Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 756/217/15-ц
провадження № 61-4067св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федорова Захара Федоровича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект» (далі - ПП «Спецзовнішкомплект»), в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 07 жовтня 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПП «Спецзовнішкомплект» укладений договір кредитної лінії № 5, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 37 500 000 грн.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 жовтня 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 1, за умовами якого останній зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
04 липня 2012 року та 25 липня 2012 року між банком та позичальником укладені додаткові договори № 1 та № 2 щодо умов надання кредитних коштів у рамках першого траншу (його частини) кредиту - укладення договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 ) та договору поруки з ОСОБА_1 .
Додатковим договором № 3 від 05 жовтня 2012 року сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з графіком: з 1 по 39 місяць - 37 500 000 грн; на кінець 40 місяця - 33 500 000 грн; на кінець 41 місяця - 29 500 000 грн; на кінець 42 місяця - 25 500 000 грн; на кінець 43 місяця - 21 500 000 грн; на кінець 44 місяця - 17 500 000 грн; на кінець 45 місяця - 13 500 000 грн; на кінець 46 місяця - 9 500 000 грн; на кінець 47 місяця - 5 500 000 грн; на кінець 48 місяця - 0 грн.
Згідно з додатковим договором № 4, укладеним 22 травня 2013 року сторони погодили умови надання кредитних коштів у рамках першого траншу (його частини) кредиту - укладення договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 ) та договору поруки з ОСОБА_1
28 серпня 2013 року між банком та позичальником укладений додатковий договір № 5, за умовами якого забезпечення надання кредитних коштів у рамках другого траншу (його частини) кредиту у розмірі, що з попередніми траншами не перевищуватиме діючого ліміту кредитування, здійснено шляхом укладення між банком та ТОВ «Сідвелс» договору іпотеки нерухомості - комплекс будівель по АДРЕСА_2 та земельної ділянки за вказаною адресою, а також між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю СУПП «Ай.Ті.Джі-Інвест» та між банком і ПП «Спецзовнішкомплект» - договорів застави рухомого майна (обладнання), за цією ж адресою.
05 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПП «Спецзовнішкомплект» укладений договір кредитної лінії № 4, до якого були внесені зміни та доповнення додатковим договором № 1 від 22 жовтня 2013 року, згідно з яким банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 22 000 000 грн з кінцевим терміном повернення не пізніше 04 вересня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 05 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 1, за умовами якого останній зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору кредитної лінії № 5 станом на 16 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 675 728,27 грн, за договором кредитної лінії № 4 - 27 075 977,75 грн.
Збільшивши позовні вимоги, банк вказував, що станом на 27 травня 2016 року у позичальника утворилась заборгованість, яку він просив суд стягнути:
- за договором кредитної лінії № 5 від 07 жовтня 2011 року у розмірі 78 133 339,71 грн, з яких: 37 500 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 11 066 272,74 грн - прострочена заборгованість за процентами, 11 229 945,21 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2 183 102,28 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 1 354 602,74 грн - 3 % річних за непогашення кредиту, 270 535,00 грн - 3 % річних за непогашення процентів, 12 750 000,00 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту, 1 778 881,74 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів;
- за договором кредитної лінії № 4 від 05 вересня 2013 року у розмірі 23 410 712,59 грн, з яких: 1 315 466,32 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 2 315 199,41 грн - прострочена заборгованість за процентами, 2 897 123,29 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 309 831,80 грн пеня за несвоєчасне повернення процентів, 1 007 923,59 грн - 3 % річних за непогашення кредиту, 113 025,41 грн - 3 % річних за непогашення процентів, 13 415 154,66 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту, 1 036 988,11 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 91 917 821,84 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 9 626 230,50 грн - 3 % та інфляційні втрати.
У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-32606св16).
Постановою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року скасовано, рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року залишено в силі (провадження № 6-1539ц17).
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Заява мотивована тим, що на час винесення рішення Оболонським районним судом міста Києва від 12 серпня 2016 року існувало ряд судових рішень, які на думку ОСОБА_1 , не були йому відомі на час розгляду справи № 756/217/15-ц та які мали б входити до предмету доказування у зазначеній справі, й могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які брали участь у справі.
Вказував, що банк, затягуючи процес реєстрації права власності, нараховував боржнику проценти та штрафні санкції на всю суму боргу, а не на зменшену, як мав би, тобто, майже 3 місяці банк протизаконно збільшував суму заборгованості, збільшуючи обсяг його відповідальності як поручителя.
Зазначав, що він залучив особу, яка має навички та спеціальні знання у сфері бухгалтерського обліку для проведення контррозрахунку його заборгованості перед банком за договорами кредитної лінії № 5 та № 4.
Згідно з розрахунком Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «Альфа Лекс Консалтінг» (далі - ТОВ «Альфа Алекс Консалтінг») станом на 09 лютого 2016 року прострочена заборгованість за договором кредитної лінії № 4 була зменшена банком до суми 3 484 410,40 грн. Зменшення заборгованості відбулося на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 912/3431/15, відповідно до якого в рахунок часткового погашення заборгованості ПП «Спецзовнішкомплект» перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором кредитної лінії № 4 у розмірі 24 077 500,00 грн. без податку на додану вартість (далі - ПДВ), звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 25 та визнано за банком права власності на комплекс будівель. Рішення набрало законної сили 19 листопада 2015 року. Однак, банк зменшив суму заборгованості за договором кредитної лінії № 4 на 24 077 500,00 грн лише 08 лютого 2016 року і протягом майже трьох місяців банк здійснював нарахування відсотків та штрафних санкцій на загальну суму заборгованості.
Вказував, що представник ТОВ Юридична компанія «Альфа Лекс Консалтінг» повідомила, що з 16 липня 2015 року по 16 лютого 2016 року банк взагалі не мав права нараховувати проценти чи штрафні санкції на проценти, адже в цей період відповідно до ухвали Господарського суду Кіровоградської області діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ПП «Спецзовнішнкомплект», але не зважаючи на цю ухвалу, банк здійснював нарахування за цей період.
Посилався на те, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду необхідних даних.
Вказував, що зазначені у заяві обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, оскільки на їх підставі можна зробити висновок про значно менший розмір заборгованості по договорам кредитних ліній № 5 та № 4, а надані банком розрахунки не відповідають дійсності та спрямовані на штучне збільшення заборгованості без законних на те підстав.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості задоволено.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості скасовано, призначено справу в порядку загального позовного провадження до розгляду.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у розмірі 91 917 821,84 грн, 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 9 626 230,50 грн, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, надаючи оцінку доводам заяви, суд першої інстанції ухвалив рішення від 04 жовтня 2022 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 04 жовтня 2022 року зазначив, що, постановляючи ухвалу від 09 листопада 2020 року, Оболонським районним судом міста Києва було скасовано рішення того ж суду від 12 серпня 2016 року, однак, нове рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвалено не було у зв'язку з великим обсягом матеріалів справи.
Даючи оцінку доводам відповідача ОСОБА_1 , які зазначені у заяві про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, суд першої інстанції в рішенні від 04 жовтня 2022 року дійшов висновку про те, що посилання ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16 липня 2016 року у справі № 912/2487/15 про банкрутство ПП «Спецзовнішкомплект», як на нововиявлену обставину, є безпідставним та недоведеним.
Суд першої інстанції зазначив, що не є нововиявленими обставинами посилання ОСОБА_1 у заяві на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10 травня 2016 року у справі № 912/1543/16 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29 червня 2016 року у справі №912/1542/16 року, оскільки вказані рішення були наявні в матеріалах справи № 756/217/15-ц та судом їм надавалася оцінка.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року відмовлено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року залишено в силі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» судові витрати у розмірі 5 481,00 грн.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 09 листопада 2020 року, рішення суду першої інстанції від 04 жовтня 2022 року та приймаючи своє рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Суд першої інстанції фактично розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення, однак в непередбаченому статтею 429 ЦПК України порядку скасував ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року та ухвалив нове судове рішення.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами. Отже, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року підлягає залишенню в силі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федоров З. Ф. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
18 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,заяву АТ «Державний ощадний банк України» про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федорова З. Ф. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, визнано необґрунтованою.
Заяву АТ «Державний ощадний банк України» про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. передано іншому судді для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
19 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про відвід суддів Верховного Суду Коломієць Г. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федорова З. Ф. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року відмовлено.
17 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 03 червня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-40582св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012 (провадження № 61-17970св18), 03 березня 2021 року у справі № 462/3299/15-ц (провадження № 61-5938св20), від 13 січня 2021 року у справ № 370/890/15-ц (провадження № 61-3240св20).
У зазначених постановах Верховний Суд вказав, що ЦПК України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
Судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам - висновку експерта № 03/09-2020, складеного 03 вересня 2020 року за результатами проведеної економічної експертизи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Колісник О. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2023 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У грудні 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 91 917 821,84 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 9626230,50 грн. - 3% річних та інфляційні втрати. В решті рішення залишено без змін.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року відкрито загальне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
10 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції доповнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, до якої долучив висновок експерта № 03/09-2020 за результатами проведення економічної експертизи від 03 вересня 2020 року.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 09 листопада 2020 року, доповнення до заяви ОСОБА_1 від 10 вересня 2020 року було залишено без розгляду.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року скасовано та призначено справу в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 91 917 821,84 грн., 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 9 626 230,50 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Федорова З. Ф. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб'єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об'єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.
Отже, за змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд після скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України.
Відтак, повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.
Практика Верховного Суду щодо цього питання є сталою, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22).
Такий підхід в суді касаційної інстанції існував і при ухваленні судових рішень Верховним Судом України і Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до частини другої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.
Апеляційний суд у своєму судовому рішенні не зазначив, чому не застосував сталу, незмінну протягом тривалого часу зазначену судову практику.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки, скасовуючи рішення та ухвалу суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення порядку вирішення вказаного процесуального питання та вийшов за межі своїх повноважень, тому оскаржувану постанову необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федорова Захара Федоровича задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець