УХВАЛА
13 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 334/5280/23
провадження № 61-14102ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня
2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року
у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби
у Запорізькій області, заінтересовані особи: платник податків - фізична
особа-підприємець ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «МетаБанк», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю,
ВСТАНОВИВ:
29 вересня 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду
та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду
на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених
у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі заявник вказує, що підставою касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня
2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року
є неправильне застосування судом норм матеріального права та існує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах.
Разом з тим, посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявником не конкретизовано від якого саме висновку Верховного Суду та від якої конкретно постанови Верховного Суду необхідно відступити Верховному Суду при касаційному перегляді справи № 334/5280/23.
Касаційна скарга також містить посилання на висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та копії уточненої редакції касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, з урахуванням вимог цієї ухвали.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби
у Запорізькій області на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 13 вересня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк