Провадження № 2/679/357/2023
Справа № 679/963/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року
місто Нетішин Хмельницької області
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
КП НМР «Житлово-комунальне об'єднання» звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначається, що КП НМР «Житлово-комунальне об'єднання» є балансоутримувачем гуртожитку № 6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У вказаному гуртожитку на ліжко-місці в кімнаті № 904 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 .
У квітні 2023 року під час обстеження кімнати відповідача було встановлено, що він не проживає за вказаною адресою, позаяк його особисті речі як у самій кімнаті, так і у приміщеннях та місцях загального користування відсутні. У блоці гуртожитку, в якому знаходиться кімната № НОМЕР_1 , крім відповідача ніхто не зареєстрований та фактично не проживає, тому двері у блок зачинені.
Періодично здійснюється обстеження кімнат на предмет фактичного проживання зареєстрованих в ній мешканців, і під час таких обстежень 18.05.2023 та 26.06.2023 встановлено, що відповідач до теперішнього часу за місцем реєстрації не проживає, а плату за користування кімнатою вносить знайома відповідача ОСОБА_2 .
З урахуванням викладених обставин позивач вважає, що відповідач втратив інтерес до зазначеного житла та не має в ньому потреби, а тому просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме ліжко-місцем у кімнаті № 904 у гуртожитку № 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з нього на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.
01.09.2023 суддею було відкрите провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 15).
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач не подав, у зв'язку з чим судом була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які містяться в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.05.2011 Комунальним підприємством Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання», на балансі якого перебуває відповідне житлове приміщення, ОСОБА_1 , який працював у ДЗ «СМСЧ-4», був виданий ордер № 1890 на жилу площу у гуртожитку, відповідно до якого відповідач отримав право на зайняття жилої площі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 3, 21, 22, 23, 24, 25).
Відповідно до довідки Фонду комунального майна міста Нетішина Нетішинської міської ради № 01-28/300 від 05.09.2023, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 30).
Як вбачається з актів Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання»: № 6 від 03.04.2023; № 11 від 18.05.2023; № 15 від 26.06.2023, - на час обстеження кімнати № 904 гуртожитку № 6, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за вказаною адресою ОСОБА_1 у цій кімнаті був відсутній, а сама кімната була зачинена. Було встановлено, що у вказаній кімнаті ніхто не проживає, будь-які речі та меблі відсутні. У блоці, де розміщені кімнати №№ НОМЕР_2 , фактично ніхто не проживає та не зареєстрований. Зазначені обставини підтвердила робітник з комплексного прибирання та утримання будинку з прилеглими територіями КП НМР «ЖКО» ОСОБА_3 . Крім неї, відповідні акти підписані майстром будинкоуправління ОСОБА_4 , завідувачем гуртожитку ОСОБА_5 та техніком-доглядачем ОСОБА_6 (а.с. 4, 5, 6, 26, 27, 28).
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Як зазначається у ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Статтею 8 Конвенції визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція ЄСПЛ відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Гіллоу проти Сполученого королівства» від 24.11.1986), так і на наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00).
Разом із цим, як було встановлено із позовної заяви, заборгованість зі сплати за користування кімнатою за відповідачем відсутня, відповідні платежі вносяться регулярно, що певним чином спростовує доводи позивача про втрату ОСОБА_1 інтересу до вказаного жилого приміщення.
Крім того, як було встановлено судом із наданих позивачем письмових доказів, ОСОБА_1 не проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 з 03.04.2023 по 26.06.2023, а саме менше трьох місяців. Докази більш тривалого непроживання відповідачем за місцем його реєстрації у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Аналогічні положення містяться у ч. 5. ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначається у ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Проте доказів непроживання відповідача за місцем його реєстрації протягом шести місяців разом із позовною заявою та протягом всього розгляду справи судом стороною позивача надано не було, про неможливість подання таких доказів представником позивача не зазначалося, клопотання про витребування доказів також не заявлялося.
У той же час суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України).
Верховний Суд у своїх постановах: від 07.07.2021 у справі № 420/370/19; від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, - наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
За таких обставин, позаяк позивачем не було надано суду доказів, що підтверджують непроживання відповідача за місцем реєстрації протягом шести місяців, підстав для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням з огляду на положення ч. 1 ст. 71 ЖК України у суду відсутні, а тому позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-84, 89, 177, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позовної заяви Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Нетішинського міського суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.
Позивач: Комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» (ідентифікаційний код 31345419; місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, просп. Незалежності, буд. 31).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя І.Г. Безкровний