ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 жовтня 2023 року Справа № 903/100/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Традекс Агрі”, м. Здолбунів, Здолбунівський р-н., Рівненська обл.
до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Перемога” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України”, с. Баківці, Луцький р-н., Волинська обл.
про стягнення 6 516 149 грн. 25 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульска Л.В.
Представники:
від позивача: Сокол Т.Л., ордер серія АЕ №1182135
від відповідача: Шестернін В.Д., довіреність від 15.03.2023
встановив: 26.01.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Традекс Агрі” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Перемога” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України” про стягнення 6 516 149 грн. 25 коп., з яких: 2 941 993 грн. 50 коп. сума попередньої оплати, 2 736 053 грн. 96 коп. пені, 735 498 грн. 38 коп. штрафу, 80 115 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 22 488 грн. 11 коп. 3% річних за користування чужими грошовими коштами та судових витрат по справі.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №22-09-22-6 від 22.09.2022 зобов'язань щодо поставки оплаченого товару. На підтвердження позовних вимог зазначає, що сторонами згідно специфікації №1 від 22.09.2022 погоджено до 22.10.2022 поставку відповідачем товару на умовах FCA франко-перевізник за адресою Волинська обл., Луцький р-н., с. Баківці, вул. Перемоги, 8, на суму 3 360 150 грн. з ПДВ. Умови оплати - до 30.09.2022. Позивач оплатив 2 941 993 грн. 50 коп. двома платежами 29 та 30.09.2022. 03.10.2022, 16 та 29.12.2022 позивач надіслав відповідачу листи щодо надання інформації про готовність товару до відвантаження, проте відповідь не отримав. 06.01.2023 надіслав відповідачу претензію про сплату 5 922 716 грн. 54 коп., розірвання договору поставки в односторонньому порядку на підставі п. 6.4 договору, яка залишена без задоволення. Відповідач товар у встановлений строк не поставив, отже є таким, що прострочив виконання за договором поставки. Згідно п.п. 6.2, 6.4 договору у випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від ціни непоставленої партії товару (її частини) за кожен день прострочення. У випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) більше ніж на десять календарних днів, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% від ціни недопоставленої партії товару. У такому випадку покупець також наділяється правом розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення попередньої оплати товару. Відповідно до ст.ст. 651, 653 ЦК України договір є розірваним з ініціативи позивача у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем. В обґрунтування нарахування інфляційних втрат та 3% річних посилається на ст. 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 31.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.03.2023 о 10 год. 00 хв. Зобов'язано позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання ухвали подати суду належні копії (читабельні) долучених до позовної заяви договору поставки від 22.09.2022 з додатками, специфікації. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Відповідач ухвалу суду отримав 10.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44).
Строк для подання відзиву - по 27.02.2023.
27.02.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача від 24.02.2023, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що згідно специфікації №1 від 22.09.2022 сторони домовились, що відповідач постачає позивачу 600+1-5% тонн ячменю 3 класу загальною вартістю 3 360 150 грн. 00 коп. з ПДВ. Протоколом розбіжностей визначено умови оплати: до 30.09.2022 - 2 947 368 грн. 00 коп., інші 14% вартості товару покупець сплачує на наступний день з дня реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач на виконання умов договору не доплатив підприємству 418 156 грн. 50 коп., які мав перерахувати не пізніше 01.10.2022. Спірний товар зберігався на складі підприємства в межах обумовленого періоду поставки - до 22.10.2022. Докази прибуття перевізника позивача на склад у погоджений період поставки, відмови у відвантаженні товару, позивач не подав. Умовами договору не було обумовлено необхідності погодження дати та часу готовності поставки товару, попереднього надсилання будь яких листів чи повідомлень. Чітко врегульовано місце, строки та умови поставки. Потреби у погодженні не існувало. У випадку реальних намірів отримати товар позивач міг скористатися телефоном, електронною поштою. Лист позивача від 03.10.2022 щодо надання інформації про дату поставки підприємство не отримувало. Долучені докази надіслання листа не належні, оскільки на описі вкладення відсутній номер поштового відправлення відповідачу (зокрема 4910109988430), що є порушенням правил пересилання поштових відправлень. З трекінгу АТ “Укрпошта” вбачається, що дані про відправлення на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. На описі вкладення та квитанції проставлена відмітка АТ “Укрпошта. Дніпро”, коли місцезнаходження позивача м. Здолбунів. Інші листи від 16 та 29.12.2022 надіслані з м. Дубно, їх отримання підприємство не заперечує. Доказом надіслання листа від 03.12.2022 є поштова квитанція, заповнена вручну, що не виключає можливого її оформлення “заднім числом”, на відмінну від поштових накладних на відправку листів від 16 та 29.12.2022, які містять штрих-коди і сформовані автоматично, тобто системою, що виключає можливість їх оформлення “заднім числом”. Отримання товару не відбулося саме за бездіяльності і з вини позивача.
Позивач відзив відповідача отримав 01.03.2023.
Строк для подання відповіді на відзив - по 06.03.2023.
Суд протокольною ухвалою від 01.03.2023 відклав підготовче засідання на 15.03.2023 об 11 год. 30 хв.
Учасники справи про відкладення розгляду справи повідомлені у судовому засіданні, відповідач під розписку.
06.03.2023 на адресу суду надійшла відповідь позивача від 06.03.2023 на відзив відповідача (засобом поштового зв'язку надіслана 06.03.2023), згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що ні договором, ні специфікацією не визначено, що поставка товару здійснюється виключно після 100% передоплати. Відповідач міг поставити товар на суму попередньої оплати. Погодження додатковим листом інформації, яка вимагається згідно правил Інконтермс (2010) щодо дати поставки товару позивачем з метою нівелювання ризиків отримання додаткових витрат не суперечить договору поставки. У трьох листах позивач зазначав свого перевізника. Відповідач на листи не відповів. Лист від 03.10.2022 відправлений з м. Дніпра, де керівник перебував у відрядженні. Не можливість його відстеження може бути пов'язана з відправкою пошти за відсутності світла. Позивач був зацікавлений в отриманні товару, неодноразово звертався до відповідача засобом телефонного зв'язку. Бездіяльність відповідача зумовила відправку листів. Інформацію щодо перевізника позивач повідомляв у всіх листах.
Докази отримання відповідачем відповіді на відзив позивача в матеріалах справи відсутні.
Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
У клопотанні від 13.03.2023 позивач просить відкласти судове засідання у зв'язку з участю уповноваженого представника в іншій судовій справі. Наступне судове засідання просить проводити в режимі відеоконференції.
Враховуючи вищевикладене, рівність всіх учасників судового процесу, відсутність доказів отримання відповідачем відповіді позивача на відзив, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами у підготовчому провадженні щодо подання заяв по суті спору, суд протокольною ухвалою від 15.03.2023 підготовче засідання відклав на 29.03.2023 об 11 год. 20 хв.
29.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Зазначає про намір подати заперечення на відповідь на відзив.
Враховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, подання відповідачем відзиву на позовну заяву, закінчення строку на подання заперечень на відповідь на відзив, суд протокольною ухвалою від 29.03.2023 у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи відмовив, закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 29.03.2023 повідомлено позивача, відповідача про закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті на 12.04.2023 о 12 год. 00 хв.
11.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів, зокрема адвокатський запит від 27.03.2023, лист АТ “Укрпошта” від 31.03.2023 до матеріалів справи.
Враховуючи отримання спірних доказів відповідачем лише 05.04.2023, що унеможливило їх подання разом з відзивом на позовну заяву, суд протокольною ухвалою від 12.04.2023 не відкриваючи судового засідання по розгляду справи по суті долучив адвокатський запит від 27.03.2023, лист АТ “Укрпошта” від 31.03.2023 до матеріалів справи, оголосив перерву у судовому засіданні з метою надання позивачу можливості подати відповідні письмові пояснення щодо долучених доказів на 19.04.2023 о 15 год. 00 хв.
17.04.2023 на адресу суду надійшли заперечення позивача, згідно яких просить не приймати до розгляду та не враховувати долучені відповідачем докази, оскільки відповідачем не обґрунтовано та не доведено неможливість їх подання у встановлені ГПК України строки.
Долучив копію листа АТ “Укрпошта” від 12.04.2023 №103.003.-2966-23.
Заперечення з додатками долучені до матеріалів справи.
Відповідач у клопотанні від 18.04.2023 просить долучити копію позовної заяви, поданої до Господарського суду Рівненської області 21.01.2023, Державного підприємства "Дослідне господарство" "Перемога" Волинської сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Традекс Агрі" про розірвання договору поставки №22-09-22 від 22.09.2022.
Копія позовної заяви долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 19.04.2023 провадження у справі №903/100/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Традекс Агрі” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Перемога” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України” про стягнення 6 516 149 грн. 25 коп. зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду Рівненської області №918/94/23 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство" "Перемога" Волинської сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Традекс Агрі" про розірвання договору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 ухвалу суду від 19.04.2023 скасовано.
Ухвалою суду від 20.06.2023 розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні на 28.06.2023 об 11 год. 00 хв.
26.06.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, зокрема відчуження/продажу товару українського походження, врожаю 2022 року (ячмінь 3 клас, кількість 600 тонн), постачання якого передбачено специфікацією №1 від 22.09.2022 до договору поставки від 22.09.2022, третім особам, відмінним від позивача. Клопотання обґрунтоване тим, що у судовому засіданні 08.05.2023 у справі №918/94/23 представник відповідача зазначив про відчуження спірного товару третім особам. Направлені позивачем на адресу відповідача адвокатські запити щодо надання інформації залишені без відповіді та задоволення (том, а.с. 201-217).
У клопотанні від 26.06.2023 позивач просить перейти до підготовчого провадження з метою подання додаткових доказів, які не існували на момент розгляду справи в підготовчому провадженні, оскільки виникли із отриманням у судовому засіданні 08.05.2023 позивачем інформації про відчуження відповідачем спірного товару, що є підставою для поновлення строку для їх подання (том, а.с. 218-234).
У поясненнях від 26.06.2023 позивач позовні вимоги підтримує. Зазначає, що виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки спірного товару не можливе з огляду на його відсутність. Відповідачем не надано належних доказів виконання свого обов'язку за договором поставки, у зв'язку з чим грошові кошти, сплачені позивачем, як попередня оплата, на підставі ст. 693 ЦК України підлягають поверненню у розмірі вартості оплаченого товару. Просить визнати поважними причини подання пояснень по справі та прийняти їх до розгляду (том, а.с.252-274).
28.06.2023 надійшло клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Рівненської області №918/94/23 від 08.05.2023, повернення до стадії підготовчого провадження, зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Рівненської області №918/94/23 (том 2, а.с. 1-7).
У судовому засіданні 28.06.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 12.07.2023.
Позивач у запереченнях від 05.07.2023 зупинення провадження у даній справі заперечує, оскільки відповідачем не обґрунтовано об'єктивної не можливості розгляду даної справи до вирішення справи №918/94/23. Жодні обставини, встановлені в межах справи №918/94/23, не впливають на розгляд даної справи (том 2, а.с. 116-119).
Відповідач у запереченнях від 11.07.2023 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів просить відмовити. Зазначає, що позивач у позовній заяві не заявляв вимогу про виконання відповідачем обов'язку в натурі. Докази, які просить витребувати позивач, не входять в предмет доказування у даній справі. Крім того клопотання подане з пропуском встановленого строку (том 2, а.с. 120-121).
У запереченнях на пояснення позивача від 11.07.2023 відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що подані позивачем пояснення не є заявою по суті спору, подані під час розгляду справи по суті, після пропуску процесуального строку для їх подання, а тому підлягають поверненню без розгляду. Клопотання позивача про перехід до підготовчого провадження просить відхилити, оскільки таке клопотання подане з метою зміни правової позиції, тактики і стратегії захисту, бажанням віднайти додаткові аргументи для посилення своєї позиції (том 2, а.с. 124-126).
Частинами 1, 2 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до положень ч.1 ст.12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (спрощеного або загального).
Згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з ч.1 ст.194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання, проте суд вважає, що за будь-яких обставин при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, тому у разі виникнення необхідності суд вправі вчинити таке повернення, не допускаючи відмови у реалізації цієї дії виключно з підстав відсутності окремої процесуальної норми, тобто уникаючи проявів надмірного формалізму.
В постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.12.2022 по справі № 910/7103/21 зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Разом з тим статтею 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи вищевикладене, що розгляд справи по суті передбачає розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому засіданні матеріалів і обмежує учасників справи подавати докази, а також заявляти клопотання чи заяви після переходу до розгляду справи по суті, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого і неупередженого розгляду справи, зважаючи на зміст та характер спірних правовідносин у цій справі, отримання позивачем інформації про відсутність спірного товару лише під час розгляду справи №918/94/23, суд протокольною ухвалою від 12.07.2023 задовольнив клопотання позивача та повернувся у підготовче провадження.
Судом враховано, що пояснення позивача від 26.06.2023 за своєю суттю є заявою про зміну підстав позову, оскільки крім правових підстав та норм, зазначених у позовній заяві, позивач підставою для задоволення позову вказує статтю 693 ЦК України, прийняті судом.
Суд протокольною ухвалою від 12.07.2023 розгляд справи відклав на 24.07.2023.
Відповідач у клопотанні від 24.07.2023 розгляд справи просить відкласти у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника 24.07.2023 у відпустці (том 2, а.с. 129).
Суд протокольною ухвалою від 24.07.2023 розгляд справи відклав на 09.08.20232 у зв'язку з технічною несправністю, зокрема збоєм програми Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС та неможливістю встановити з'єднання з позивачем у зв'язку з нестабільною роботою мережі Інтернет.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Кравчук А.М. з 08.08.2023 по 11.08.2023 у відпустці, на офіційному веб-сайті Господарського суду Волинської області опубліковано оголошення від 08.08.2023 про неможливість проведення судового засідання у справі, призначеного на 09.08.2023 о 12 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 15.08.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 06.09.2023 о 10 год. 30 хв.
25.08.2023 на адресу суду надійшла заява позивача, яка є поясненнями по суті спору, згідно якої зазначає, що крім правових норм та підстав, які зазначені були позивачем у позові, підставою для задоволення позову є також положення ст. 693 ЦК України, які підлягають застосуванню у даних правовідносинах. З посиланням на практику Верховного Суду вказує, що оскільки законом не визначено форму пред'явлення вимоги покупця щодо повернення попередньої оплати, останній може здійснити своє право будь яким шляхом, зокрема шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (том 2, а.с. 142-143).
Розглянувши у судовому засіданні 06.09.2023 клопотання позивача про витребування доказів, суд протокольною ухвалою від 06.09.2023 у його задоволенні відмовив з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання має бути подане у строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Позивач не зазначив у клопотанні, які саме докази просить витребувати у відповідача, не вказані його родові ознаки.
Судом враховано, що представник відповідача підтвердив у судовому засіданні відсутність спірної продукції, її відчуження третім особам.
Суд протокольною ухвалою від 06.09.2023 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/94/23 відмовив, з огляду на таке.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Відповідно до положень п.5 ч. ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідач вказує, що Господарським судом Рівненської області 08.05.2023 прийнято рішення у справі №918/94/23 за позовом ДП «ДГ «Перемога» Волинської сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України до ТОВ «Традекс Агро» про розірвання договору поставки № 22-09-22 від 22 вересня 2022 року, який є предметом розгляду у даній справі.
В той же час клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у даній справі, як об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду справи №918/94/23, так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи.
При цьому, не обґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Аналогічна правова позиція щодо зупинення провадження у справі викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №910/5425/18.
Крім того суд протокольною ухвалою від 06.09.2023 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.09.2023 о 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні 20.09.2023 представники сторін дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст .6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
22.09.2022 між ДП “Дослідне господарство “Перемога” Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України” (постачальник) та ТОВ “Традекс Агрі” (покупець) укладено договір поставки №22-09-22 (а.с. 12-14, 63-64).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №22-09-22 від 22.09.2022.
Згідно умов договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця зернові та олійні культури, визначені цим договором та специфікаціями до нього, які є невід'ємними частинами, а покупець - прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього (п. 1.1). Товар поставляється окремими партіями. Найменування та інші характеристики товару визначаються для кожної партії окремо у відповідній специфікації на таку партію товару. За відсутності окремої специфікації до договору, видаткова накладна вважається специфікацією на відповідну партію товару, якщо вона містить підписи уповноважених представників сторін (п. 1.2). Розмір партії товару визначається у тоннах у специфікації на кожну партію товару окремо (п. 2.3). Покупець оплачує товар за ціною, визначеною специфікацією на кожну партію окремо. Оплата партії товару проводиться в українських гривнях шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, що вказаний в цього договорі або на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку на оплату товару, протягом десяти банківських днів з дня завершення поставки відповідної партії товару. Можлива часткова або повна попередня оплата товару. У специфікації сторони можуть погодити інший порядок розрахунків (п. 3.1). Постачальник зобов'язується здійснити поставку кожної партії товару на умовах, передбачених у відповідній специфікації. При поставці товару застосовується правило «Інкотермс» (в редакції 2010 року). У випадку розбіжностей між правилами «Інкотермс» та умовами цього договору, підлягають застосуванню умови цього договору. Кожна партія товару повинна бути поставлена у строк, визначений у специфікації на таку партію товару. Строк поставки товару може бути продовженим за письмовим погодженням з покупцем (п. 4.1). У випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від ціни непоставленої партії товару (її частини) за кожен день прострочення (п. 6.2). У випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) більше ніж на десять календарних днів, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% від ціни недопоставленої партії товару. У такому випадку покупець також наділяється правом розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення попередньої оплати товару (п. 6.4). Договір набирає чинності з дати підписання і скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2023 (п. 8.1).
Крім того сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки де визначено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 86% вартості товару в сумі 2 947 368 грн. 00 коп. до 30.09.2022. Інші 14% вартості товару покупець сплачує на наступний день з дня реєстрації постачальником в єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 82).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
Сторонами підписано специфікацію №1 від 22.09.2022 до договору, якою визначено поставку партії товару українського походження, врожаю 2022 року, зокрема ячмінь 3 класу, кількістю 600,000 тонн, загальною вартістю 3 360 150 грн. 00 коп. з ПДВ. Сторонами визначено, що поставка цієї партії товару має бути здійснена до 22.10.2022 на умовах FCA франко-перевізник адреса: 45665, Волинська обл., Луцький р-н., с. Баківці, вул. Перемоги, 8. Умови оплати - до 30.09.2022 (а.с. 64 на звороті).
На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату в сумі 2 941 993 грн. 50 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.03.2022, 30.09.2023 (а.с. 18-19).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Позивачем на адресу відповідача направлялись листи від 03.10.2022, 16.12.2022, 29.12.2022 (а.с. 20-31) з метою узгодження дати та часу поставки товару за адресою: 45665, Волинська обл., Луцький р-н., с. Баківці, вул. Перемоги, 8. Листи обґрунтовані тим, що товариством забезпечено укладення договорів перевезення, відповідна погоджена дата/час поставки товару є вкрай важливою, оскільки у разі приїзду перевізників покупця самостійно до 22.12.2022 у місце поставки товару за відсутності готовності постачальника до відвантаження товару, покупець понесе незаплановані витрати. Листи залишились відповідачем без відповіді та задоволення.
06.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 05.01.2023 щодо повернення грошових коштів, зокрема попередньої оплати в сумі 2 941 993 грн. 50 коп., та розірвання договору (а.с. 32-36). Докази задоволення претензії відповідачем в матеріалах справи відсутні.
У позовній заяві позивач просить повернути попередню оплату, стягнути пеню та штраф посилаючись на п. 6.4 договору, яким передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) більше ніж на десять календарних днів, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% від ціни недопоставленої партії товару. У такому випадку покупець також наділяється правом розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення попередньої оплати товару.
Відповідно до частини четвертої статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
В той же час, суд зазначає, що умовами специфікації №1 від 22.09.2022 визначено поставку партії товару до 22.10.2022 на умовах FCA франко-перевізник адреса: 45665, Волинська обл., Луцький р-н., с. Баківці, вул. Перемоги, 8. Умови оплати - до 30.09.2022 (а.с. 64 на звороті).
Згідно зі статтею А4 Правил Інкотермс 2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (пункт а статті А4).
Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4 (стаття А5. правил Інкотермс 2010 FCA (Франко-перевізник).
Докази звернення позивача до відповідача, відмови відповідача від передачі товару позивачу за визначеною в специфікації адресою, за період від здійснення попередньої оплати 30.09.2022 по строк поставки товару 22.10.2023, в матеріалах справи відсутні.
Наявність спірного товару на складі відповідача у період з липня 2022 року по листопад 2022 року підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (а.с. 56-58).
Докази залучення покупцем перевізника під час виконання умов договору поставки в матеріалах справи відсутні. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Посилання позивача в листах про його залучення не є належним доказом.
Посилання позивача на відмову відповідача у видачі товару шляхом ігнорування листів про узгодження дати та часу передачі товару не приймається судом до уваги, оскільки умовами договору чи специфікації не обумовлено необхідності погодження сторонами дати та часу готовності поставки товару шляхом надсилання листів, повідомлень тощо.
Надання відповіді та будь-якої інформації на листи повідомлення позивача про готовність прийняття товару і необхідність погодження дати відвантаження товару є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з частиною другою статті 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Враховуючи вищевикладене, що позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки, виконання саме позивачем свого обов'язку щодо отримання товару в строк до 22.10.2022 на умовах FCA франко-перевізник адреса: 45665, Волинська обл., Луцький р-н., с. Баківці, вул. Перемоги, 8, суд дійшов висновку, що п. 6.4 договору не може бути застосованим до даних правовідносин, а тому договір поставки від 22.09.2022 №22-09-22-6 не є розірваним в односторонньому порядку за заявою позивача.
Судом враховано, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.05.2023 №918/94/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Дослідне господарство" "Перемога" Волинської сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традекс Агрі" про розірвання договору поставки № 22-09-22 від 22 вересня 2022 року. Судами встановлено, що договір поставки не є розірваним на підставі п. 6.4 договору у зв'язку з порушенням постачальником строків поставки товару більше ніж на десять календарних днів, оскільки таке порушення не відбулось.
Судом встановлено, що у поясненнях від 26.06.2023, заяві від 25.08.2023 позивач (які за своїм змістом є зміною підстав позову) крім правових норм та підстав, які зазначені були у позові, підставою для задоволення позову вказує положення ст. 693 ЦК України, які він просить застосувати у даних правовідносинах. З посиланням на практику Верховного Суду вказує, що оскільки законом не визначено форму пред'явлення вимоги покупця щодо повернення попередньої оплати, останній може здійснити своє право будь яким шляхом, зокрема шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (том 2, а.с. 142-143).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Верховний Суд у постанові №910/5041/22 від 09.03.2023 зазначив, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.
Умовою застосування положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Представник відповідача у судових засіданнях підтвердив відсутність спірного товару на складах підприємства у зв'язку з його реалізацією третім особам. Вказане твердження підтверджується матеріалами справи, зокрема апеляційною скаргою ДП «Перемога» Волинської ДСГДС ІК НААНУ, поданою в межах справи №918/94/23 (а.с. 91-97)
З врахуванням пояснень від 26.06.2023 та заяви від 25.08.2023 позивач скористався своїм правом та обрав один з альтернативних варіантів поведінки, а саме повернення суми попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи наведені норми права, умови договору поставки, наявність у матеріалах справи доказів здійснення позивачем попередньої оплати вартості товару за вказаним договором у сумі 2 941 993 грн. 50 коп., що не заперечується відповідачем, відсутність доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки обумовленого товару або повернення передоплати, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині повернення попередньої оплати на підставі ст. 693 ГПК України в сумі 2 941 993 грн. 50 коп..
Позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 80 115 грн. 30 коп. інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по січень 2023 року та 22 488 грн. 11 коп. 3% річних за користування чужими грошовими коштами з 23.10.2022 по 23.01.2023.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно позовної заяви нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних обумовлені невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки товару. Початком перебігу прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачем встановлено 23.10.2022, оскільки строк поставки товару договором та специфікацією визначений до 22.10.2022.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 05.01.2023 про повернення грошових коштів та розірвання договору на підставі п. 6.4 договору, зокрема у зв'язку з порушенням постачальником строків поставки товару більше ніж на 10 календарних днів (а.с. 32-36).
В той же час судом встановлено, що не поставка товару відбулась не з вини відповідача, а підстави для одностороннього розірвання позивачем договору та застосування п. 6.4 до даних правовідносин відсутні.
Вимога щодо повернення попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України позивачем заявлена та доведена до відома відповідача лише 26.06.2023, тобто під час розгляду даної справи. В той же час, штрафні санкції нараховані позивачем до 23.01.2023, тобто до моменту, коли відповідач довідався про вимогу позивача щодо повернення суми попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України, у зв'язку з чим нараховані позивачем штрафні санкції не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2 206 495 грн. 13 коп. пені за період з 23.10.2022 по 05.01.2023 на підставі п. 6.2, договору, 735 498 грн. 38 коп. штрафу на підставі п. 6.4 договору.
Згідно п.п. 6.2, 6.4 договору у випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від ціни непоставленої партії товару (її частини) за кожен день прострочення (п. 6.2). У випадку порушення постачальником строків поставки партії товару (її частини) більше ніж на десять календарних днів, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% від ціни недопоставленої партії товару. У такому випадку покупець також наділяється правом розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення попередньої оплати товару (п. 6.4).
Нараховані позивачем 2 206 495 грн. 13 коп. пені 735 498 грн. 38 коп. штрафу не підлягають стягненню у зв'язку з безпідставністю, оскільки як встановлено судом непоставка товару відбулась не з вини відповідача, договір в односторонньому порядку на підставі п. 6.4 не розірваний, а тому правові підстави для застосування вказаних пунктів договору відсутні.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 44 129 грн. 90 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство" Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (вул. Перемоги, буд. 8, с. Баківці, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 00729273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традекс Агрі" (вул. Івана Гонти, буд. 3, м. Здолбунів, Здолбунівський р-н., Рівненська обл., код ЄДРПОУ 41022167)
- 2 941 993 грн. 50 коп. попередньої оплати та 44 129 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 2 986 123 грн. 40 коп. (два мільйони дев'ятсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять три грн. 40 коп.).
3. У решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 16.10.2023
Суддя А. М. Кравчук