Справа № 183/6298/22
№ 2/183/1137/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., з участю секретаря судового засідання - Рибака Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
за участю: представника позивача - адвоката Петренко О.В.,
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Браташа Ю.П., суд -
ВСТАНОВИВ:
30 вересня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петренко Оксана Василівна звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 03 жовтня 2009 року він перебував у шлюбі з відповідачем, від якого у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2018 році сторони розірвали шлюб, дитина після розірвання шлюбу залишилася проживати з ним. З моменту народження та дотепер дитина мешкає та зареєстрована з батьком, він повністю займається її вихованням, піклується про неї, утримує. Через непорозуміння з відповідачем, виникають проблеми з оформленням будь-яких документів стосовно дитини, через те, що відповідач не контактує із ним. З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає, що він як батько дитини може забезпечити всі належні умови для комфортного проживання та виховання дитини, оскільки офіційно працевлаштований, має стабільний дохід та власне житло, крім того не має наміру чинити перешкод у спілкуванні дитини з матір'ю, у зв'язку з чим вважає, що в нього як у батька дитини, є всі підстави для звернення до суду із вказаним позовом.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Міщенко Оксаною Володимирівною поданий відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову через те, що між сторонами немає спору щодо визначення місця проживання дитини. Так, при розірванні шлюбу питання щодо визначення місця проживання дитини не вирішувалося. Після того, як мати відповідача захворіла на тяжку хворобу - вона доглядала за нею та проживала з нею у смт Савинці Балаклійського району Харківської області. За домовленістю між сторонами дитина проживала з батьком, відповідач не чинила будь-яких перешкод у такому проживанні. Мати дитини постійно спілкується та опікується спільною з позивачем дитиною, однак через обставини що склалися (хвороба матері відповідача) не мала можливості мешкати разом з дитиною. З 03 листопада 2022 року позивач здійснює перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні дитини відповідачем, тому як дитина не виходила на зв'язок через мобільний месенджер Вайбер з матір'ю, у зв'язку з чим відповідач вимушена була звертатися до матері позивача.
Представником позивача подана відповідь на відзив, у якій посилаючись на те, що відповідач фактично не спростовуючи той факт, що дитина мешкає з батьком, якою він опікується, посилається на відсутність спору між сторонами щодо визначення проживання дитини, однак при цьому заперечує проти задоволення позову. Вважає відзив необґрунтованим.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2023 року справу прийнято до провадження судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Дубовенко І.Г. та призначене підготовче провадження. У підготовчому провадження залучено третьою особою - орган опіки та піклування в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради.
12 липня 2023 року на адресу суду надійшов висновок орган опіки та піклування в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради
25 липня 2023 року підготовче провадження у справі закрите та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги позивача та, посилаючись на ті ж підстави, просить суд задовольнити позов, визначити місце проживання дитини разом з батьком. Також представник позивача зазначив, що під час розгляду справи відповідач зазначила, що не зважаючи на той факт, що дитина мешкає з батьком, спір щодо визначення місця проживання дитини існує. З урахуванням наданих позивачем доказів, вважає що є достатні підстави вважати, що позов батька обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне. Вона дійсно перебувала з позивачем у шлюбі, який було розірвано у 2018 році. ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі з відповідачем народилася дитина ОСОБА_4 . Перші три роки життя дитини вони з відповідачем мешкали разом та опікувалися дитиною також разом. Після розірвання шлюбу - вона разом з дитиною стала мешкати у своєї подруги у м.Харкові. Питання щодо визначення місця проживання дитини між сторонами не виникало, дитина мешкала якийсь час у матері, якийсь час у батька. У 2021 році захворіла її мати, що змусило ОСОБА_2 переїхати мешкати до матері у смт Савинці, де вона доглядала за нею. Через поганий стан здоров'я матері, дитина переважну більшість часу стала мешкати з батьком. З початком повномасштабної війни з боку РФ у 2022 році та захопленням території України, в тому числі де мешкала вона, відповідач була вимушена виїхати за межі території України. Певний час вона мешкала поза межами території України, і якийсь час навіть не могла зв'язатися з дитиною за телефоном. Після повернення до України - вона продовжує мешкати у смт Савинці Балаклійського району Харківської області. Дитина мешкає з позивачем. Вона постійно піклується про дитину, надає фінансову допомогу на її утримання, однак останнім часом позивач маніпулює дитиною, дитина не завжди бажає спілкуватися з нею, бажає мешкати з батьком. Позивач змінював дитині номер телефону, що також негативно відобразилося на її спілкуванні з донькою. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач таким чином бажає порушити її права як матері дитини на спілкування з нею, а подальшому можливо і позбавити її батьківських прав. А тому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що вона з заявами про визначення місця проживання дитини з матір'ю не зверталася.
Представник відповідача адвокат Браташ Ю.П. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та посилаючись на обставини, викладені у відзиві, а також на той факт, що докази надані стороною позивача лише зі слів батька дитини, а також на те, що мати лише через хворобу своєї престарілої матері та обставин, що сталися в країні через військові дії, була вимушена виїхали без дитини за межі України, однак повністю опікується нею, утримує дитину, в той час як з боку позивача чиняться перешкоди щодо спілкування матері з дитиною, просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні за клопотанням сторони відповідача, допитаний свідок ОСОБА_5 , який показав, що він є чоловіком сестри позивача, знайомий зі сторонами. Під час шлюбу подружжя ОСОБА_6 мешкали по АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 майже одного віку з його сином та мають дружні стосунки. Після розлучення ОСОБА_4 мешкала то з матір'ю, то з батьком. Останнім часом Настя мешкає з батьком. Коли ОСОБА_2 не було в країні, він особисто приїжджав до місця проживання позивача, щоб привітати Настю зі святом Нового року та з Днем народження. Щодо матері ОСОБА_2 та його дружини, зазначив, що вона мешкає у смт Савинці, у 2021 року вона десь місяць була у лікарні. А потім ще місць - на лікарняному вдома. Чи доглядала ОСОБА_2 за матір'ю - йому невідомо.
Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків, а саме:
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ. Воєнний стан неодноразово продовжений і діє на сьогодні. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. При цьому, спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна; довести ті обставини, па які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яки: суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справі (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказуванні Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чі заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають прав обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмет доказування та одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобам доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказуванні (ст. ст.77,78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обстави справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно д свого внутрішнього переконання.
Ч.ч. 1, 4, 5 статті 82 ЦПК України - визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Під час підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті судом роз'яснювалися права учасникам справи, в тому числі і щодо подання, витребування доказів, більше того, представниками сторін, що безпосередньо брали участь у справі - є адвокати.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2009 року, який рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2018 року - розірваний, що підтверджується відповідною копією рішення суду у справі № 610/2107/18.
Від шлюбу у подружжя народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби харківського міського управління юстиції 24 січня 2013 року складно відповідний актовий запис № 37, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно висновку Органу опіки та піклування в особі в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради за № 201 від 02 червня 2023 року, вважають за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . З висновку вбачається, що щодо викладених у позові вимог за місцем проживання батька та дитини проведено обстеження житлово-побутових умов та складений акт (який також доданий до висновку), відповідно до якого умови для проживання дитини задовільні, а також питання щодо визначення місця проживання дитини розглядалося на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб - вбачається, що малолітня ОСОБА_7 , 2013 року народження зареєстрована разом з батьком ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_2 . Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло - ОСОБА_1 є співвласником кв. АДРЕСА_2 ; а зідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.07.2019 року - є власником квартири АДРЕСА_3 .
Позивач ОСОБА_8 відповідно до наказу № 9 від 29 липня 2022 року працює менеджером із збуту у ФОП ОСОБА_9 , згідно характеристики з місця роботи - позитивно характеризується; з медичних довідок вбачається, що він психіатричних протипоказань до виконання обов'язків водія немає; на обліку у лікаря нарколога не перебуває. Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 12.09.2022 року - до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідач ОСОБА_10 відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 02.12.2022 року - до кримінальної відповідальності не притягувалася; з медичних довідок вбачається, що вона психіатричних протипоказань до виконання обов'язків вчителя немає; на обліку у лікаря нарколога не перебуває.
З відповіді КНП «Міська дитяча поліклініка № 7» Харківської міської ради за № 182 від 18.08.2022 року на запит адвоката Петренко О., вбачається що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у вказаній установі з 2013 року. Місце проживання дитини: АДРЕСА_4 . Дитина здорова, на диспансерному обліку не перебуває. Зі інформацією лікаря-педіатра ОСОБА_11 з 2017 року дитину на прийом лікаря - супроводжує батько ОСОБА_1 .. Останнє звернення за медичною допомогою - в листопаді 2021 року.
З відповіді Харківської загальноосвітньої школи № 145 Харківської міської ради за № 110 від 05.09.2022 року на запит адвоката Петренко О., вбачається, що Учениця 4-а класу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею вказаного навчального закладу. Батько ОСОБА_1 повністю та самостійно опікується донькою протягом її навчання у навчальному закладі, дитина мешкає разом з батьком. Зі слів ОСОБА_4 - вона іноді їздила в гості до мами ОСОБА_2 .. Мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує. Батько ОСОБА_1 повністю та самостійно опікується донькою протягом її навчання у навчальному закладі, дитина мешкає разом з батьком. Зі слів ОСОБА_4 - вона іноді їздила в гості до мами ОСОБА_2 .. Мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує.
З відповіді Харківської загальноосвітньої школи № 145 Харківської міської ради за № 42 від 20.03.2023 року на запит адвоката Міщенко О. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею вказаного навчального закладу з 01 вересня 2019 року та є ученицею 4-а класу. ОСОБА_3 регулярно присутня на уроках під час дистанційного навчання, була присутня і під час офлайн навчання. ОСОБА_12 завжди приходила до школи охайна, доглянута, готова до уроків, з виконаним домашнім завданням. На даний час у дитини в наявності сучасний ноутбук, який для неї придбав батько для навчання у дистанційному форматі. Настя систематично та якісно виконує домашні завдання. Анастасія добра, привітна дівчинка. Їй цікаво вчитися. Користується повагою серед однокласників. Батько ОСОБА_1 систематично спілкується з класним керівником, цікавиться її успіхами. Зі слів ОСОБА_1 він повністю та самостійно опікується донькою з 1 класу. ОСОБА_4 мешкає з батьком. Учениця відвідувала усі екскурсії, які були проведені в класі, за кошти батька. Усі посібники, зошити, шкільне приладдя купував батько. Настя завжди весела, усміхнена, задоволена. Але вона скучала за мамою, про що іноді говорила. Мати дівчинки, ОСОБА_2 іноді забирала доньку до себе на вихідні. Частота відвідувань невідома, бо мати не повідомляла про це. Мати ОСОБА_2 в першому класі на в І семестрі другого класу періодично приводила дівчинку до школи. Але потім контакту із школою, де навчається донька не мала. Причину не вказувала. Зі спільноти класу в вайбері мати видалилася самостійно, але до цього питань з приводу успіхів доньки в неї не виникало. Всі питання, які обговорювалися в групі класу, вирішував батько. В групу класу мати попросила додати її два тижні тому.
На сьогодні дитина проживає з батьком. Вказана обставина підтверджується сторонами.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що на сьогодні дитина проживає з батьком. Вказана обставина підтверджується сторонами.
За положеннями частини 1 статті 3, частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М.С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
Таким чином, при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 травня 2021 року у справі № 309/1760/16-ц.
При визначенні місця проживання дитини з одним із батьків підлягають з'ясуванню наступні обставини: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Встановлено, що позивач має у власності житло, мешкає у житловому приміщенні разом з дитиною, дитині створені умов для виховання і розвитку; позивач має місце роботи, дохід, позитивно характеризується; також суд враховує взаєморозуміння батька з дитиною, який бере активну участь у її житті. В той же час, відповідачем, окрім відомостей щодо стану її здоров'я, не надано жодних допустимих та достовірних доказів означених вище обставин, що підлягають доказуванню при розгляді справ про визначення місця проживання дитини.
З урахуванням введення в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, з огляду на те, що як сторони так і дитина мешкають у Харківській області, яка і на сьогодні перебуває під обстрілами, з огляду на ті обстави, які визнані сторонами в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, про те, що найкращим інтересам малолітньої дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом з батьком позивачем у справі ОСОБА_1 .
На підставі ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути, сплачений ним судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ).
Третя особа: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, (код ЄДРПОУ 26489104, вул. Чернишевського, 55, м.Харків, 61002).
Повний текст рішення буде виготовлений не пізніше десяти днів.
Суддя І.Г.Дубовенко