Справа № 126/1815/23
Провадження № 33/801/934/2023
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.
Доповідач: Денишенко Т. О.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., розглянувши апеляційну скаргу захисниці особи, притягнутої до адміністративної відпові-дальності, ОСОБА_1 адвокатки Мазур Світлани Миколаївни на постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 ро-ку про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацю-ючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2023 року серії ААД № 258421, складеним о 17.20 годині по вул. Набережній у с. Баланівка Гайсинського району Вінницької області поліцейським СРПП ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Бендеруком В. П., вдень 01 серпня 2023 року о 16.52 годині по вул. Набережній у с. Баланівка Гайсинського району Вінницької області водій ОСОБА_1 ке-рував автомобілем марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд у встановленому законом порядку на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер 6810 ARAM 3553», що було зафіксовано відеозаписом технічного пристрою на-грудної камери поліцейського, результат огляду виявився позитивним - 0,57‰. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.9а Правил дорож-нього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі не-оподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 536,80 гривень судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою судді суду першої інстанції, захис-ниця ОСОБА_1 адвокатка Мазур С. М. оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП. Вважаючи, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесу-ального права, скаржниця обґрунтовує апеляційну скаргу недоведеністю відпо-відними доказами вини підзахисного у вчиненні адміністративного правопо-рушення, оскільки із доданого до справи відеозапису не убачається рух транс-портного засобу під керуванням ОСОБА_1 . На момент прибуття працівників поліції автомобіль ОСОБА_1 нерухомо стояв на узбіччі дороги. Водій, маю-чи намір забрати документи та замкнути автомобіль, перебував у ньому, оскіль-ки перед тим був біля домогосподарства свого знайомого, де йому допомагав та був пригощений пляшкою пива. Відповідно ОСОБА_1 мав намір залишити автомобіль та йти додому пішки, коли у цей момент прибули поліцейські і за причини «відпрацювання території» запропонували йому «дихнути», пройти огляд на стан сп'яніння. Того дня ОСОБА_1 дійсно вживав алкоголь і не за-перечував проти незаконних дій працівників поліції.
У судове засідання апеляційного суду ані правопорушник, ані його адво-катка повторно не з'явилися. Перше судове засідання призначалося на 14.00 годину 11 жовтня 2023 року. Проте суду в електронній формі надійшло пись-мово викладене клопотання адвокатки Мазур С. М. про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не має можливості прибути до суду у зв'язку із сімейними обставинами. На задоволення цього клопотання повторний розгляд справи призначений на 16 жовтня 2023 року, 11.30 годину. Однак суду вдруге в електронній формі надійшло письмово викладене клопотання захисниці Мазур С. М. про відкладення розгляду справи у зв'язку із важкою хворобою дружини ОСОБА_1 та необхідністю її госпіталізації.
Апеляційний суд не убачає законних підстав для задоволення повторного аналогічного клопотання адвокатки Мазур С. М., ураховуючи, що у випадку відсутності підзахисного вона має можливість на захист його інтересів брати участь у справі. Ураховуючи, що чинний КУпАП не передбачає обов'язкової участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, у розгляді справи за статтею 130 КУпАП ( стаття 268 ), те, що ОСОБА_1 вдруге не на-дав суду належних і допустимих доказів поважності причин, через які він не може з'явитися на виклик до суду, він та його захисниця повідомлені в установ-леному про розгляд цієї справи в установленому порядку, керуючись частиною шостою статті 294 КУпАП, суддя апеляційного суду вважає можливим перегля-нути справу у межах апеляційної скарги у відсутності її учасників, які за викли-ком суду не з'явилися у судове засідання без поважних на те причин.
Ретельно дослідивши матеріали цієї адміністративної справи, проаналізу-вавши наявні у ній докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов вис-новку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно із частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений до-водами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено не-правильне застосування норм матеріального права або порушення норм проце-суального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджу-валися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясу-вання обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до норм статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністра-тивне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та ін-ші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення-ми особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при роз-гляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирі-шення справи.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2023 року серії ААД № 258421, складеного о 17.20 годині по вул. Набе-режній у с. Баланівка Гайсинського району Вінницької області, вдень 01 серпня 2023 року о 16.52 годині по вул. Набережній у с. Баланівка Гайсинського ра-йону Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Me-gane», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія про-водився із застосуванням приладу «Драгер 6810 ARAM 3553», що було зафік-совано відеозаписом нагрудної камери поліцейського, результат огляду вста-новлений у 0,57‰. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.9а Правил дорожнього руху. До протоколу про адміністративне правопорушення доданий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціаль-них технічних засобів, згідно із яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'янін-ня, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та об-личчя. Огляд проведений за допомогою алкотестера «Драгер 6810 ARAM 3553», результат тесту визначений у 0,57‰, тобто, позитивний. Під час прове-дення огляду застосовувалися засоби відеофіксації. Даний акт без будь-яких за-уважень підписаний ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду із результа-тами огляду. Відповідний чек драгера із зафіксованим результатом тесту, під-писаний безпосередньо ОСОБА_1 , також долучений до протоколу.
Окрім цього у матеріалах справи наявний безперервний відеозапис з на-грудної камери поліцейського, яким зафіксована хронологія події 01 серпня 2023 року за участі ОСОБА_1 від моменту виявлення керованого ним авто-мобіля до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопо-рушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд першої інс-танції виходив із того, що його вина у вчиненні адміністративного пра-вопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній ви-щезазначеними доказами.
За викладених фактичних та об'єктивних обставин у справі з висновком судді суду першої інстанції належить погодитися; у діях ОСОБА_1 дійсно наявний склад правопорушення, його правильно та обґрунтовано визнано вин-ним за частиною першою статті 130 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП особа несе відповідаль-ність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водія, а також за передачу керування транспортним засо-бом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарсь-ких препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкоголь-ного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських пре-паратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, нар-котичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських пре-паратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Мініс-терства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння під-лягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваже-ного підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони пе-ребувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алко-гольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координа-ції рухів; порушення мови; вира жене тремтіння пальців рук; різка зміна забарв-лення шкірного покриву обличчя; пове дінка, що не відповідає обстановці. Вста-новлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським згідно із вимогами згаданої Інструкції з використан-ням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту ма-ють цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю у крові ( пункт сьомий розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до пункту десятого розділу ІІ Інструкції результати проведе-ного поліцейським огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу зазна-чаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеці-альних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп'яніння результати проведеного поліцейським огляду зазначаються у протоколі про адміністра-тивне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду склада-ється у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне право-порушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характерис-тиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування його по-казників на папері, ці результати долучаються до протоколу про адміністратив-не правопорушення.
Як слідує із матеріалів цієї адміністративної справи, огляд ОСОБА_1 за його згоди проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». Результат огляду встановлений у 0,57‰, тобто, з очевидним перевищенням допустимого цифрового показника.
Крім того у відповідності до норм статті 266 КУпАП під час проведення огляду застосовувалися технічні засоби відеозапису, що також свідчить про на-лежне фіксування події та огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Із наяв-ного відеозапису безумовно убачається, що ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень за власним бажанням проходив огляд на місці зупинки транс-портного засобу та, зрештою, не заперечував виявлених результатів огляду, підписавши чек драгера із результатами огляду та акт огляду, який складений поліцейським.
В апеляційній скарзі адвокатка Мазур С. М. зазначає про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом через відсутність від-повідних доказів, надалі стверджуючи про неможливість останнім через вка-зане нести відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Однак апеляційний суд з такими аргументами скарги погодитися катего-рично не може, оскільки вони цілком спростовуються долученим до справи ві-деозаписом із нагрудної камери поліцейського. Згідно відеозапису зі слів само-го ОСОБА_1 у нього працював майстер-штукатур, з яким під час обіду він і вживав алкогольні напої, зокрема, він вживав пиво, після чого відвозив майстра додому. Тобто належить стверджувати про необ'єктивність аргументів скарги та перекручування у ній зафіксованих обставин, що мали місце 01 серпня 2023 року за участі ОСОБА_1 , який на спростування аргументів апеляційної скарги захисниці безсумнівно є суб'єктом адміністративного правопорушення.
За таких викладених обставин неможливо належним чином спростувати зафіксований в установленому порядку факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, неможливо заперечити належним чином зафіксованих результатів проведення огляду на стан сп'яніння, що вказує на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, обираючи вид адміністративного стягнення у межах санкції інкримінованої ОСОБА_1 статті, призначив стягнення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, що відповідає нормам статей 33-35 КУпАП стосовно загальних правил накладення стягнень за адміністративні пра-вопорушення. Вид застосованого судом адміністративного стягнення є адекват-ним скоєному і відповідає особі правопорушника.
Мотиви апеляційної скарги адвокатки не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній постанові, оскіль-ки вина правопорушника у вчиненні адміністративного правопорушення, пе-редбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена мате-ріалами справи та наявними у ній доказами.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пе-ребуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 За-кону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Кон-венцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лю-того 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішен-ня національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх ар-гументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністратив-ного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного вимогу апе-ляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задово-лення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок націо-нального суду переконатися, що провадження у цілому, зокрема, спосіб отри-мання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав лю-дини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтере-сами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і ос-новоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обста-вин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_1 адво-катки Мазур Світлани Миколаївни про повторне відкладення перегляду справи в апеляційному порядку відмовити.
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 адвокатки Ма-зур Світлани Миколаївни залишити без задоволення.
Постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя
Вінницького апеляційного суду Т. О. Денишенко