Справа № 145/663/23
Провадження №11-кп/801/1052/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 28.08.2023 про закриття кримінального провадження №12023025180000049 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в режимі відеоконференції
ВСТАНОВИВ:
Згідно ухвали суду, 17.03.2023 біля 20.00 год. за місцем проживання ОСОБА_6 , по АДРЕСА_1 , в приміщенні спальної кімнати під час розмови із вітчимом ОСОБА_9 на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 , діючи умисно наніс ОСОБА_9 , який лежав на ліжку п'ять ударів кулаками обох рук в область обличчя та голови, а також п'ять ударів ногами в область тулуба та ніг.
В результаті навмисних протиправних дій, ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді синців та саден в ділянці обличчя та лівої вушної раковини, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 просив закрити провадження у справі, оскільки претензій до ОСОБА_6 він не має та відмовляється від приватного обвинувачення.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 28.08.2023 суд закрив кримінальне провадження №12023025180000049 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а провадження призначити до нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ОСОБА_6 спричинив умисне легке тілесне ушкодження своєму вітчиму, а тому, відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження не може закриватись, якщо кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвалу про закриття кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказав, що позиція прокурора під час судового розгляду в суді першої інстанції та в судових дебатах не є обмеженою, тому старший у групі прокурорів вправі подати апеляційну скаргу. Оскільки потерпілий ОСОБА_9 є вітчимом обвинуваченому, тому кримінальне правопорушення вчинене стосовно родича та пов'язане з домашнім насильством. До того ж, у обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах
Захисник ОСОБА_8 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, оскільки в суді першої інстанції прокурор не заперечував щодо закриття кримінального провадження. Крім того, вказала, що в формулюванні обвинувачення було відсутнє посилання на домашнє насильство, а зазначення в обвинувальному акті обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 ,а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах не являється формулюванням обвинувачення, оскільки мають бути доведені обставини родинних відносин.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Прокурор та захисник не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги прокурора у відсутність обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення захисника щодо її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Разом з тим, вказаних вимог судом першої інстанції дотримано не було.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді в Тиврівському районному суді Вінницької області перебувало кримінальне провадження №12023025180000049 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_9 28.08.2023 подав заяву про закриття кримінального провадження, яку підтримав у судовому засіданні, оскільки претензій до обвинуваченого ОСОБА_6 він не має, тому відмовився від приватного обвинувачення.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 28.08.2023 с кримінальне провадження №12023025180000049 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Одночасно згідно з п.17 ч.1 ст.1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VІІІ доповнено ч. 1 ст. 67 КК п. 6-1 відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Відповідно, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження своєму вітчимові ОСОБА_9 . Окрім того, в обвинувальному акті вказано про наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою обвинувачений перебував (перебуває) у сімейних або близьких відносинах.
Таким чином, ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного із домашнім насильством, і вказана обставина була визнана обтяжуючою, та обвинувачений ОСОБА_6 мав можливість захищатися від пред'явленого йому обвинувачення.
Щодо вказаного питання об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19), згідно з якими кримінальним правопорушенням, пов'язаним із домашнім насильством, необхідно вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу кримінального правопорушення. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, пов'язане із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не можна було закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від підтримання приватного обвинувачення. Окрім того, з матеріалів кримінального провадження також убачається, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 було закрито за клопотанням сторони захисту під час підготовчого судового засіданння. Разом з тим, під час вказаної стадії сторона обвинувачення не має права надавати будь-які докази, в тому числі і докази наявності родинних відносин між обвинуваченим та потерпілим, а суд не має права досліджувати такі доказів.
Таким чином, закриваючи кримінальне провадження суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість постановленого судового рішення, що з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 409, ст.412 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 407, 409, 415, 419 КПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 28.08.2023 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4