Ухвала
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 307/1811/21
провадження № 61-1632св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , напостанову Закарпатського апеляційного суду від
22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 липня
2021 року об'єднано в одне провадження справу № 307/1811/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини та справу № 307/2334/21 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня
2022 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, укладений 10 липня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та зареєстрований у Тячівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області України за актовим записом № 168, розірвано.
Місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено за місцем проживання матері ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відібрано малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
від батька ОСОБА_2 та повернено малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попереднім місцем проживання біля матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Допущено негайне виконання рішення суду про відібрання малолітнього
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_2 та повернення малолітнього ОСОБА_4 за попереднім місцем проживання біля матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою:
АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
1 816,00 грн.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня
2022 року в частині задоволених первісних позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, відібрання дитини, допущення негайного виконання рішення суду про відібрання дитини, а також у частині відмови в задоволенні зустрічного позову, скасовано.
У задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_2 .
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Купенко М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у задоволенні заяви
ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відмовлено.
У березні 2023 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Гримут Т. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
У березні 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Купенка М. С. надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
У вересні 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про врахування обставин справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 рокупередано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 607/20787/19 (провадження № 61-11625св22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком.
У вказаній ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що
«при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Такий висновок є сталий у практиці Верховного Суду (див. зокрема висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі
№ 377/128/18 (провадження № 61-44680 св 18), на яку є посилання в касаційній скарзі).
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 759/96/18 (провадження № 61-4906св22) зазначено, що «відповідно до статті 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня
1980 року (далі - Конвенція 1980 року) після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення. Розглядаючи питання щодо повернення дитини до держави постійного проживання, суд не може вирішувати по суті питання щодо піклування про дитину та визначення її місця проживання, оскільки це питання, виходячи зі змісту статті 16 Конвенції, належать до виключної компетенції держави постійного проживання дитини (див. постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №405/2584/17). Отже, спір між батьками щодо місця проживання дитини може бути вирішений лише після повернення дитини до держави постійного місця проживання. Вимог щодо повернення сина ОСОБА_4 на територію України за місцем його реєстрації ОСОБА_2 не заявляв. З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову».
У наведеній справі дитина була вивезена закордон до звернення до суду
з позовом про визначення місця її проживання.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать:
необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача);
зловживання матеріальними правами;
обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу;
сплив позовної давності.
У наукових висновках членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, зокрема, зазначено, що:
сама по собі обставина проживання дитини закордоном (незалежно від того чи вивезена дитина закордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після, чи ініційовано провадження щодо вирішення питання про повернення дитини в Україну за правилами Конвенції 1980 року) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання,
проживання дитини закордоном не є самостійною підставою для відмови
у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні,
повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини.
Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Колегія суддів вважає, що сама по собі обставина проживання дитини закордоном (незалежно від того чи вивезена дитина закордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не є підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні.
Тому колегія суддів вважає необхідним передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 161 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року
у справі № 759/96/18 (провадження № 61-4906св22)».
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року справу № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі
№ 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)
у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження
у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження
у справі № 307/1811/21.
Керуючись статтями252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 307/1811/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, Орган опіки та піклування Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, до закінчення перегляду в касаційному порядку
Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 607/20787/19 (провадження 61-11625сво22).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. М. Русинчук
Судді:Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
А. Ю. Зайцев Є. В. Краснощоков