ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Додаткова постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1463/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Фізичної особи-підприємця Іванова Дмитра Ігоровича про винесення додаткової постанови у справі № 908/1463/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Естейт Менеджмент 2018"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванова Дмитра Ігоровича
про стягнення 147410,21 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Естейт Менеджмент 2018" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванова Дмитра Ігоровича про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 75 000,00 грн., пені в сумі 41 651,97 грн., трьох процентів річних у сумі 6 372,74 грн., інфляційних витрат у сумі 24 385,50 грн. за договором суборенди нежитлового приміщення № 01/181017 від 26.02.2018.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі № 908/1463/22 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 23.01.2023 у справі № 908/1463/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Естейт Менеджмент 2018 на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Дмитра Ігоровича 13 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Естейт Менеджмент 2018" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі № 908/1463/22, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, також апелянт просить скасувати додаткове рішення від 23.01.2023 у справі та прийняти нове про відмову у задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у сумі 13 000, 00 грн.
В відзиві відповідача зазначено, що витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складають 5 000, 00 грн. та надані докази на їх підтвердження.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 у справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Естейт Менеджмент 2018" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 та на додаткове рішення від 23.01.2023 у справі № 908/1463/22 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 та додаткове рішення від 23.01.2023 у справі № 908/1463/22 залишено без змін; витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднесено на апелянта.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 у справі питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу не вирішено.
21.08.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
22.09.2023 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2022 Фізичною особою - підприємцем Івановим Дмитром Ігоровичем, далі Клієнт, та Адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем, далі Адвокат, було укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно, до п.1.1 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Пунктом 3.1. сторони Договору про надання правової допомоги узгодили, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору клієнт сплачує Адвокату винагороду у наступному розмірі: складання відзиву на позовну заяву - 5000 грн.; складання адвокатських запитів по суті спору -2000 грн.; представництво інтересів у судових засіданнях -3000 грн. /судодень. За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги та загальну суму винагороди Адвоката.
Згідно додаткової угоди № 1 від 16.05.2023 до договору сторони доповнили п. 3.1. договору та визначили, що вартість складання апеляційної та касаційної скарги, складання відзиву на апеляційну та касаційну скаргу, заперечень на відповідь на відзив на апеляційну та касаційну скаргу становить 5 000, 00 грн.
16.05.2023 Адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем та Фізичною особою - підприємцем Івановим Дмитром Ігоровичем був складений та підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 15.06.2022.
Згідно з вказаного Акту сторони підтверджують, що Адвокатом було виконані наступні роботи (надано такі послуги), а саме:
- 16.05.2023- підготовка та подання до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу - вартість 5000 грн.
Сторони одна до одної претензій не мають.
Також, 15.05.2023 Адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем було отримано від Фізичної особи - підприємця Іванова Дмитра Ігоровича грошові кошти, сплачені за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.06.2022 в межах судової справи № 908/1463/22 на стадії апеляційного провадження, в загальній сумі 5 000 грн. 00 коп., про що свідчить довідка про отримання грошових коштів.
В матеріалах справи наявний ордер про представництво в Центральному апеляційному господарському суді інтересів позивача адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем. Зазначеним адвокатом був поданий відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач не подав заперечення щодо заявлених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів з власної ініціативи не вбачає підстав для присудження на користь відповідача всі його витрати на професійну правову допомогу.
Як зазначено вище, в акті встановлено розмір вартості правової допомоги за подання відзиву на апеляційну скаргу у справі в розмірі 5 000,00 грн.
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Дослідивши перелік послуг відповідно наданого відповідачем акту виконаних робіт, а також матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, вартість чого складає 5 000, 00 грн., що виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку. Не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару складності справи (яка є малозначною), обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги. Окрім того, на даному етапі здійснюється апеляційний перегляд справи, вказаний адвокат обізнаний з обставинами даної справи, у адвоката була відсутня необхідність здійснювати пошук доказів, судової практики та формувати правову позицію; нових заперечень/обставин та нових доказів позивачем в апеляційній скарзі не наведено. Поданий відзив не є значним за обсягом та повторює позицію відповідача у суді першої інстанції, в якій також вже було відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу відповідачу.
Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, факт відмови у задоволенні апеляційної скарги, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 123, 127, 129, 244, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Фізичної особи-підприємця Іванова Дмитра Ігоровича про винесення додаткової постанови у справі № 908/1463/22 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Естейт Менеджмент 2018" на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Дмитра Ігоровича витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000, 00 грн.
В решті вимог відмовити.
Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко