Справа № 137/450/23
Провадження № 22-ц/801/1864/2023
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 рокуСправа № 137/450/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Копаничук С.Г.,
суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гопкіна П. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту та позики,
ВСТАНОВИВ:
27 квітня 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором позики в розмірі 108 000 грн.
06 червня 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на його користь витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4000 грн.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 20 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: заборгованість за кредитним договором №3412812990/745393 від 26.10.2021, що складається із 9 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 2970,00 грн. - заборгованість за відсотками; заборгованість за договором позики № 0971311735/4 від 26.10.2021, що складається із 9 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 1417,50 грн. - заборгованості за відсотками та 556,37 грн. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати лише в частині відмови у задоволенні його заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постановити у цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на його корить 3171,20 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. Зазначає, що помилково відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд допустив порушення ст. 137, 141 ЦПК України і не правильно встановив обставину відсутності квитанції на підтвердження таких витрат. Суд першої інстанції не врахував, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Літинського районного суду від 20 липня 2023 року, в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідач про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суду першої інстанції виходив з того, що відповідачем та його представником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 4 000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що відповідач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня ОСОБА_1 ОСОБА_2 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Гурбою М. В.
За змістом умов цього договору адвокат взяв на себе зобов'язання надати відповідачу правничу допомоги шляхом представництва його інтересів в судах усіх інстанцій у цивільній справі №137/450/23 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Також сторони договору передбачили, що конкретна вартість професійної правничої допомоги буде визначена згідно з розрахунком адвоката та актом прийому-передачі наданої правничої допомоги виходячи зі ставки 1000 грн за одну годину роботи. Оплата вартості послуг оплачується ОСОБА_1 протягом десяти календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № №137/450/23.
На виконання умов договору підтвердження виконання умов договору представником позивача надано копії договору про надання правничої допомоги, розрахунок витрат на правничу допомогу від 11 травня 2023 року на суму 4000 грн, акт виконаних робіт від 11 травня 2023 року.
Статтею 137 ЦПК України закріплено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу подана представником відповідача у визначений законом строк разом з відзивом на позовну заяву, тобто, до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 дійшла висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката передбачених договором, під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 108 000 грн. Судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22387,5 грн, що складає 20,72% від заявленої суми.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (79,28%), що становить 3171,20 грн (4000 ?79,28%).
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 133, 137 та 141 ЦПК України, а саме, не врахував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у стягненні цих витрат.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалення нового рішення у цій частині про стягнення з ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3171,20 грн.
Керуючись ст. ст. 375, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 3171,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_1 в ПАТ «ТАСкомбанк»
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 28.11.2018 органом № 0524, РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський