Справа № 738/1642/23
№ провадження 3/738/851/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Зубкович Н. Ф., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 , pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_2
ВСТАНОВИВ:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 22 вересня 2023 року, ОСОБА_1 22 вересня 2023 року о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) та знаходячись у будинку по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , а саме вчинив дії психологічного характеру, вчинив сварку, виражався нецензурною лайкою, висловлював погрози, розбив кувалдою стіну у будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, оскільки відносно дочки насильницьких дій не вчиняв, тиску щодо дитини не було, дочка сварки не бачила. Просив закрити провадження у справі.
Законний представник потерпілої просила закрити провадження у справі, оскільки тиску щодо дитини не було, дочка під час сварки присутньою не була.
Заслухавши особу яка притягується до адміністративної відповідальності, законного представника потерпілої, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі нецензурні, брутальні висловлювання, погрози, не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені висловлювання становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
Суд зазначає, що для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно враховувати те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 по відношенню до своєї дочки ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство: дії психологічного характеру - вчинив сварку, виражався нецензурною лайкою, висловлював погрози, розбив кувалдою стіну у будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Під час розгляду справи, суд не встановив достеменних відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля, оскільки посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не додала до нього беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_3 , якими могли бути, заява потерпілої або законного представника потерпілої, письмові пояснення потерпілої, відеозаписи з нагрудної камер поліцейських, пояснення неупереджених свідків тощо.
Натомість, законний представник неповнолітньої потерпілої у судовому засіданні заперечувала вчинення насильницьких дій щодо дитини, зазначивши, що дочка сварку між нею та чоловіком не бачила.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно із вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, зокрема доказів, що ОСОБА_1 22 вересня 2023 року вчинив щодо своєї дочки ОСОБА_3 домашнє насильство та вчинив будь-які умисні дії психологічного спрямування з метою нанести їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, оскільки до протоколу на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, не додано доказів щодо вчинення домашнього насильства.
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП необхідно закрити, згідно з положеннями пункту першого статті 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 23, 251, 247, 294 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.Я. Парфененко