приводу надання ОСББ «Капітал-Н» послуг з утримання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 236, 2 кв.м., яке використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності, приміщення магазину та кафетерію.
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право передбачено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
У справі, що переглядається, встановлено, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля напоями в спеціальних магазинах (основний) (КВЕД 47.25), 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11), роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).
Відомостей про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення магазину, загальною площею 153 кв.м. та кафетерію, площею 83,2 кв.м. в цокольному поверсі вищевказаного житлового будинку.
Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків ПП ОСОБА_1 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Об'єднання з 2019 року по 30 вересня 2020 року, ПП ОСОБА_1 нараховувалась оплата у розмірі 660,00 грн. щомісячно, а з жовтня 2020 року - 944,80 грн.
Також матеріали справи містять звернення ОСОБА_1 до відповідача від 13 березня 2020 року з якого слідує прохання щодо розрахунку кошторису на оплату на утримання будинку для неї, як ПП ОСОБА_1 .
В суді апеляційної інстанції представник позивача та представники відповідача зазначали , що на цей час в нежитлових приміщеннях, якими володіє відповідач, розташований магазин та кафетерій « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Оцінивши докази, подані учасниками справи, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що належне ОСОБА_1 спірне нежитлове приміщення магазину та кафетерію використовується нею як фізичною особою-підприємцем у господарській діяльності, яка полягає у наданні, зокрема, зазначеного нерухомого майна в оренду, здійсненні роздрібної торгівлі.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанцій враховує, що спір про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, пред'явлений до ОСББ «Капітал - Н» фізичною особою, яка використовує нежитлове приміщення, розташоване у цьому будинку, для здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець.
Як на час звернення позивача до Об'єднання 13 березня 2020 року з метою розрахунку кошторису для ПП ОСОБА_1 щодо оплати на утримання будинку, 26 вересня 2022 року з метою укладення договору між ОСОБА_1 та ОСББ «Капітал - Н», так і на час звернення до суду з цим позовом, позивачка мала статус суб'єкта господарювання, і характер правовідносин між сторонами фактично не змінився, оскільки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, здійснювалося для забезпечення утримання нежитлового приміщення, яке використовувалося не для задоволення власних побутових потреб споживача, тобто в комерційних цілях.
Тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що не було враховано судом першої інстанції. За такого на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити позивачам, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Керуючись статтями 255, 256, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капітал - Н» задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва 26 червня 2023 року скасувати.
Провадження у справі № 487/730/23 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Капітал - Н» про визнання договору укладеним закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2023 року.