1Справа № 335/6487/23 2/335/2477/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Безштанківської К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Кравченко О.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначивши про те, що з 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Через відсутність взаєморозуміння, втрати почуття любові та поваги один до одного фактичні шлюбні відносини між сторонами припинилися у квітні 2010 року. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2011 шлюб між позивачкою і відповідачем розірвано.
Після припинення шлюбних відносин відповідач перестав піклуватися про дочку, брати участь у її вихованні. Неповнолітня ОСОБА_3 проживає з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні.
Так, рішенням суду від 26.01.2011 з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , проте відповідач свій обов'язок з утримання дочки не виконує. Так заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 246 743,45 грн.
Усі питання пов'язані із розвитком і вихованням дочки вирішує позивач. Відповідач тривалий час не виявляє батьківської турботи та не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, зокрема: не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього стану, не створює умов для отримання нею освіти, не забезпечує її матеріально, не забезпечує її належний медичний догляд, що свідчить про умисне ухилення від виховання дитини, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи; витребувано у районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як органу опіки та піклування, письмовий висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01.09.2023 на адресу суду надійшов висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району м.Запоріжжя як орагну опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18.09.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.10.2023 року. Задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, разом з цим, в матереіалах справи міститься заява ОСОБА_2 у якій він зазначив про те, що просить суд провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району як органу опіки та піклування Панченко І.О. у судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності у якій зазначив, що підтримує висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 28.-8.2023 №01-13/1794 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 та просить прийняти рішення з урахуванням прав та інтересів дитини.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого 19.04.2008 Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.
Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 23.06.2009 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2011 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано.
19 жовтня 2013 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.
З матеріалів справи убачається, що неповнолітня ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2023/005003967 від 04.07.2023 та №2023/005085991 від 07.07.2023.
Позивач на обгрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач у справі не виконує своїх батьківських обов'язків по відношеню до неповнолітньої ОСОБА_3 , не приділяє їй уваги, не піклується про матеріальний стан забезпечення дитини, її здоров'я, виховання, духовний розвиток.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Чсною другою статті 157 СК України передбачено, щ той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2011 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.12.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 07.02.2011.
Разом з цим, згідно з постановами про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03.07.2023 ВП №60334633, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ВП 360334633, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання ВП 360334633, ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки у період з 01.09.2015 по 30.06.2023 у розмірі 246 743,45 грн.
Як вбачається з листа Запорізького колегіуму «Мала гуманітарна академія» від 29.06.2023 №01-19/226 ОСОБА_10 навчається у колегіумі з 1 класу. Вихованням дитини займаються мати - ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_11 , які цікавляться навчальними досягненнями дитини, спілкуються з адміністрацією та класним керівником, дослухаються до рекомендацій вчителя, постійно відвідують батьківські збори. Батько дитини - ОСОБА_2 жодного разу не цікавився дитиною та не вийшов на контакт з класним керівником.
Згідно з інформацією Запорізької дитячої школи мистецтв №3 від 30.06.2023 №17 ОСОБА_3 навчається у Запорізькій дитячій школі мистецтв №3 у 7 класі художнього мистецтва. Здобуття позашкільної освіти у ЗДШМ №3 забезпечує мати дитини ОСОБА_1 , яка регулярно цікавиться успіхами у навчанні, відвідує батьківські збори, своєчасно сплачує плату за навчання.
Відповідно до ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Питання щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації міської ради 22.08.2023.
За підсумками засідань, враховуючи наявні документи по справі, пояснення ОСОБА_2 , який підтвердив, що не заперечує про позбавлення його батьківських прав, думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка повідомила, що не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав оскільки він ніколи не бажав з нею спілкуватись, і взагалі вона його ніколи не бачила, комісія дійшла висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , передбачених п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, про що складено відповідний висновок 28.08.2023 №01-13/1794.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пленум Верховного Суду України у абзаці другому п. 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У п. 15 цієї ж Постанови роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; подруге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов'язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , про що свідчить той факт, що тривалий час відповідач не бачив дитину, не спілкується з нею, добровільно не надає будь-якої допомоги на утримання дитини, не проявляє інтересу до життя дитини, її здоров'я та розвитку, про що зазначив позивач у своєму позові та безпосередньо у судовому засіданні, та це не спростовано відповідачем. У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до дитини, відповідач не вживає будь-яких дій щодо забезпечення та виховання доньки.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдужливо ставиться до дитини, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
В судовому засіданні не встановлені об'єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками. Емоційний зв'язок між відповідачем та дитиною фактично відсутній, відповідач тривалий час не виявляє до доньки батьківського піклування, не відвідує її, долею доньки не цікавиться, ні в телефонному режимі, ні в інших формах спілкування.
Крім цього, обставини викладені позивачем при зверненні до суду із позовом підтвердили допитанні в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , які зазначили, що відповідач у справі ОСОБА_2 дійсно не спілкується з донькою ОСОБА_13 , 2009 року народження, з того час, як пішов з родини, коли дитині було 3 місяці, будь-якого інтересу до дитини не проявляє, не бере участі у вихованні доньки, не відвідуєїї, долею дитни не цікавиться.
Суд також враховує думку відповідача у справі, який у письмовій заяві зазначив, що не заперечує про позбавлення його батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 .
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до положень ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073 (однатисяча сімдесят три) гривні 60 копіок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2023 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимг на предмет спору - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 37573115, адреса: м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.5).
Суддя: А.Б.Алєксєєнко