Справа № 180/1685/23
2/180/518/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хомченко С.І.,
з секретарем судового засідання - Меньшиковою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. При огляді МСЕК від 03.01.2023 року у зв'язку професійним захворюванням йому встановлено 65% втрати працездатності безстроково за професійним захворюванням та встановлена третя група інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 405216 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що при прийнятті на роботу позивача було проведено інструктаж та попереджено про наявність джерела підвищеної безпеки та шкідливих умов праці на підприємстві в зв'язку зі специфікою виробництва. Відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров'я позивача. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, зокрема, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується. Також, наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів 19 років 5 місяців в умовах впливу шкідливих факторів.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги обласної МСЕК № 2 м. Кривого Рогу від 03.01.2023 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65% безстроково та встановлена третя група інвалідності. Потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.11.2022 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологій. Робоче місце відноситься до 3 класу 2 ступеню у відповідності з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, затвердженою наказом МОЗ України від 24.12.2001 №528.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст.Кодекс законів про працю України 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Щодо позиції представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, то ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.
Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією у праву сідницю праву ногу, оніміння та судоми у правій нозі; біль у шийному відділі хребта, біль у суглобах кистей та ліктьових суглобах; оніміння та підвищенна чутливість рук до холоду, кашель, задуху при незначному фізичному навантаженні; зниження слуху, шум та дзін у вухах, загальна слабкість, головний біль, порушення душевної рівноваги, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, слабкість, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 65 %, період роботи у відповідача понад 19 років в умовах впливу шкідливих факторів, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 65 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до Закону № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
В зв'язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 65 000 (шістьдесять п'ять тисяч) гривень, з утриманням обов'язкових платежів, згідно діючого законодавства.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: С. І. Хомченко