Справа №: 343/2436/23
Провадження №: 6/0343/34/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову в обмеженні виїзду за кордон
16 жовтня 2023 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні поданням старшого державного виконавця Тиндик Світлани Богданівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ,
за участю: старшого державного виконавця - Тиндик С.Б.,
ВСТАНОВИВ:
старший державний виконавець Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тиндик С.Б. звернулася до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого документа.
Подання обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження 66094005 з виконання виконавчого листа № 343/558/18, виданого 23.07.2018 Долинським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я заборгованості в розмірі 5573,71 гривні.
14 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено сторін виконавчого провадження.
Боржником самостійно заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим державним виконавцем розпочато примусове виконання, а саме направлено запити щодо перевірки майнового стану боржника: до органів Державної фіскальної служби України - щодо відкритих боржником рахунків; до Міністерства внутрішніх справ України - щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; до Державної прикордонної служби України - щодо перетину боржником державного кордону, тощо.
Згідно з отриманою інформацією, рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано, дані про перетин кордону відсутні. ОСОБА_1 не працює, не отримує пенсію, розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, не має, за місцем реєстрації відсутній.
У Долинський ВДВС у Калуському районі поступила скарга Калуської окружної прокуратури від 30.08.2023, в якій стягувач просить обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Підтвердженням того, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати заборгованостей є те, що на неодноразові виклики державного виконавця він не з'являється. На виклики державного виконавця 08.04.2022, 09.09.2023 з'являлася мати боржника, про що складені відповідні акти. Добровільно боржник рішення суду не виконує.
У судовому засіданні старший державний виконавець Тиндик С.Б. подання підтримала, просила його задовольнити. Додатково вказала, що про відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду ОСОБА_1 повідомлялося неодноразово, хоча будь-яких розписок з цього приводу не поверталося. І тільки після його примусового приводу у виконавчу службу 16.10.2023 боржника було під розписку повідомлено про відкрите виконавче провадження та необхідність виконати рішення суду. До цього часу він жодного разу на виклики не з'являвся, за місцем реєстрації відсутній. З метою примусового виконання рішення суду вона виїжджала за місцем проживання його мами, що є відмінним від місця реєстрації боржника, яка повідомила, що її син не працює, на підтвердження чого надала його трудову книжку, вживає алкоголь і де він перебуває їй не відомо, вона ж не може допомогти йому у сплаті боргу, так як доглядає за своїм хворим чоловіком. Рішення суду ОСОБА_1 добровільно не виконав, на виклики не реагує, з роботи у 2021 році звільнився за власним бажанням, а в своїй письмовій заяві від 16.10.2023, коли внаслідок застосування примусового приводу він був доставлений у ДВС, де його під розписку повідомили про наявність виконавчого провадження, вказав, що не має ні коштів, ні майна для сплати боргу, що свідчить про свідоме ухилення від виконання ним свої обов'язків, тому просила обмежити його у праві виїзду за межі України.
Суд, вивчивши зміст подання та матеріали, долучені до нього, прийшов до такого висновку.
Відповідно до положень ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Як вбачається зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналогічне положення міститься і в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного. Тому, зобов'язання державного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).
При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов'язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов'язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.
Тобто подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим та містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконанні Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавчий лист № 343/558/18, виданий 23.07.2018 Долинським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я заборгованості в розмірі 5573,71 гривні (а.с. 6). Відкрите виконавче провадження за заявою стягувача (а.с. 7) на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021 (а.с. 8).
Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
До матеріалів подання при скеруванні його до суду не долучено доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження, у тому числі і боржнику ОСОБА_1 , як і не долучено даних про отримання боржником такої постанови. Тільки після прийняття подання до розгляду старший державний виконавець долучила до нього розписку ОСОБА_1 , в якій вказано, що останній 16.10.2023 ознайомився з постановою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, де він є боржником (а.с. 41), коли до нього було застосовано примусовий привід до виконавчої служби, про що свідчить відповідний акт державного службовця (а.с. 42). При цьому подання подане до суду ще 29.09.2023, про що свідчить відповідний штемпель (а.с. 1).
Як роз'яснив Верховний Суд України у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
В обґрунтування подання старший державний виконавець зазначила, що боржник вимоги виконавчого документа самостійно не виконує, на виклики не з'являється, що свідчить про ухилення від сплати заборгованості, на підтвердження чого до матеріалів подання долучає вимоги державного виконавця, фіксальні чеки (без опису вкладень поштових відправлень) та акти державного виконавця (а.с. 9, 10, 11, 24, 25, 26, 27).
З долучених до подання матеріалів вбачається, що старшим державним виконавцем вчинялися ряд виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, здійснювалися заходи щодо розшуку майна боржника, встановлення джерел доходів, надсилалися запити до відповідних реєструючих органів (а.с. 12-18), згідно з якими у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно, він не отримує жодних доходів, не має відкритих рахунків, проживає в "закинутому" недобудованому будинку, зловживає алкоголем, однак жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов'язку боржника та доказів підтвердження цих фактів подання не містять. Матеріали справи не містять і доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, та наявності у нього можливості виконати це рішення. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження була йому повторно направлена і вже рекомендованим листом на виконання вимог ухвали про залишення без руху даного подання, та, як зазначено вище, ОСОБА_1 стало достеменно відомо про відкриття відносно нього виконавчого провадження тільки 16.10.2023 .
Факт відсутності будь-якого майна у боржника та відсутність рахунків із коштами у банківських установах, звільнення його з роботи за згодою сторін ще 13.01.2021 (а.с. 28-29), коли виконавче провадження відкрито 14.07.2021, не може однозначно свідчити про те, що ОСОБА_1 вчиняє діяння, які спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні.
Державним виконавцем також не надано підтвердження того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та має можливість чи намір виїжджати за межі країни. Також відсутні дані про те, що обмеження божника у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв'язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).
Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що подання старшого державного виконавця не підлягає до задоволення, оскільки під час його розгляду не здобуто жодних доказів, що боржник до звернення до суду з даним поданням був ознайомленим з відкритим виконавчим провадженням щодо нього, із сумою боргу, яку слід сплатити на користь стягувача, та злісно чи умисно ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного виконавчим документом.
Враховуючи викладене, ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 18, 28 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", ст. 12 ЦПК України, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні подання старшого державного виконавця Тиндик Світлани Богданівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але на неї може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: С.М.Монташевич