Ухвала
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/41244/20-ц
провадження № 61-14349ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ? ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором оренди,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ? ОСОБА_4 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 292 020,00 грн заборгованості за договором оренди від 25 липня 2018 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 29 000,00 грн судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди від 25 липня 2018 року у розмірі 272 500,00 грн, інфляційні втрати за час прострочення у розмірі 7 450,91 грн та 9 047,59 грн 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
09 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що відповідач посилався на те, що за домовленістю з орендодавцем орендну плату сплачував на картковий рахунок ОСОБА_4 , який є близьким родичем та бізнес-партнером позивача. До відзиву на позовну заяву відповідач долучив виписку про рух коштів з картки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») ОСОБА_1 за період з 24 квітня 2018 року по 20 липня 2020 року, з якої вбачається, що відповідач регулярно здійснював перекази коштів на картку ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_3 заперечувала наведене, а доказів на підтвердження вказаних обставин не надано та судом не встановлено. При цьому, за наявною у справі випискою з банківської карти про рух коштів, вбачається, що ОСОБА_1 сплачував кошти ОСОБА_4 ще з 26 квітня 2018 року, тобто до укладення вищевказаного договору оренди від 25 липня 2018 року, що не виключає наявності між цими особами правовідносин, не пов'язаних з цим договором. Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що періодичний перерахунок, а саме з квітня 2018 року, ОСОБА_1 грошових коштів на банківську картку ОСОБА_4 не може вважатись належним та допустимим доказом сплати ОСОБА_1 орендної плати ОСОБА_3 за договором оренди від 25 липня 2018 року, оскільки відповідачем не доведено, що такий порядок розрахунків щодо сплати орендної плати був передбачений умовами вказаного договору.
Заявник вказував, що у Вишгородському районному суді Київської області перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів. 06 червня 2023 року представник ОСОБА_4 надав суду докази перебування відкритої на ім'я ОСОБА_4 платіжної картки у ОСОБА_3 та використання цієї картки останньою у власних фінансових інтересах, а також надав банківські виписки по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_4 . Також пояснив, що ОСОБА_3 , зловживаючи довірою ОСОБА_4 , переконала його в передачі їй паролів керування карткою та зазначення її телефону фінансовим телефонним номером, за допомогою якого здійснюється керування картками. Зі змісту виписок з карткового рахунку ОСОБА_4 вбачається, що після отримання коштів від ОСОБА_1 цими коштами користувалась ОСОБА_3 та перераховувала їх близьким родичам. Вважає, що якби ця обставина була відома суду при первісному розгляді справи, то рішення суду було б протилежного змісту, адже вказана обставина встановлює виконання ОСОБА_1 обов'язку зі сплати оренди в повному обсязі та недобросовісну поведінку ОСОБА_3 , яка ввела суд в оману.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що надані заявником виписки з рахунків за картками, відкритими в АТ КБ «ПриватБанк», за твердженням заявника на ім'я ОСОБА_4 , за 2018-2021 роки, подані як докази до Вишгородського районного суду Київської області у межах розгляду справи № 363/2324/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів, та звукозапис судового засідання від 13 липня 2023 року з поясненнями ОСОБА_4 у вказаній справі, не є нововиявленими обставинами у розумінні частини другої статті 423 ЦПК України, а є новими доказами, отриманими заявником після ухвалення судового рішення про перегляд якого за нововиявленими обставинами ставить питання заявник, що не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, обставини, на які посилається заявник, фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, переглянути за нововиявленими обставинами постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року та скасувати її, а рішення від 09 лютого 2021 року та додаткове рішення від 23 лютого 2021 року, ухвалені Печерським районним судом міста Києва, ? залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що у межах розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів, 06 червня 2023 року представник ОСОБА_4 надав суду докази перебування відкритої на ім'я ОСОБА_4 платіжної картки у ОСОБА_3 , яку остання використовувала, що підтверджується відповідними банківськими виписками по карткових рахунках. Також представник ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 , здійснювала керування картками. Згідно з виписок з карткового рахунку ОСОБА_4 вбачається, що після отримання коштів від ОСОБА_1 цими коштами користувалась ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_4 надав пояснення, що ОСОБА_3 , зловживаючи довірою ОСОБА_4 , переконала його в передачі паролів керування карткою та зазначення її телефону фінансовим телефонним номером. Зазначає, що очевидним є те, що якби вказана обставина була відома суду при первісному розгляді справи, то рішення суду було б протилежного змісту, адже обставина, на яку він посилається, підтверджує виконання ним обов'язку зі сплати орендних платежів в повному обсязі та недобросовісну поведінку ОСОБА_3 , яка ввела суд в оману.
З огляду на викладене вважає, що вказані обставини відповідають критеріям нововиявлених, що визначенні у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України. При цьому при первісному розгляді справи ключові обставини про розпорядження коштами, керування картковим рахунком саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , не могли бути йому відомі, оскільки становлять банківську таємницю, а ОСОБА_4 пояснень суду не надавав.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Апеляційний суди встановив, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України, а надані виписки з карткових рахунків та звукозапис судового засідання від 13 липня 2023 року у справі № 363/2324/21 з поясненнями ОСОБА_4 є по суті новими доказами та не підтверджують наявність нововиявлених обставин.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ? ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором оренди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат