Ухвала
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 274/2919/22
провадження № 61-13662ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1
про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини від 23 травня 2022 року № 87
про її звільнення з роботи, поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1
з 23 травня 2022 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 травня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 квітня 2021 року вона була переведена з посади бухгалтера фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 на постійну роботу на посаду головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 . На підставі Указу Президента України «Про ведення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 її 27 лютого 2022 року призвано до лав Збройних Сил України
та з 28 лютого 2022 року зараховано до списків особового складу
на всі види забезпечення та призначено бухгалтером (2 категорії) фінансово-економічної служби, ВОС-НОМЕР_4, ШПК «старший солдат»,
до НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командування сил територіальної оборони Збройних Сил України. Виходячи з цього, 28 лютого 2022 року вона подала командиру Військової частини НОМЕР_1 заяву про увільнення її від виконання обов'язків головного бухгалтера фінансово-економічної служби з 28 лютого 2022 року, у зв'язку із призовом на військову службу за контрактом та просила зберегти за нею місце роботи і середній заробіток.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 лютого 2022 року № 34, з 27 лютого 2022 року її було увільнено
від виконання службових обов'язків на посаді головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 із збереженням
за нею основного місця роботи та наказано нараховувати і виплачувати
їй середній заробіток, як працівнику прийнятому на військову службу
під час дії воєнного стану, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, у межах фонду та фінансування на виплату заробітної плати.
Проте наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 травня 2022 року № 87, її, як працівника Збройних Сил України, з 23 травня 2022 року звільнено з роботи, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із укомплектуванням посади начальника фінансово-економічної служби військовослужбовцем з числа осіб офіцерського складу. Наказ позивач отримала 02 червня 2022 року.
Вважає звільнення незаконним, оскільки чинним законодавством
їй гарантувалося збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на строк до закінчення воєнного стану або до дня фактичного звільнення
зі Збройних Сил України.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 травня 2022 року № 87 про звільнення ОСОБА_1 з 23 травня 2022 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 з 23 травня 2022 року.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2022 року
по 18 липня 2022 року в сумі 26 769,60 грн (без урахування податків
та інших обов'язкових платежів). У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 24 лютого 2023 року в частині дати поновлення змінено з «23 травня 2022» на «24 травня 2022». У решті рішення залишено без змін.
15 вересня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою
на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року,
в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду
на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації,
що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено,
що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення
для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише
за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2023 року
не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись
з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять
до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою
суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає,
що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду
з цього питання.
Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних
у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Крім того, касаційна скарга не містить підтвердження того, що справа має виняткове значення для заявника чи становить значний суспільний інтерес.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,
які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку
не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Житомирського апеляційного суду
від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська