Справа№938/684/23
Провадження № 3/938/381/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, місце народження: с. Станіслав Білозерського району Херсонської області, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого (згідно даних протоколу),
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12.08.2023 серії ЗхРУ №132101, 11.08.2023 о 22:00год на напрямку 488 прикордонного знаку на відстані 20000м. від лінії державного кордону на околиці с. Гринява Верховинського району Івано-Франківської області в межах прикордонної смуги на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Шибене», прикордонним нарядом «ПП», був затриманий гр. України ОСОБА_1 спільно іншою особою, а саме ОСОБА_2 , за спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України", тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП надійшли до суду 04.09.2023, та були призначені до розгляду цього ж дня о 17год 55хв.
Оскільки особа, яка притягається до відповідальності в судове засідання не з'явилась, з метою належного повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення можливості реалізації нею свого права на захист, розгляд справи було відкладено на 25.09.2023. Про дату, час та місце судового засідання, повідомлявся належним чином та своєчасно. Зокрема, судова повістка скеровувалася ОСОБА_1 , за адресою, що вказана у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності, а також шляхом направлення СМС-повідомлення у додаток «Viber», за номером мобільного телефону, який наявний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яку було йому доставлено 25.09.2023.
Однак, ОСОБА_1 в судове засідання 25.09.2023, не з'явився, причини неявки суду не повідомив. При цьому, відомості про вручення йому судової повістки про виклик до суду , станом на дату розгляду справи, на адресу, не повернулися. У зв'язку з цим, судове засідання було відкладено на 13.10.2023.
26.09.2023 на адресу суду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він із складеним відносно нього протоколом не погодився в повному обсязі та не визнав свою вину у вчиненому правопорушенні. Зазначив, що у серпні 2023 року він вирішив відпочити в горах із своїми друзями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цією метою зранку 12.08.2023 вони приїхали до смт Верховина, зупинились на території автостанції, щоб розпитати у місцевих жителів , куди краще поїхати, щоб назбирати грибів та ягід. Там, їхню розмову почув невідомий йому чоловік, який повідомив, що він знає такі місця та зможе їх провести. З ним поїхали в с. Гринява, де їх зупинили працівники поліції. Згодом прибули працівники прикордонної служби, яким він вказав, що жодної мети на перетин кордону у нього не було. Однак його пояснення працівники прикордонної служби до уваги не взяли. Оскільки він не розумів, що відбувається, йому роз'яснили права, а також у письмових поясненнях він написав те, що йому сказали прикордонники. Через деякий час він зрозумів, що вчинив неправильно, та працівники прикордонної служби скористалися тим, що він був у стані стресу. Звертає увагу на те, що вони їхали дорогою загального значення у світлий час доби, не оминаючи населені пункти. У зв'язку з викладеним просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також, у поданих поясненнях просив розгляд справи проводити без його участі.
В судове засідання 13.10.2023 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явився. Разом з тим, приймаючи до уваги клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, яке міститься у письмових поясненнях від 26.09.2023 та враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, згідно з якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов'язковою, приходжу до переконання про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Виходячи зі змісту положень ст.ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч. 1 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Так відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Диспозицією ч.2 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії.
Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити наявність в діях ОСОБА_1 факту спроби перетину ним державного кордону з України поза встановленими пунктами пропуску групою осіб та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону групою осіб.
Так, охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Державний кордон України це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Верховинський район Івано-Франківської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони. У межах прикордонного району прикордонна смуга становить завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147). І саме в цих межах діє спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону України (ст.22 Закону України «Про державний кордон»).
В підтвердження факту спроби незаконного перетинання державного кордону України ОСОБА_1 , прикордонною службою надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії №ЗхРУ №132101 від 12.08.2023, згідно з яким 11.08.2023 о 22:00год прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 488 прикордонного знаку на відстані 200000м. від лінії державного кордону на околиці с. Гринява Верховинського району Івано-Франківської області в межах прикордоннлї смуги на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », був затриманий гр. України ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , за спробу незаконного перетину державного кордону, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України", тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП;
-пам'ятку щодо процесуальних прав особи, яка затримана в адміністративному порядку від 12.08.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , відносно якого розпочато адміністративне провадження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП доведено зміст процесуальних прав у відповідності до чинного законодавства України, яка підписана ОСОБА_1 , особисто, без зауважень.
-письмові пояснення ОСОБА_1 від 12.08.2023, в яких він зазначив, що близько тижня назад ОСОБА_5 запропонував йому перетнути кордон на роботу. Сказав, що є люди, які допоможуть це зробити. З цими людьми він не спілкувався, йому просто сказали коли і куди (пояснення написані особою, не власноручно, а в них міститься запис, про те, що такі «ним прочитано з його слів записано вірно»)
-пояснення офіцера (оперуповноваженого) ОРГ ПОРВ ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону А Циняка, в якому він вказав про те, що 11.08.2023 близько 22.00год при патрулюванні тилових підступів, а саме с. Гринява на напрямку 488 прикордонного знаку на відстані 20000 метрів від державного кордону було помічено підозрілий автомобіль та затримано 2 особи громадяни України, які мали намір незаконно поза межами пунктів пропуску перетнути державний кордон України.
Отже, відповідно до протоколу №ЗхРУ №132101 від 12.08.2023 ОСОБА_1 обвинувачується у спробі незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску, вчиненого групою осіб, та був затриманим спільно з ОСОБА_2 на відстані 20 км від лінії державного кордону.
Разом з тим, у протоколі не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 разом із іншою особою, з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, та які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Саме лише наведення в описовій частині протоколу відомостей про виявлення та затримання ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону поза межами пунктів пропуску, без зазначення в чому саме виразились дії ОСОБА_1 щодо вчинення такої спроби, є недостатнім та неконкретним формулюванням обвинувачення.
Саме находження особи у Верховинському районі Івано-Франківської області, який є контрольованим прикордонним районом не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України.
Інші долучені до матеріалів справи документи також не свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Так, у долучених до справи письмових поясненнях офіцера (оперуповноваженого) ОРГ ПОРВ ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_6 , зазначено, що 11.08.2023 близько 22.00год ним під час патрулювання в с. Гринява на напрямку 488 прикордонного знаку на відстані 20000 метрів від державного кордону було помічено підозрілий автомобіль та затримано 2 особи громадяни України, які мали намір незаконно поза межами пунктів пропуску перетнути державний кордон України. В той же час у вказаних письмових поясненнях не міститься жодних даних про вказаних осіб, зокрема, їх імена, по батькові, анкетних даних тощо, в зв'язку з чим суддя не приймає їх як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП.
Окрім цього, як зі з змісту протоколу №ЗхРУ №132101 від 12.08.2023, складеного відносно ОСОБА_1 , так зі змісту письмових пояснень офіцера (оперуповноваженого) ОРГ ПОРВ ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону А Циняка, долучених до протоколу вбачається, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 було затримано за фактом спроби незаконного перетину кордону, однак у матеріалах справи відсутні протоколи затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
Також суддя не приймає, як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, письмові пояснення ОСОБА_1 від 12.08.2023 долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки згідно таких пояснень ОСОБА_1 стверджує, що особа на ім'я ОСОБА_5 запропонувала йому перетнути кордон на роботу. Однак пояснення не містять даних про те, що перетин кордону мав відбутися поза межами пунктів пропуску, не містять даних про час та місце такого перетину. Зі змісту пояснень неможливо однозначно встановити, чи стосуються вони події яка мала місце 11.08.2023.
Також суддя не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 від 20.09.2023, які надійшли на адресу суду 26.09.2023, оскільки з їх змісту вбачається, що вони стосуються події, яка мала місце 12.08.2023. Зокрема у даних поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що 12.08.2023 разом зі своїм знайомим приїхав до селища Верховина, та в подальшому із невідомим йому чоловіком поїхав до с.Гринява, де був зупинений працівниками поліції. В той же час, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться в провину спроба перетину державного кордону 11.08.2023.
Системний аналіз долучених до справи доказів свідчить, що ОСОБА_1 було затримано на значній відстані, а саме 20 кілометрів від лінії державного кордону під час його руху по дорозі загального користування в с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області. Доказів про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону поза межами доріг загального користування та оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять.
Так, статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто - норми кримінального процесуального законодавства. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому, відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у п.52 рішення від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» (заява №74420/01) зазначив, що питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (див. рішення від 23 квітня 1997 р. у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», № 21363/93, № 21364/93, № 21427/93 та № 22056/93, п. 50; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», №25829/94, п. 34; ухвалу від 6 травня 2003 р. щодо неприйнятності справи «Секейра проти Португалії», № 73557/01; ухвалу від 6 квітня 2004 р. щодо неприйнятності справи «Шеннон проти Сполученого Королівства», №67537/01). У такому випадку Суд зобов'язаний не визначати, чи певні докази було отримано незаконно, а перевіряти, чи така «незаконність» не спричинила порушення іншого права, гарантованого Конвенцією.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП, тобто спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, групою осіб, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.9, 204-1, 245,247,251,252,280,283,284 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Роман ДЖУС