ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3082/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДУ", м. Київ
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", м. Вільногірськ Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 324 657 грн 15 коп. за договорами поставки від 10.08.2022 № 543-2 та від 06.09.2022 № 595-2
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СДУ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" з позовом від 13.06.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" заборгованість у загальному розмірі 324 657 грн 15 коп., з яких: 295 585 грн 00 коп. - основний борг, 23 168 грн 55 коп. - інфляційні втрати, 5 903 грн 60 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 1362 від 28.09.2022 на суму 64 785 грн 00 коп. у межах договору поставки від 10.08.2022 № 543-2 та за видатковою накладною № 1372 від 28.09.2022 на суму 230 800 грн 00 коп. у межах договору поставки від 06.09.2022 № 595-2.
Витрати позивача зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої за попереднім (орієнтовним) розрахунком складає 15 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "СДУ" протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали, в тому числі через систему "Електронний суд", усунути недоліки позовної заяви: надавши до суду докази на підтвердження направлення позовної заяви від 13.06.2023 № б/н з додатками на адресу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"; зазначивши у позові інформацію про місцезнаходження та ідентифікаційний код, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти юридичної особи відповідача - Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"; надавши до суду докази направлення на адресу відповідача (юридичній особі та філії) заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
21.06.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви від 21.06.2023 № б/н.
Ухвалою господарського суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
24.07.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 30.06.2023 № 234/1952, в якому підтвердив наявність договірних відносин між сторонами та факт поставки позивачем товару за спірними договорами на суму 295 585 грн 00 коп. Стверджує, що не відмовляється від виконання зобов'язань з оплати поставленого товару. Проте, вважає, що строк виконання зобов'язання повинен бути продовжений на термін дії форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), відповідно до умов п. 12.1. договорів, наявність яких підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що є загальновідомою обставиною.
Відповідач зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України як форс-мажорна обставина істотно вплинула на виробничі процеси на філії «ВГМК» АТ «ОГХК», в тому числі на можливості реалізації продукції, яка виробляється. У зв'язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України. Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для Відповідача залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій агресора, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію. Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов'язків за чинними контрактами.
Просив у задоволенні позову відмовити.
21.09.2023 на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 21.09.2023 № 02/2023/ВГМК, в якій зазначив, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, в тому числі і протягом встановленого договором строку. Крім того, відповідачем не доведено як саме військова агресія російської федерації проти України та оголошення воєнного стану в Україні, вплинуло на можливість відповідача виконати зобов'язання за договорами. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень на відповідь на відзив порядку ст. 167 ГПК України у визначені судом строки.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.08.2022 та 06.09.2022 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СДУ" (постачальник) укладені договори поставки № 543-2 (надалі - договір-1), № 595-2 (надалі - договір-2) відповідно, згідно із умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (манжети гумові, частини гідроциліндрів), а покупець зобов'язується його прийняти і оплатити за нього певну грошову суму на умовах договору (п. 1.1 договорів).
Так, за умовами договору-1 загальна сума договору сладає 64 785 грн 00 коп. без ПДВ, що відповідає загальній сумі всіх специфікацій (п. 7.1 договору-1); за умовами договору-2 загальна сума договору складає 230 800 грн 00 коп. без ПДВ, що відповідає загальній сумі всіх специфікацій (п. 7.1. договору-2).
Відповідно до п. п. 8.1., 8.2. договорів оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у договорі. Оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної товарно-транспортної накладної.
Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 8.3. договорів).
У п. 3.2. договорів сторони погодили, поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця, розміщений за адресою: вул.. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область.
Відповідно до п. 12.1. договорів при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме, пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана письмово протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.
Факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональною Торгово-промисловою палатою (п. 12.3. договорів).
Згідно з п. 14.1. договорів договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 30.12.2022.
На виконання умов договору-1 28.09.2022 позивачем здійснено поставку товару відповідачу, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну № 1362 від 28.09.2022 на суму 64 785 грн 00 коп. (а.с. 16).
На виконання умов договору-2 28.09.2022 позивачем здійснено поставку товару відповідачу, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну № 1372 на суму 230 800 грн 00 коп. (а.с. 10).
Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов спірних договорів, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 295 585 грн 00 коп.
В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із листом від 18.04.2023 № 832/2, в якому вимагав сплатити заборгованість за договорами у загальній сумі 295 585 грн 00 коп. (а.с. 18).
Відповіді відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 903 грн 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23 168 грн 55 коп.
Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договорів поставки, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договорів, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договорів поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за договором-1 становить 64 785 грн 00 коп., за договором-2 - 230 800 грн 00 коп., що не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов п. 8.2. договорів строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав 12.10.2022.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 295 585 грн 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.
Щодо тверджень відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договорами через настання форс-мажорних обставин та перенесення строку виконання зобов'язання на строк дії таких обставин, господарський суд зазначає таке.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством (ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Таким чином, не є форс - мажорними обставинами, обставини які є незвичайними але при їх наявності особа може фактично виконати свої зобов'язання навіть за умовою що таке виконання викликає складнощі та/або буде економічно невигідним для такої особи.
Тобто, форс-мажорною обставиною є обставини які поєднують в собі наявність двох елементів, надзвичайність та невідворотність, в тому числі невідворотність наслідків які обумовлюють неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Відсутність будь - якого з елементів свідчить, що такі обставини не форс - мажорними обставини.
Крім того, наявність форс-мажорної обставини не звільняє боржника від необхідності виконання основного зобов'язання. Дані обставини лише певною мірою можуть обумовити можливість звільнення сторони, яка зазнала впливу форс-мажорної обставини, виключно від відповідальності пов'язаної з неможливістю своєчасного виконання основного зобов'язання.
Тож, основне зобов'язання має бути належно виконане за першої можливості, якщо таке виконання буде доречне для сторін на час закінчення дії обставин непереборної сили та/або виконання зобов'язання не втратить інтерес для кредитора (п. 1 ч. 1 ст. 611 та ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, несвоєчасне і неповне виконання основного зобов'язання та факт існування форс-мажорної обставини не є свідченням того, що внаслідок виникнення форс-мажорної обставини, сторона не має фактичної змоги виконати свої зобов'язання. Необхідною умовою, яка свідчить про неможливість виконання свого зобов'язання, і відтермінування моменту його виконання на час дії форс-мажорної обставини, є наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорною обставиною та її безпосереднім впливом на виконання конкретних зобов'язання, а точніше на неможливість його виконання саме з цієї причини.
При цьому, саме на особу, яка заявляє про наявність на неї впливу форс-мажорної обставини, покладається обов'язок доказування належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорної обставини та неможливістю, з огляду на це, своєчасного виконання взятого на себе зобов'язання.
Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили (в силу існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між обставинами та зобов'язаннями), а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Отже, сам по собі форс-мажор, не звільняє від виконання договірного зобов'язання та не є автоматичною підставою як для відтермінування моменту виконання зобов'язання, так і для звільнення від відповідальності за невиконання договірного зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Господарський суд зазначає, що використання відповідачем лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Отже, з урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у даній справі суд вважає недостатнім для підтвердження таких обставин.
Враховуюче вищевикладене, господарський суд зазначає, що посилання відповідача на обставини, що стали причиною неможливості вчасних розрахунків за договорами, а саме: оголошення воєнного стану, військові дії на території України, неможливість реалізації продукції, яка виробляється відповідачем, зростання собівартості логістики та виробництва, блокада українських портів тощо, а також, як наслідок, значний дефіцит грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов'язків за чинними контрактами тощо, не можуть бути визнані господарським судом форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку невиконання відповідачем договірних зобов'язань, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Крім того, договірні відносини сторін виникли вже після запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022.
Отже, сторони розуміли всі ризики здійснення підприємницької діяльності в режимі воєнного стану і погодилися нести наслідки таких ризиків.
Також, на виконання умов п. 12.1. договорів відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про настання для нього форс-мажорних обставин у визначений договорами строк.
За вказаних обставин, зазначені заперечення відповідача судом відхиляються.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 295 585 грн 00 коп. основного боргу, 5 903 грн 60 коп. 3% річних, 23 168 грн 55 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Разом з тим судом враховано, що позивачем до позовної доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, окрім витрат позивача на сплату судового збору, містить інформацію про очікування позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 15 000 грн. 00 коп.
Господарський суд констатує, що належних доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі позивачем до позовної заяви не надано (зокрема, йдеться про акт здачі-приймання наданих послуг, передбачений п. 6 договору про надання правничої допомоги від 12.06.2023 № 02/2033, укладеному між позивачем та адвокатом Шибеко Д.В.).
Господарський суд звертає увагу позивача, що за приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За вказаних обставин, у господарського суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ ВП 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДУ" (03134, м. Київ, вул. Симиренко, буд. 36, крп. Б, офіс 312, код ЄДРПОУ 39877562) 295 585 грн 00 коп. (двісті дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн 00 коп.) основного боргу, 5 903 грн 60 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот три грн 60 коп.) 3% річних, 23 168 грн 55 коп. (двадцять три тисячі сто шістдесят вісім грн 55 коп.) інфляційних втрат, 4 869 грн 86 коп. (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять грн 86 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.10.2023
Суддя І.А. Рудь